Україна
Донецький окружний адміністративний суд
(вступна та резолютивна частини)
17 лютого 2020 р. Справа№200/14776/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого просив суд: визнати протиправними дії Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 наступних періодів роботи: з 01.07.2010 по 31.12.2010 та з 31.05.2014 по 04.09.2015 на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК прохідником з повним робочим днем в шахті; скасувати рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 1596 від 21 листопада 2019 року про відмову в призначенні пенсії в частині щодо не зарахування до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 наступних періодів роботи: з 01.07.2010 по 31.12.2010 та з 31.05.2014 по 04.09.2015 на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК прохідником з повним робочим днем в шахті; зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заву ОСОБА_1 від 18.11.2019 року про призначення пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 1 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18 листопада 2019 року він звернувся до відповідача - Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч. 1 статті 1 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 1596 від 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного для призначення пенсії пільгового стажу роботи.
Відповідачем, до пільгового стажу, згідно із записами у трудовій книжці позивача та даними про спеціальний стаж у індивідуальних відомостях про застраховану особу, станом на день звернення, зараховані наступні періоди роботи за Списком № 1: з 03.09.1997 по 13.07.1999 на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая»; з 25.01.2001 по 31.12.2002 на ДВАТ «Шахта Трудівська»; з 01.01.2002 по 31.05.2014 на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК; з 08.09.2015 по 06.06.2016, з 15.06.2016 по 08.03.2017, з 15.03.2017 по" 17.11.2019 на ДГІ «Шахта ім. М.С. Сургая», а усього - 22 роки. 7 місяців 27 день, що менш 25 років стажу роботи за Списком №1 необхідних для призначення позивачу пенсії за ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До пільгового стажу не враховані періоди роботи з 01.07.2010 по 31.12.2010 та з 31.05.2014 по 04.09.2015 на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК у зв'язку з несплатою соціального єдиного внеску страхувальником, а також, в зв'язку із неможливістю здійснення перевірки пільгової довідки, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території у м. Донецьк.
Позивач не погодився з прийнятим рішенням та вважає, що дії відповідача є протиправними, оскільки трудовою книжкою у повній мірі підтверджено його трудову діяльність та право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Ухвалою від 26 грудня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 21 січня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
21 січня 2020 року судом оголошена перерва в судовому засіданні до 03 лютого 2020 року.
03 лютого 2020 року судом перенесено розгляд справи на 17 лютого 2020 року.
10 лютого 2020 року представник відповідача надав засобами електронного зв'язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не було надано уточнюючих довідок, що підтверджують пільговий характер роботи на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК.
Також, відповідач посилається на те, що згідно індивідуальної відомості реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 та з 31.05.2014 по 04.09.2015 на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК відсутні відомості про сплату єдиного соціального внеску. Відповідач посилається на те, що вимоги позивача, щодо зарахування періоду з 01.01.2015 по 04.09.2015 є не допустимими, з огляду на те, що в Індивідуальній відомості за ці місяці проставлено нулі, що свідчить про відсутність у позивача за цей період заробітної плати, і що він не працював з цей період.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Петровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 0000399652 від 10.11.2017 року, фактичне місце проживання позивача, згідно довідки АДРЕСА_2 .
18.11.2019 року позивач звернувся до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою №1596 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.
Відомості щодо наявного страхового стажу підтверджуються трудовою книжкою НОМЕР_3 від 17 серпня 1995 року.
Рішенням відповідача від 21.11.2019 року №1596 в зарахуванні до трудового пільгового стажу періоду роботи з 01.07.2010 по 31.12.2010 та з 31.05.2014 по 04.09.2015 на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК до страхового стажу відмовлено через те, що позивачем не було надано уточнюючих довідок, що підтверджують пільговий характер роботи на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК та відсутність відомостей про сплату єдиного соціального внеску.
Як встановлено судом під час розгляду справи, згідно відомостей трудової книжки позивача БТ НОМЕР_4 від 17 серпня 1995 року у спірний період часу він працював з 25.01.2001 по 04.09.2015 на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК, яке в цей період часу пройшло ряд реорганізацій, що підтверджується записами в трудовій книжці №№14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21.
Відтак, згідно запису № 14 на підставі наказу №86/к від 25.01.2001, датованого 25.01.2001 позивача прийнято на роботу гірником 3 розряду з повним робочім днем в шахті та направлено на дільницю № 2.
Згідно запису №16 на підставі наказу №670к від 17.07.2002, датованого 11.07.2002, позивача переведено прохідником 5 розряду з підземним повним робочим днем в шахті, дільниця №2.
Згідно запису №22 на підставі наказу №327к від 04.09.2015, датованого 04.09.20015, позивача звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.
Саме цей проміжок часу охоплює спірний період роботи позивача з 01.07.2010 по 31.12.2010 та з 31.05.2014 по 04.09.2015 на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК.
Також позивачем надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, видану на ім'я ОСОБА_1 ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК, про те, що він працював повний робочий день гірником, прохідником з 25.01.2002.
З вказаної довідки вбачається, що позивач не приступав до роботи в період з 15.08.2014 по 31.08.2014 без оформлення відпустки без збереження заробітної плати.
Атестація робочих місць проводилась згідно наказів № 70 від 06.02.1995, № 140 від 09.02.2002, №437/к від 27.04.2005, № 444/к від 27.04.2010.
Надаючи правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 2.3 п. 2 Інструкції про порядок ведення трудової книжки працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993, передбачено порядок заповнення трудової книжки. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України за №01-3/406-02-2 від 10.05.1994, під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.
Відповідно до п. 2, 3 Порядку застосування Списків 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до а. 7 п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідного запису у ній №637 від 12.08.1993, у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач обґрунтовує не зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів відсутністю в Індивідуальній відомості реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування позивача відомостей про сплату єдиного соціального внеску, вважає що позивач в цей період не працював.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на те, що згідно відомостей трудової книжки позивача його трудовий стаж в період з 25.01.2001 по 04.09.2015 на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК не переривався, що підтверджено записами трудової книжки №№14-22.
Однак, згідно наданої позивачем довідки він дійсно не працював в період з 15.08.2014 по 31.08.2014.
Тому не зарахуванню до пільгового стажу підлягає не весь період, а тільки з 15.08.2014 по 31.08.2014.
Разом із цим згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.
Несвоєчасне виконання ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК обов'язку зі своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії ОСОБА_1 за спірні періоди не є підставою для позбавлення позивача права на призначення йому пенсії.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Трудовий стаж у спірний період з 01.07.2010 по 31.12.2010 позивач набув за часів легітимної української влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Таким чином, в період роботи позивача на території проведення АТО з 31.05.2014 по 04.09.2015 реалізація соціальних та трудових прав позивача здійснюється відповідно до законодавства України.
Отже, посилання Пенсійного фонду, на не можливість зарахування до страхового стажу періоди роботи позивача на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК, згідно записів у трудові книжці, які підтверджують трудовий стаж, оскільки підприємство знаходиться на тимчасово непідконтрольній території України, сприймається судом критично, оскільки зазначені обставини не можуть порушувати право позивача на отримання пенсії та порушувати гарантовані останньому статтею 46 Конституції України право на соціальний захист особи.
При цьому суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв'язку з проведенням АТО та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, оскільки підприємства розташовані на тимчасово окупованій території України), а тому неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідки не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.
Таким чином, вказані періоди роботи позивача на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК підтверджені достатніми та належними доказами, що в свою чергу дає підставі для задоволення заяви позивача в частині зобов'язання відповідача врахувати такі періоди роботи до пільгового та страхового стажу відповідно.
Відповідно до статті 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу наведених норм убачається, що у зв'язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний орган був зобов'язаний перевірити копії відповідних документів та у разі виявлення невідповідностей вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.
Крім того, посилання відповідача на Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до цього Порядку умовами його застосування є відсутність трудової книжки, а також випадки, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Відтак, в трудовій книжці позивача зазначено, що відповідно до записів №№16 -22 з 11.07.2002 по 04.09.2015 року позивач працював прохідником 5 розряду з підземним повним робочим днем в шахті, дільниця №2, що надає йому право для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, відповідачем в порушення зазначених норм Порядку № 22-1, було винесено рішення, яким не зараховано періоди роботи на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК з 01.07.2010 по 31.12.2010, з 31.05.2014 по 15.08.2014 та з 31.08.2014 по 04.09.2015 до страхового пільгового стажу та відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
За таких обставин суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача від 21.11.2019 № 1596 з огляду на що воно підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" гарантують громадянам України дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, до яких належить право на пенсійне забезпечення.
Цими ж законами передбачено, що держава має вживати всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, а також, передбачено можливість взаємодії державних органів з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території з метою захисту прав і свобод громадян.
Крім цього, суд зазначає, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено повноваження органів пенсійного фонду вимагати від установ, підприємств та організацій документи, видані ними для призначення пенсії особам та перевіряти достовірність та обґрунтованість таких документів.
Суд встановив, що відповідач не вчиняв жодних дій з метою перевірки відомостей, зазначених у трудовій книжці, та лише частково взяв інформацію з індивідуальних відомостей про застраховану особу за окремі роки, не надавши їй аналізу.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").
Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).
Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
При цьому, коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією. Такої правової позиції дотримується Європейський суд з прав людини, про що було зазначено в рішенні "Ілашку та інші проти Молдови та Росії".
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці, та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до приписів ст.ст. 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відмова відповідача в зарахуванні страхового стажу роботи позивача на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК з з 01.07.2010 по 31.12.2010, з 31.05.2014 по 15.08.2014 та з 31.08.2014 по 04.09.2015 не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, тому рішення відповідача від 21.11.2019 №1596 є протиправним.
З огляду на викладене, вимога щодо зобов'язання Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заву ОСОБА_1 від 18.11.2019 року про призначення пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту та відновлення своїх прав.
Щодо вимог позивача про визнання дій відповідача відносно незарахування до загального стажу роботи при прийнятті рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах періоду роботи позивача ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК з з 01.07.2010 по 31.12.2010, з 31.05.2014 по 15.08.2014 та з 31.08.2014 по 04.09.2015 протиправними, суд вважає що такі вимоги позивача є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв'язку з діями відповідача, які судом визнано неправомірними, суд дійшов висновку щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь Державного бюджету в повному обсязі у повному обсязі.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Обручева, 17, ЄДРПОУ 42169496) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 наступних періодів роботи: з 01.07.2010 по 31.12.2010, з 31.05.2014 по 15.08.2014 та з 31.08.2014 по 04.09.2015 на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК прохідником з повним робочим днем в шахті.
Скасувати рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 1596 від 21 листопада 2019 року про відмову в призначенні пенсії в частині щодо не зарахування до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 наступних періодів роботи: з 01.07.2010 по 31.12.2010 та з 31.05.2014 по 04.09.2015 на ВП «Шахтоуправління «Трудівська» ДП ДВЕК прохідником з повним робочим днем в шахті.
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заву ОСОБА_1 від 18.11.2019 року про призначення пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 1 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Обручева, 17, ЄДРПОУ 42169496) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 21 лютого 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.М. Кониченко