20 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/10904/19
категорія 111031500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій він просить:
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 28.05.2019 №0013751304 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, на 3389940,61 грн. - основного зобов'язання та 847485,15 грн. - штрафних санкцій;
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 28.05.2019 №0013761304 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7457869,34 грн. основного зобов'язання та 1864467,34 грн. штрафних санкцій;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дії відповідача є незаконними, протиправними та такими, що не мають та не можуть створювати для нього жодних правових наслідків, в тому числі у вигляді збільшення сум грошового зобов'язання шляхом винесення податкових повідомлень-рішень від 28.05.2019 №0013761304 та №0013751304. Також зазначив, що ним у січні 2019 року були отримані аналогічні податкові повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0001491305, №0001501305, №0001511305, прийняті за результатами документальної невиїзної перевірки, оформленої тим самим актом перевірки від 10.01.2019 №14/06-30-13-04/ НОМЕР_1 . Також зазначає, що жодне з описаних в акті перевірки порушень не мало місця ні на території Житомирської області, ні в зоні митного контролю чи митного оформлення, що відноситься до юрисдикції ГУ ДФС у Житомирської області. Вказані події, пов'язані з транзитним переміщенням ОСОБА_1 ювелірних виробів в зоні митного контролю аеропорту "Бориспіль", які носили виключно цивільно-правовий характер, жодним чином не були пов'язані з підприємницькою діяльністю ОСОБА_1 та здійснювались ним як звичайним громадянином в межах власної цивільної дієздатності, а не як фізичною-особою підприємцем. Сам по собі факт реєстрації ОСОБА_1 підприємцем жодним чином не обмежує та не позбавляє його цивільних прав та обов'язків як людину і громадянина та не може обмежувати свободу його пересування чи правомірність його цивільних правочинів.
Ухвалою суду від 30.10.2019 було відкрите загальне позовне провадження у даній адміністративній справі.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що ОСОБА_1 підтвердив той факт, що йому було відомо про те, що знаходиться у його ручній поклажі, оскільки весь пакет документів було виписано на його ім'я. На питання наявності у нього будь - яких цінових документів на даний товар повідомив про рахунки-фактури та інші товаросупровідні документи. Вказує, що відповідно до матеріалів кримінального провадження від 02.07.2018 №32018110130000026 ОСОБА_1 ствердив, що всі золоті вироби він переміщує з метою здійснення підприємницької діяльності за межами території України.
У додаткових письмових поясненнях позивач зазначив, що ГУДФС у Житомирській області було безпідставно здійснено позапланову податкову перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , про що було складено акт перевірки від 10.01.2019 №14/06-30-13-04/ НОМЕР_2 . Вказаний акт позапланової перевірки ОСОБА_1 отримав лише 29.01.2019. Відповідно, ознайомившись зі змістом акту саме в цю дату, ОСОБА_1 дізнався про постановления Ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 22.10.2018 №1-кс/760/13633/18 (справа 760/27125/18), яка стала підставою для проведення перевірки. До цієї дати ОСОБА_1 не було відомо про постановлення вказаної судової ухвали, Карпильов ОСОБА_2 не повідомлявся судом про дату, місце, час розгляду вказаної судової справи, не отримував копію вказаної ухвали від суду. Вказує, що ці обставини вже досліджені Київським апеляційним судом, їм вже надано відповідну правову оцінку саме в межах кримінального провадження і судового розгляду згідно вимог КПК України, про що було постановлено ухвалу від 12.03.2019, яка набрала законної сили.
Отже, ухвалою Київського апеляційного суду від 12.03.2019 у справі №760/27125/18 встановлено, що ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.10.2018 №1-кс/760/13633/18 не набрала законної сили і в подальшому була скасована, тому жодної законної підстави для проведення позапланової податкової перевірки ФОП ОСОБА_1 не існувало.
Ухвалою суду від 12.12.2019 закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.
Суд, з'ясувавши думку відповідача та враховуючи клопотання представника позивача про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов такого висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як свідчать обставини даної справи, викладені в протоколі від 30.06.2018 №0517/12500/18 про порушення митних правил, при здійсненні митного огляду двох місць ручної поклажі (валізи та рюкзака) пасажира, який прибув рейсом №ТК459, громадянина України ОСОБА_1 , було виявлено ювелірні вироби із золота 585 проби різних найменувань вагою 51,6 кг.
Відповідно до рахунку-фактури від 28.06.2018 №592143, наданої пасажиром, вартість частини ювелірних виробів становить 479239,60 доларів США, що на дату ввезення та митного огляду (на 30.06.2018) за курсом Національного банку України (1 долар США = 26,18917000 грн.) становить 12550887,36 грн. Відповідно до рахунку-фактури від 29.06.2018 №АНК2018000000163 вартість іншої частини ювелірних золотих виробів становить 698394,38 євро, що на дату ввезення та митного огляду (на 30.06.2018) за курсом Національного банку України (1 євро = 30,56799900 грн.) становить 21348518,71 грн. Загальна вага всіх золотих виробів складає 51,6 кг з упаковкою.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22.10.2018 у справі №760/27125/18 в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018110130000026 від 02.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 212 Кримінального кодексу України, надано дозвіл на проведення співробітниками Головного управління ДФС у Житомирській області позапланової документальної невиїзної перевірки з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, митного та іншого законодавства.
Головним управлінням ДФС у Житомирській області на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 22.10.2018 №1-кс/760/13633/18 (справа 760/27125/18), наказів Головного управління ДФС у Житомирській області від 26.11.2018 №2572, від 29.12.2018 №2815 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, митного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт перевірки від 10.01.2019 №14/06-30-13-04/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:
- ст. 49, ст. 51, ч. 1, ч. 2 ст. 52, ст. 53, ст. 57, п. 1 ч. 1 ст. 279, ч. 1, ч. 3 ст. 296, ч. 8 ст. 374 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ (із змінами та доповненнями), внаслідок чого не нараховано мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, у сумі 3389940,61 грн.;
- ч. 1, ч. 3 ст. 296, ч. 8 ст. 374 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (із змінами та доповненнями), п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), внаслідок чого не нараховано податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 7457869,34 грн.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Житомирській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0001491305 та №0001501305 про визначення сум грошових зобов'язань за платежами: мито у розмірі 4237425,76 грн. та ПДВ у розмірі 9322 336,68 грн.
За наслідками процедури адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були скасовані рішенням Державної фіскальної служби України від 04.04.2019 №15768/6/99-99-11-06-03-25. Правовою підставою для їх скасування стала відсутність на дату винесення податкових повідомлень-рішень про донарахування митних платежів вироку суду, який набрав законної сили, як це передбачено ч. 13 ст. 354 Митного кодексу України.
У той же час, відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 03.04.2019 №1, №2 та від 19.04.2019 №3 ФОП ОСОБА_1 було сплачено 2559300,00 грн., 1678125,76 грн. та 9322336,68 грн. грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 30.01.2019.
Кримінальне провадження №32018110130000026, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 212 Кримінального кодексу України, закінчилось постановленням 06.05.2019 Бориспільським міськрайонним судом Київської області ухвали у справі №359/3711/19 (провадження №1-кп/359/363/2019), яка набрала законної сили 14.05.2019, про закриття цього кримінального провадження відносно ОСОБА_1 у зв'язку зі сплатою ним податків, зборів (обов'язкових платежів) та відшкодуванням шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою.
У подальшому, на підставі акту перевірки від 10.01.2019, проведеної в рамках кримінального провадження, контролюючим органом прийнято аналогічні податкові повідомлення-рішення від 28.05.2019, які є предметом оскарження у даній адміністративній справі:
- №0013751304, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 3389940,61 грн. основного зобов'язання та застосовано штрафні санкції у розмірі 847485,15 грн.;
- №0013761304, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7457869,34 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1864467,34 грн.
Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням відповідача та встановленим у справі обставинам, суд дійшов висновку, що вказані рішення не узгоджуються з вимогами закону, зважаючи на таке.
Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач фактично наполягає на тому, що їх прийняття є визначеним ст. 533 КПК України наслідком набрання законної сили судовим рішенням, яким є ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/3711/19. Відповідно, у контролюючого органу виникає право на визначення грошових зобов'язань платника податку.
Суд, з урахуванням обставин даної справи, не може беззастережно погодитись з такими доводами відповідача, з огляду на таке.
Беззаперечно, відповідно до пп. 20.1.4, пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (з відповідними змінами та доповненнями) контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
При цьому, відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що Податковий кодекс України визначає загальну процедуру здійснення повноважень контролюючого органу щодо проведення перевірок платників податків, визначаючи підстави для таких перевірок, та обумовлюючи те, що самостійне визначення контролюючим органом грошових зобов'язань може мати місце лише у випадку існування факту заниження податкових зобов'язань такого платника.
У той же час, за обставин даної справи, відповідачем не доведено, а наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що такого факту не існує.
Так, відповідно до ст. 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна, кримінальна.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами.
Таким чином, Податковим кодексом України передбачено різні види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування, застосування якої відбувається як у порядку, визначеному Податковим кодексом України, так і у порядку, визначеному іншими законами.
За обставин, які склались у даній справі, мало місце притягнення ФОП ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, що обумовлює застосування й іншого законодавства, яке містить свої особливості у вирішенні питання визначення та сплати податкових зобов'язань.
Так, відповідно ч. 13 ст. 354 Митного кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом доходів і зборів за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідним вироком суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу доходів і зборів передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, для використання матеріалів відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Статус матеріалів перевірки та висновків органу доходів і зборів визначається кримінальним процесуальним законом.
Згідно зі ст. 99 Кримінального процесуального кодексу України (з відповідними змінами та доповненнями) документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: висновки ревізій та акти перевірок.
За правилами пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, в тому числі, рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Як було зазначено, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закрите у зв'язку зі сплатою ним податків, зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, у межах процедури притягнення платника податків до кримінальної відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, було визначено суму грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 зі сплати податку на додану вартість та мита. Крім того, було встановлено, що 19.04.2019 ОСОБА_1 у повному обсязі сплачено мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 3389940,61 грн., податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів на суму 7457869,34 грн., в загальній сумі 10847810,00 грн. основного платежу, а також 847485,15 грн. та 1864467,34 грн. штрафних санкцій, що підтверджується платіжними дорученнями ФОП ОСОБА_1 від 03.04.2019 та від 19.04.2019, а також листом Державної казначейської служби України у Житомирській області від 24.04.2019. Отже, підозрюваний сплатив податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодував шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою, що є підставою для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття відносно нього кримінального провадження.
Усі ці факти викладені в ухвалі Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.05.2019 у справі №359/3711/19.
Відповідно до частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 72 цього Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 Кодексу).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 КАС України).
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 78 КАС України).
Відповідно до диспозиції частини 4 статті 212 Кримінального кодексу України особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори, а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою.
Отже, оскільки ухвалою Бориспільського міськорайонного суду Київської області від 06.05.2019 встановлений факт сплати податків ОСОБА_1 , це є обставиною, що не доказується при розгляді даної справи та підлягає врахуванню при прийнятті рішення у ній.
На необхідність врахування обставин, встановлених в ухвалі районного суду щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 10.09.2019 у справі №1140/2403/18.
Отже, підсумовуючи викладене, з врахуванням обставин, встановлених в ухвалі Бориспільського міськорайонного суду Київської області від 06.05.2019, суд констатує, що станом на 28.05.2019 позивач не мав зобов'язань зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, та з податку на додану вартість, оскільки такі зобов'язання були погашені ним як умова для звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Питання дотримання процедури нарахування грошових зобов'язань та правильності їх визначення у межах кримінального провадження не є предметом спору у даній справі.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Позивач уже поніс фінансову відповідальність за вчинене правопорушення, а тому не може повторно притягуватись до неї.
Відтак, податкові повідомлення-рішення від 28.05.2019 №0013751304 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, на 3389940,61 грн. - основного зобов'язання та 847485,15 грн. - штрафних санкцій; та №0013761304 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7457869,34 грн. основного зобов'язання та 1864467,34 грн. штрафних санкцій не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч. 2 ст. 2 КАС України, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судовий збір у розмірі 20070,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України
вирішив:
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 28.05.2019:
№0013751304, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, на 3389940,61 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 847485,15 грн.;
№0013761304, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7457869,34 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1864467,34 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Ю. Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 20070,00 грн. (двадцять тисяч сімдесят гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складене 20.02.2020.
Суддя Н.М. Майстренко