Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 лютого 2020 р. Справа№200/14335/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів у розмірі 166000,00 грн., -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом (депозитом) та стягнення коштів у розмірі 166000,00 грн. за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу №45017 від 07 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ» та 4000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 липня 2014 року між позивачем та ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №45017, відповідно до якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 166000,00 гривень у тимчасове строкове користування на строк до 11.08.2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування в розмірі, встановленому п.1.2 цього договору. 07.07.2014 року відповідно до платіжного доручення TR.59313.417.85 на вкладний рахунок позивача зараховано грошові кошти у розмірі 166000,00 грн.
Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 року №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати «Комерційний банк «Український фінансовий світ».
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» строком на 1 рік з 13.11.2014 року по 12.11.2015 року.
Уповноважена особа Фонду у листі від 03.12.2014 року №001/499 повідомила, що договір банківського вкладу №45017 від 07.07.2014 року, укладений між позивачем та «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України.
18 жовтня 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі №826/3319/15, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 листопада 2014 року №6 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «УФС».
Не дивлячись на прийняття рішень судом на користь позивача, Фондом дотепер так і не була здійснена виплата гарантованої Законом суми.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся з позовом до суду з вимогою про стягнення належних їй коштів за вкладом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року відкрито провадження у справі № 200/14335/19-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи, поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
17 лютого 2020 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що Фонд не відшкодовує кошти, розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду, тому відсутні юридичні підстави для виплати позивачу коштів.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
07 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» (Банк) було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №45017, відповідно до якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 166000,00 гривень у тимчасове строкове користування на строк до 11.08.2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування в розмірі, встановленому п.1.2 цього договору.
Згідно п. 1.3 договору датою внесення грошових коштів Вкладником є дата надходження грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок в Банку.
Відповідно до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 договору, Банк зобов'язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути Вкладнику суму вкладу та нараховані в порядку, встановленому п.2.1.4 цього договору, але не сплачені проценти, шляхом передбаченим чинним законодавством України (готівкою перерахування на інший рахунок Вкладника за письмовим розпорядженням вкладника тощо) (а.с. 8-10).
07.07.2014 року відповідно до платіжного доручення TR.59313.417.85 на вкладний рахунок позивача зараховано грошові кошти у розмірі 166000,00 грн. (а.с. 11).
Згідно постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 року №491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 року №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.
Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 року №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати «Комерційний банк «Український фінансовий світ».
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» строком на 1 рік з 13.11.2014 року по 12.11.2015 року.
Уповноважена особа Фонду у листі від 02.12.2014 року №001/499 повідомила, що договір банківського вкладу №45017 від 07.07.2014 року, укладений між позивачем та «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України.
Позивач не погодившись з такими діями позивача, звернувся з позовом до суду.
25 травня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/3319/15 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 07 липня 2014 року № 45017, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», оформлене наказом № 6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку); зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. на підставі договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 07 липня 2014 року № 45017 (а.с. 14-23).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
18 січня 2018 року позивач звернувся до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом в ПАТ «КБ «УФС».
Листом від 31 січня 2018 року № 34-036-2197/18 Фонд повідомив позивача, що у зв'язку з досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12014100040017478 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, виплата коштів можлива лише після прийняття відповідного процесуального рішення у кримінальному провадженні (а.с. 24).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 травня 2019 року накладено арешт на грошові кошти позивача (а.с. 25-32).
28 січня 2020 року ухвалою Печерського районного суду м. Києві у справі №757/47769/19-к скасовано арешт, накладений на грошові кошти, які знаходяться на рахунку позивача № НОМЕР_2 у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ».
Відповідно до листа Фонду від 12.01.2018 року №27-594/18 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного банку «Комерційний банк «Українській фінансовий світ» подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк» Український фінансовий світ».
Виходячи зі змісту відповіді Фонду №34-036-2197/18 від 31.01.2018 року, яку надано на індивідуальне звернення позивача, вбачається, що можливість отримати відшкодування за вкладом буде надана після прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні № 12014100040017478.
Незгода позивача із невиплатою тривалий час, на його користь, гарантованої суми відшкодування, зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон №4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частиною першою статті 28 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Судом встановлено, що, незважаючи на неодноразові звернення позивача до Фонду гарантування вкладів із заявами про виплату гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «УФС» за договором «Планер» № 45017 від 07 липня 2014 року, відповідачем в порушення вимог вищенаведених норм допущено протиправну бездіяльність, яка призвела до того, що станом на дату постановлення рішення у цій справі кошти у сумі 166000,00 грн. позивачем не отримано.
Посилання представника відповідача на ухвалу слідчого судді від 03 травня 2019 року про накладення арешту на грошові кошти як на доказ правомірності не проведення виплат позивачеві суд вважає безпідставним.
Крім того, як вже зазначалось вище, 28 січня 2020 року ухвалою Печерського районного суду м. Києві у справі №757/47769/19-к скасовано арешт, накладений на грошові кошти, які знаходяться на рахунку позивача № НОМЕР_2 у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ».
При цьому, відповідачем не наведено об'єктивної причини неможливості вжиття заходів спрямованих на відшкодування коштів позивачу з моменту набрання законної сили постановою суду по справі №826/3319/15, якою, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 07 липня 2014 року № 45017, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», оформлене наказом № 6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку).
Суд зауважує, що у цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо виплати гарантованої державою суми відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку, продажу його майна.
Юридичний факт неплатоспроможності банку є підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого державою відшкодування вкладникам.
Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одночасно, суд наголошує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав задоволення адміністративного позову.
Що стосується стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., суд зазначає наступне.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до приписів КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, з аналізу наведених правових норм, убачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 березня 2018 р. у справі № 815/4300/17 (адміністративне провадження К/9901/3803/17) та постанова від 11 квітня 2018 р. у справі № 814/698/16.
Враховуючи, що на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу жодних доказів оплати правових послуг суду не надано (платіжне доручення, квитанція, інший розрахунковий документ), засвідчені банківською установою, відтак, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про необґрунтованість стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів у розмірі 166000,00 грн. - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу №45017 від 07 липня 2014 року.
3. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 166000 (сто шістдесят шість тисяч) гривень за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу №45017 від 07 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український фінансовий світ».
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Судове рішення складено та підписано 20 лютого 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.М. Чучко