Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 лютого 2020 р. Справа№200/744/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 листопада 2019 року ВП № 59563181; стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями у розмірі 5729,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем поза межами його повноважень, оскільки прийнята щодо боржника, який постійно проживає, перебуває в Мар'їнському районі Донецької області та на території міста Києва не має будь-якого майна та ніколи не мав. Позивач вважає, що відповідач порушив частину 2 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” та спричинив позивачу матеріальну шкоду у вигляді стягнутої частки заробітної плати, яку просить стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідач позов не визнав, 18 лютого 2020 року надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказавши, що виконавче провадження відкрито за заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до якої було додано довідку банку про наявність у позивача рахунку, відкритого в АТ ««ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», який розташований у місті Києві. Посилаючись на норми постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Цивільного кодексу України, зазначає, що позивач є власником зазначеного рахунку та коштів, тобто у позивача наявне майно на території міста Києва, що підтверджується відповідною довідкою.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року вирішено відкрити провадження в адміністративній справі, розгляд справи проводити за правилами Глави 11 Розділу 2 “Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ” Кодексу адміністративного судочинства України, призначити судове засідання на 18 лютого 2020 року та витребувати у відповідача докази у справі.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.
18 лютого 2020 року відповідачем надані копії матеріалів виконавчого провадження №59563181.
Ураховуючи положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. 26 червня 2019 року був складений виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за №15029), яким звернено стягнення з позивача, який є боржником за Кредитним договором № GP-3819991 від 25 жовтня 2012 рок, укладеним із АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК». Строк платежу за зазначеним кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 20 червня 2018 року по 20 червня 2019 року. Сума заборгованості складає 12815,75 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5481,73 грн., прострочена заборгованість за комісією - 212,87 грн., прострочена заборгованість за процентами - 149,23 грн., неустойка за порушення зобов'язань по кредиту - 4271,92 грн. Також, за вчинення виконавчого напису стягнуто із Стягувача 500 грн., які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача.
На підставі зазначеного вище виконавчого напису та заяви Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. від 16 липня 2019 року відкрито виконавче провадження №59563181 про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства ««ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», заборгованості в розмірі 13315,75 грн., яка надіслана боржнику засобами поштового зв'язку.
Також, 16 липня 2019 року відповідачем, в межах зазначеного виконавчого провадження, був вчинений запит до Пенсійного фонду України про останнє місце роботи позивача, про осіб-боржників, які отримують пенсії та до Державної фіскальної служби України щодо номерів рахунків, відкритих позивачем у банках.
Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 13 серпня 2019 року останнє місце роботи ОСОБА_1 - територіальний центр соціального обслуговування та надання соціальних послуг Мар'їнської району Донецької області.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. від 31 липня 2019 року звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , яку направлено до Територіального центру соціального обслуговування та надання соціальних послуг Мар'їнської району Донецької області.
Як вбачається із наданих відповідачем копії поштового конверта, поштове відправлення відправлене на адресу боржника - АДРЕСА_1 , однак було повернуто у зв"язку із закінченням терміну зберігання.
Як вказує позивач, у зв'язку із здійсненням відрахування із заробітної плати, їй стало відомо про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості.
Вважаючи постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження протиправною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема: виконавчих написів нотаріусів. (п. 3, ч. 1, ст. 3 Закону № 1404-VIII).
Згідно пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частинами 1-2 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Згідно частини 1 статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Аналізуючи наведене суд дійшов висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» та Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження. При цьому згідно частини 3 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Так, позивач оскаржує постанову приватного виконавця від 16 липня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №59563181 щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., вчиненого 26 червня 2019 року про стягнення з позивача на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості в сумі 13315,75 грн. оскільки вважає, що відповідачем порушено вимоги щодо територіальної компетенції з відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса.
Суд зазначає, що згідно статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346) кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Пунктами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону №2346 встановлено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та коресподенстські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Тобто, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №905/3542/15.
Згідно пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного Банку України від 21 січня 2004 року №22,власник рахунку в банку (далі - власник рахунку) - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.
З огляду на зазначене вище, суд приходить висновку, що безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, а так само і рахунок у банку є об'єктом права власності.
Так, частиною 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
На підставі зазначеного, суд приходить висновку, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходження грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах, а так само за місцезнаходженням рахунку боржника у відповідній фінансовій установі.
Аналогічна позиція наведена Міністерством юстиції України в роз'ясненні на запит приватного виконавця №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11 червня 2018 року.
Так, разом із заявою про примусове виконання рішення АТ ««ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» надано лист, яким підтверджено наявність у ОСОБА_1 рахунку в валюті гривня, відкритого в АТ««ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», що розташований за адресою: м. Києв, вул. Андріївська, б. 4.
Також суд зазначає, що наявність або відсутність коштів на банківському рахунку, рух коштів та операції за рахунками боржника виконавець може встановити тільки під час здіснення виконавчого провадження.
Таким чином, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59563181 відповідач керувався тим, що кошти боржника (позивача), які знаходяться на рахунку, відкритому в АТ ««ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи.
На підставі викладеного, ураховуючи наявність у позивача відкритого рахунку у АТ ««ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», суд приходить висновку, що відкриваючи провадження ВП №59563181, відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому у задоволенні позовної вимоги щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження слід відмовити.
Позовна вимога щодо стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, у задоволенні якої відмовлено.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв