Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 лютого 2020 р. Справа№200/868/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
20 січня 2020 року ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Героїв Праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400, код ЄДРПОУ: 41247274) про:
- визнання протиправними дії Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам;
- зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 борг та пенсію за віком з дня припинення на загальних підставах - без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача, проте, виплата пенсії без законних підстав була припинена. Крім того згідно інформації відповідача, виплата пенсії позивачеві за минулий період буде здійснена після затвердження окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.
Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.
Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що з 01 січня 2019 року виплата пенсії позивачу призупинена згідно інформації з Інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан» про знаходження на непідконтрольній території України понад 60 днів.
Крім того, відповідач зазначив, що для поновлення виплати пенсії позивачеві необхідно звернутися до відповідача з заявою на поновлення виплати пенсії, та надати довідку, яка підтверджує, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Також відповідач зазначає, що діяв у спосіб та у межах передбачених Конституцією та Законами України, керуючись Законами України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» від 5 листопада 2014 року № 637.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
ОСОБА_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
15 листопада 2016 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач є пенсіонером за віком, відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 .
Позивач перебуває на обліку в Селидовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області на підставі електронної пенсійної справи.
Згідно електронної пенсійної справи позивача з 01 вересня 2018 року пенсійні виплати фактично не нараховувались та не виплачувались позивачу в повному обсязі, що не оспорюється відповідачем.
З 01 вересня 2018 року Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплату пенсії позивачу фактично не здійснювало, що підтверджується довідкою від 11 лютого 2020 року№ 678 та витягом з ІКІС від 11 лютого 2020 року.
На звернення позивача надана відповідь від 30вересня 2019 року № 191/7-01-01-08, в якій повідомлено, що виплата пенсії позивачу з 01 вересня 2018 року не проводиться у зв'язку із встановленням факту безпідставної її виплати через відсутність реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Також повідомлено, що в розумінні статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» позивач є внутрішньо переміщеною особою, оскільки покинувши своє постійне місце проживання на території проведення антитерористичної операції після її початку прописалася на території України. Тому виплата пенсії їй відбувається з урахуванням законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Зазначено, що позивачеві необхідно отримати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або лист-відмову у її видачі відповідним органом з обов'язковим зазначення підстав такої відмови, яку слід подати до органу Пенсійного фонду України.
Інших доказів в обґрунтування законності підстав не нарахування та не виплати пенсії позивачеві з 01 вересня 2018 року відповідачем суду не надано.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не оспорюється.
Рішення про припинення виплати пенсії позивачу в порядку встановленому законом органом Пенсійного фонду не приймалося.
В судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася.
Наголошуючи, що виплата пенсії повинна відбуватися на загальних підставах, тобто без урахування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є правомірність не нарахування та виплати пенсії позивачу, та застосування вимог законодавства, що регулюють питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2020 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI).
Відповідно статті 5 Закону № 1058-VI цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються:види пенсійного забезпечення;умови участі в пенсійній системі чи її рівнях;пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення;умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (частина 3 статті 4 Закону № 1058-VI).
Статтею 8 Закону № 1058-VI передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
При цьому, гарантовано, що виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування (стаття 5 Закону № 1058-VI).
Частиною 1 статті 47 Закону № 1058-VI встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-VI виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав:
- якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
- у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
- в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Перелік підстав для припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Водночас, Законом № 1058-IV, або іншими законодавчими актами, не передбачено припинення виплати пенсії через відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи.
Як встановлено судом, згідно з відміткою в паспорті позивача щодо місця проживання, з 15 листопада 2016 року позивач зареєстрований у м. Селидове, що знаходиться на підконтрольній українській владі території, нарахування та виплату пенсії на території якого здійснює відповідач.
Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на положення Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, постанову Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» від 5 листопада 2014 року № 637, постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08 червня 2016 року № 365, суд зазначає, що вони до даних правовідносин не застосовуються, оскільки їх прийнято задля забезпечення реалізації положень Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Позивач дійсно формально підпадає під ознаки наведені у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов'язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 234/11095/17 (№ К/9901/163/17).
Як встановлено судом, позивач змінив місце свого постійного проживання та зареєстрований на підконтрольній владі території Україні, з огляду на що право на отримання пенсії позивачем не може залежати від наявності в нього довідки внутрішньо переміщеної особи та виконання вимог нормативно-правових актів, які встановлюють порядок отримання пенсії для осіб із таким статусом.
На підставі наведеного, посилання відповідача на зазначені підзаконні нормативно-правові акти є безпідставними.
З огляду на те, що право позивача на отримання пенсії відповідачем не оспорюється, при цьому, як встановлено судом вище безпідставно не виплачується пенсія за відповідний період, позовна вимога про визнання протиправними дій управління щодо застосування до нарахування та виплати пенсії позивачу вимог законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача в частині припинення виплати пенсії позивачеві з 01 вересня 2018 року, в порядку статті 9 КАС України з метою повного та ефективного захисту законних прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимогта зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії позивачеві з 01 вересня 2018 року, в зв'язку з чим зобов'язати виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за віком з дня припинення на загальних підставах, тобто без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до адміністративного суду, суд зазначає.
За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).
Згідно з частини 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є № 1058-IV.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Необхідними умовами застосування наведеної норми адміністративними судами є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.
З огляду на те, що факт нарахування пенсії позивачеві за розглядаємий період підтверджено матеріалами справи і не заперечується відповідачем, а протиправність дій відповідача щодо невиплати такої пенсії встановлена судом вище, відтак суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Щодо питання негайного виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 371 КАС України рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.
Отже, є підстави допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31січня 2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору в сумі 840,80 грн. до ухвалення рішення по справі.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, а судовий збір не сплачено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Героїв Праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400, код ЄДРПОУ: 41247274) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 вересня 2018 року.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за віком з дня припинення на загальних підставах, тобто без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на користь Державного бюджету України.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 21 лютого 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна