19 лютого 2020 р. Справа № 160/1827/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Письменникової Галини Валеріївни про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Письменникової Галини Валеріївни, в якій просить:
- Визнати протиправним та скасувати Рішення №50886909 про відмову у внесенні запису про скасування державної реєстрації обтяження за №4800701 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести запис до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна про скасування державної реєстрації обтяження (арешту) за №480071 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглядаючи матеріали позовної заяви, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом п.1, п.2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Відповідно до п.1, п.3 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі, делегованих повноважень.
Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції, є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин, є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, участь суб'єкта владних повноважень, є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень, є публічно-правовим.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує Рішення державного реєстратора від 30.01.2020 №50886909, яким йому відмовлено у внесенні запису про скасування державної реєстрації обтяження за номером 4800701 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскаржуване Рішення обгрунтовано наступним. Заявником подано заяву про скасування державної реєстрації арешту на нерухоме майно за реєстраційним номером 4800701 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Для цього заявником до розгляду державного реєстратора подану ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.11.2003 у справі №2-6237/2003, якою частково скасовано ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23.09.2003 у справі №2-394/04 в частині заборони нотаріусам м.Дніпропетровська проведення дій з оформлення будь-яких правочинів, направлених на відчуження квартири АДРЕСА_2 .
Як вбачається з ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23.09.2003 у справі №2-394/04, суд ухвалив:
- заборонити нотаріусам м.Дніпропетровська проведення дій з оформлення будь-яких правочинів, направлених на відчуження квартири АДРЕСА_2 ;
- накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.11.2003 у справі №2-6237/2003 частково скасовано ухвалу Жовтневого суду м.Дніпропетровська від 23.09.2003, а саме: в частині заборони нотаріусам м.Дніпропетровська проведення дій з оформлення будь-яких правочинів, направлених на відчуження квартири АДРЕСА_2 .
Таким чином, ухвала Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23.09.2003 у справі №2-394/04 в частині накладення арешту на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 не скасована.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Договору купівлі - продажу квартири від 13.07.2004 позивач купив у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 .
Із наявних в матеріалах справи Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на момент внесення запису про обтяження нерухомого майна, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_2 . Вказана обставина позивачем не заперечується.
Таким чином, суд доходить висновку, що спір про скасування рішення має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження спірним майном. Оскільки позивач не був заявником стосовно реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження, тобто, останні були вчинені за заявою інших осіб, а також враховуючи те, що на момент внесення запису про обтяження нерухоме майно належало на праві власності іншій особі, то такий спір є спором про цивільне право.
Суд зазначає, що спір внесення запису про скасування державної реєстрації обтяження за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на майно є цивільно правовим. А тому, вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного судочинства.
Суд зазначає, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Тому, спір між сторонами в адміністративній справі має приватноправовий характер, бо стосується майнового права позивача.
З урахуванням цього, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер.
Така правова позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 16.05.2018 у справі №337/2535/2017, від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 02.10.2018 року у справі № 911/488/18, від 28.11.2018 року у справі № 490/5986/17-ц, а також, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2019 у справі №П/811/1884/17, адміністративне провадження №К/9901/55051/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду з поміж іншого, зокрема, відзначає, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінській дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та зважаючи, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд відмовляє у відкритті провадження у справі.
При цьому, частиною 7 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких обставин, суд вважає за необхідне, відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі та роз'яснити позивачу, що спір між сторонами має приватноправовий характер, а тому, з огляду на суб'єктний склад, такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 4, 5, 19, 170, 242, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Письменникової Галини Валеріївни про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська