21 лютого 2020 року Справа № 160/13039/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
23 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо зменшення відсоткового рівня грошового забезпечення з 90 відсотків, з яких позивачу - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) було призначено основний розмір пенсії за вислугу років до 70 відсотків при проведенні перерахунку та виплаті йому пенсії з 01 січня 2016 року;
- зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії позивачу - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з урахуванням загального розміру призначеної йому пенсії за вислугу років із розрахунку 90 відсотків від його грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року, однією сумою з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача - Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) у встановлений судом строк з моменту набрання рішенням законної сили, подати звіт про виконання цього рішення з наданням відповідних розрахунків перерахунку та виплати донарахованої частини пенсії позивачу - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що йому була призначена пенсія за вислугу років за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 90% грошового забезпечення. Однак, починаючи з 01.01.2016 року в порушення вимог чинного законодавства України, органами пенсійного фонду було проведено самостійний перерахунок пенсії та встановлено пенсію у розмірі 70 грошового забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
23.01.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі- Закон № 2262-ХІІ). Зауважив, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII, в редакції, що діяла на дату призначення позивачу пенсії, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен був перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення. Законом України від 08.07.2011 № 3668-УІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, яким максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен був перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43 Закону №2262-ХІІ). Згідно Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України" (далі Закон № 1166-VII), який набрав чинності 01.04.2014, було внесено зміни в ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, а саме цифри 80 замінили на цифри 70. Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, якою визначаються розміри пенсій за вислугу років, визначено, що максимальний розмір пенсії обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43). У даному випадку не можна казати про звуження змісту та обсягу прав і свобод гарантованих Конституцією України, так як ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ не визнавалась неконституційною. Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІвід 09.04.1992 року.
Відповідно до пенсійної справи №N/А28904-МВС, позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України № 2262-ХІІ в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення (вислуга рорків - 35).
Відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103. При цьому, при розрахунку розміру пенсії відповідачем застосовано розмір пенсії у відсотках в розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
15.11.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з інформаційним запитом, в якому просив надати інформацію: чому не теперішній час йому проводиться розрахунок основного розміру пенсії з урахуванням 70% грошового забезпечення, а не 90%, які були призначені позивачу довічно відповідно до чинній на час призначення пенсії редакції Закону України 2262/1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
На вказаний запит позивачем було отримано відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.11.2019 року №8462/Т-09 з посиланням на те, що позивачу на виконання Постанови № 103 було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 за чинною на цю дату редакцією Закону № 2262, а саме, за умовами статті 13, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби, а тому, для проведення перерахунку пенсії відповідно до Постанови № 103 у розмірі 90% від грошового забезпечення, правові підстави відсутні.
Судом встановлено, що спірні правовідносини полягають у зменшені з 01.01.2016 р. пенсійним органом сум грошового забезпечення позивача до 70% .
Не погоджуючись із таким перерахунком пенсії та застосуванням її обмеження максимальним розміром 70% грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№ 2262-ХІІ від 09.04.1992 зі мінами та доповненнями) далі - Закон № 2262-ХІІ) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону проводиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Згідно ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок) встановлено, що перерахунок раніше призначених відповідно до зазначеного Закону пенсій проводить у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорії військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із веденням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на момент призначення пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен був перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43 Закону № 2262-ХІІ).
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011, який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, яким максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43 Закону № 2262-ХІІ).
Крім того, відповідно до Закону України від 27.03.2014 № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» (далі Закон № 1166-VІІ), який набрав чинності 01.04.2014 було внесено зміни в ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, а саме цифри « 80» замінили на цифри « 70».
Таким чином, Законами № 3668-VІ та № 1166-VІІ, були внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, яким змінено відсоток грошового забезпечення з якого розраховується розмір пенсії.
Однак, ні положеннями Закону України № 1166-VІІ, ні положеннями Закону № 2262-XII не передбачено проведення після 01.04.2014 перерахунку раніше призначених пенсій, виходячи з нового (зменшеного) відсотку відповідних сум грошового забезпечення.
Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Норми, які визначають механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, встановлені ст. 63 Закону № 2262-XII. Тому, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Крім цього, слід зазначити, що згідно ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення № 5-рп/2002).
Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Окрім того, у Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Отже, виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а тому при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Таким чином, суд робить висновок, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення станом на 01.01.2016 р., але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію, і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 31.01.2018 у справі №523/4930/15-а, від 27.02.2018 у справі №642/3284/17, від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17, від 04.02.2019 у справі №240/5401/18.
Отже, суд зазначає, що при проведенні перерахунку, відповідач не був наділений повноваженнями щодо зміни максимального розміру пенсії, який був обчислений під час призначення пенсії в розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Встановлені фактичні обставини та аналіз чинного законодавства зумовлює висновок суду про те, що при перерахунку пенсії відповідач повинен був застосувати норми частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії.
Отже, зміна відповідачем під час проведення перерахунку, раніше призначеної пенсії позивачу за вислугу років з обмеженням максимального розміру 70 % відповідних сум грошового забезпечення, є протиправною.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати суду у встановлений строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права на судовий захист.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».
З наведеного вбачається, що здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства, є виключним засобом судового контролю, якому передує примусове виконання судового рішення за виданим судом виконавчим листом органами примусового виконання рішень суду за Законом України «Про виконавче провадження», відповідно статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У зв'язку з тим, що клопотання про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення є передчасним, оскільки заявником не вживались передбачені процесуальним законом дії щодо самостійного ініціювання примусового виконання судового рішення, а також зважаючи на те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду, суд не вбачає підстав для задоволення поданого позивачем клопотання.
Суд роз'яснює позивачу право на отримання за його заявою, після набрання судовим рішенням законної сили, виконавчого листа з метою пред'явлення його до виконання органам державної виконавчої служби для примусового виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо проведення з 01.01.2016 року перерахунку ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник