21 лютого 2020 р.Справа №160/1513/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом Трейд ПС» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом Трейд ПС» до Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним припису та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом Трейд ПС» до Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявлених порушень від 03.01.2020 №ДН4398/1860/АВ/П у частині 2 виявлених порушень та Протокол про адміністративне правопорушення від 24.12.2019 № ДН4398/1860/АВ/П/ПГ.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 позовну заяву ТОВ «Дом Трейд ПС» залишено без руху.
Одночасно з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту - Припису про усунення виявлених порушень від 03.01.2020 №ДН4398/1860/АВ/П та Протокол про адміністративне правопорушення від 24.12.2019 №ДН4398/1860/АВ/П/ПГ на час розгляду судового спору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 заяву про забезпечення позову ТОВ «Дом Трейд ПС» повернуто без розгляду.
Позивачем 21.02.2020 повторно подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту - Припису 03.01.2020 №ДН4398/1860/АВ/П та Протоколу про адміністративне правопорушення від 24.12.2019 №ДН4398/1860/АВ/П/ПГ на час розгляду судового спору до набрання судовим рішенням законної сили.
Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що «Позивач припускає, що у разі не зупинення дії індивідуального акту - Припису 03.01.2020 №ДН4398/1860/АВ/П та Протоколу про адміністративне правопорушення від 24.12.2019 №ДН4398/1860/АВ/П/ПГ - відповідач може застосувати до позивача штрафні санкції за нібито порушення, яке встановлене ч.3 ст.265 КЗпП України».
Крім того, в обгрунтування заяви позивач зазначає, що оскаржувані Припис та Протокол були прийняті на підставі інспекційного відвідування, проведеного з порушенням процедури здійснення перевірок з нагляду за додержанням законодавства про працю та без дослідження усіх обставин, що мали суттєве значення для правильного вирішення питання і тому підлягає скасуванню судом.
Також заявник зазначає, що у разі прийняття рішення про протиправність оскаржуваних Припису та Протоколу, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання Протоколу.
Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
У відповідності до пункту 1 частини 1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Статтею 150 та частиною 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.
Суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову, вважаючи, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може бути наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається заявник, обґрунтовуючи заяву про забезпечення адміністративного позову, не мають ознак очевидності та підлягають доведенню у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, а тому підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачем у заяві - відсутні.
Таким чином, на час розгляду судом заяви позивача не встановлено, що невжиття запропонованих позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду, не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів та наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача без розгляду справи по суті.
Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог щодо забезпечення позову, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза, невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у реалізації заявником своїх прав та інтересів, чи слід забезпечувати позов саме у такий спосіб, про який просить заявник, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, чи є такий спосіб співмірним обсягу позовних вимог, чи має заявник легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін. В той же час, рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням акта суб'єкта владних повноважень.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах Кресс проти Франції (Kress v. France), Ф.С.Б. проти Італії (F.C.B. v. Italy), Т. проти Італії (Т. v. Italy) та Кайя проти Австрії (Kaya v. Austria).
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, у зв'язку з чим заява позивача про забезпечення адміністративного позову - задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ТОВ «Дот Трейд ПС» про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська