Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 лютого 2020 р. Справа№200/10888/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Перерви Д.М.,
представника відповідача Нівєдрова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми заборгованості з пенсії в сумі 85 602,57 грн.,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми заборгованості з пенсії в сумі 85 602,57 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2018 року в адміністративній справі № 0540/6542/18-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задоволені повністю та зобов'язано відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з березня 2016 року.
Але вказане судове рішення до теперішнього часу залишається частково невиконаним, оскільки Управлінням пенсійного фонду здійснено тільки нарахування заборгованості по пенсії у розмірі 81 367,80 грн. Виплата вказаної суми не здійснена через відсутність відповідного бюджетного фінансування.
За змістом заявлених вимог позивач просив визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині не проведення йому виплати нарахованої пенсії у сумі 85 602,57 грн. та стягнути вказану заборгованість з відповідача.
Ухвалою від 09 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.
Відповідно до ухвали суду від 22 листопада 2019 р. розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження, до участі у розгляді справи залучені Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача.
У відзиві на позовну заяву (а.с.33-36) відповідач зазначив, що протоколом про індивідуальний перерахунок позивачу нарахована пенсія згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2018 року в адміністративній справі № 0540/6542/18-а. Вважає, що вказане судове рішення ним виконано, оскільки з серпня 2018 року нарахування та виплата пенсії позивачеві проводиться шляхом включення до сформованої відомості.
Доплата за судовим рішенням за період з 01.03.2016 року до 30.07.2018 року в сумі 81367,80 грн. не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, за відсутності якого Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не має можливості її здійснити.
Також відповідач зауважив, що відсутність в органі Пенсійного фонду коштів на погашення нарахованих сум, виплата яких буде здійснена після відповідного фінансування з державного бюджету, свідчить про можливість виконання рішення суду, що, на думку відповідача, виключає подання «повторного» позову. З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Протягом розгляду справи в судовому засіданні представник третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області проти позову заперечила, надала письмові пояснення (а.с.56-61), зазначила, що суми коштів за рішеннями суду за минулий період фінансуються та виплачуються за окремим фінансуванням з відповідного бюджету. До Пенсійного фонду України, як розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, направлено запит на виконання рішення у справі № 0540/6542/18-а для фінансування пенсійних виплат позивачу.
Також представник третьої особи вказала, що в ГУ ПФУ в Донецькій області на адресу Пенсійного фонду України направляло значну кількість листів про виділення додаткового фінансового ресурсу для виконання судових рішень, копії яких долучені до письмових пояснень. Зазначила про безпідставність позовних вимог про стягнення заборгованості, оскільки судове рішення в межах спірних відносин набрало законної сили, а вимоги про стягнення заборгованості носять характер приватно-правового спору. З наведених підстав вважає, що спір у цій справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області представника до судового засідання не направило, про своє ставлення до заявленого позову суд не повідомило.
Позивач та треті особи, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, 10.02.2020 року до судового засідання не з'явилися. Представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позову.
З'ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, судом встановлено таке.
Позивач, ОСОБА_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 04 квітня 1996 року Єнакіївським МВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , пенсіонер за віком.
Згідно з довідкою від 08.06.2018 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с.15).
Судом встановлено, що Бахмутсько-Лиманським ОУПФУ виплата пенсії позивачу була припинена з березня 2016 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2018 року в адміністративній справі № 0540/6542/18-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задоволені повністю та зобов'язано відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з березня 2016 року.
Відповідно до вказаного судового рішення з серпня 2018 року нарахування та виплата пенсії позивачеві проводиться шляхом включення до сформованої відомості.
Заборгованість з пенсії за період з 01.03.2016 року до 30.07.2018 року складає 81367,80 грн. (а.с.39-40).
Вказані обставини учасниками судового розгляду не заперечуються, крім періоду та суми заборгованості, яку позивач зазначив у сумі 85 602,57 грн.
З урахуванням встановлених у справі обставин, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено доводами сторін у спорі, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2018 року в адміністративній справі № 0540/6542/18-а в частині виплати позивачеві заборгованості з пенсії за період з 01.03.2016 року до 30.07.2018 року в сумі 81367,80 грн. до теперішнього часу залишається невиконаним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до преамбули Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно з частиною 2 статті 13 вказаного Закону та частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі" проти Італії («Immobiliare Saffi «проти Італії»), заява № 22774/93, п. 66.
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого Протоколу (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 № 18966/02).
У справі п. 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, п. 54) ЄСПЛ, посилаючись на попередню практику, зазначив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 № 18966/02; рішення у справі «Ромашов проти України», № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України», № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України», № 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», № 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України», № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
У цій справі судом встановлено, що остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним протягом тривалого часу, що свідчить про порушення права позивача на виконання судового рішення без зайвих затримок та становить втручання в його право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.
Посилання органів Пенсійного фонду України в обґрунтування невиконання судового рішення на нестачу бюджетних коштів, на думку суду, є неприпустимим, оскільки призводить до підриву самої концепції верховенства права.
Заперечення відповідача про неприпустимість задоволення «повторного» позову між тими ж сторонами суд вважає необґрунтованим, оскільки на відміну від справи № 0540/6542/18-а, де були заявлені вимоги зобов'язального характеру, у цій справі позивач просить стягнути суму наявної заборгованості. Враховуючи, що у цій справі позивачем заявлений інший предмет позову, як матеріально-правова вимога, підстави для закриття провадження за такими обставинами відсутні.
Також необґрунтованими суд вважає доводи третьої особи щодо приватно-правового характеру спору, оскільки спір заявлений до органу Пенсійного фонду України в межах правовідносин з приводу фактичної виплати нарахованої пенсії, що відноситься до безпосередньої компетенції вказаного суб'єкта владних повноважень. Враховуючи, що між сторонами відсутній спір з приводу будь-яких інших майнових відносин, які врегульовані цивільним законодавством України, вказана справа відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Крім того суд зазначає, що частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності 1 січня 2013 року.
За приписами статті 3 вказаного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
За таких обставин, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлений спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган. Крім того, вказаний Закон визначає доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу під час виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; [...]
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів [...].
Враховуючи наявність у позивача права на отримання нарахованих відповідачем в якості пенсії грошових коштів, суд з метою захисту прав позивача на справедливий суд та мирне володіння майном, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання остаточного судового рішення про проведення ОСОБА_1 виплати нарахованих сум та стягнути з відповідача суму заборгованості з пенсії 81367,80 грн., оскільки судове рішення зобов'язального характеру з 2018 року не призвело до поновлення вищезазначеного права позивача.
Саме такий спосіб захисту забезпечить можливість позивачу домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, та отримання присуджених сум.
Враховуючи, що позивачем заявлена суму заборгованості 85 602,57 грн. за період з 01 березня 2016 року до 01 лютого 2019 року, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах встановленої при розгляді справи фактичної заборгованості за період з 01 березня 2016 року до 31 липня 2018 року в сумі 81367,80 грн.
Вирішуючи питання судових витрат суд вказує, що відповідно до частини 2 статті 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. За змістом статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою суду від 09 жовтня 2019 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, зважаючи на часткове задоволення позову, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню до Державного бюджету з позивача сума судового збору 34,42 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - сума судового збору 729,98 грн.
Керуючись статтями 2, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734), треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, м. Словянськ, вул. Генерала Батюка, 8), Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (87500, м. Маріуполь, пр-т Миру, буд. 68), про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми боргу - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01 березня 2016 року до 31 липня 2018 року.
Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість з пенсії у сумі 81 367 (вісімдесят одна тисяча триста шістдесят сім) грн. 80 коп.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UА798999980000031211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 42 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UА798999980000031211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) судовий збір у розмірі 729 (сімсот двадцять дев'ять) грн. 98 коп.
Вступна та резолютивна частина рішення проголошена 10 лютого 2020 року. Рішення складено у повному обсязі 20 лютого 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.А. Чекменьов