20 лютого 2020 р.Справа №160/1456/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогаз Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипломат Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОК О" про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогаз Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипломат Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОК О" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи - Комунальне підприємство "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради та Інспекцію з питань благоустрою Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогаз Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипломат Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОК О" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи - Комунальне підприємство "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради та Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, в якій позивачі просять:
визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 104 від 21.01.2020 року «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста» в частині щодо споруд (об'єктів) за порядковими номерами 3, 4, 19, 40, 41, зазначених в додатку до вказаного рішення «Перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування, що підлягають демонтажу».
Разом із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогаз Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипломат Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОК О" подано декілька заяв про забезпечення позову, в якій заявники просять:
зупинити дію рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 104 від 21.01.2020 року «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста» в частині щодо споруд (об'єктів) за порядковими номерами 3, 4, 19, 40, 41 додатку до вказаного рішення «Перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування, що підлягають демонтажу»;
заборонити Виконавчому комітету Дніпровської міської ради та/або будь-яким іншим особам, в тому числі третім особам (Інспекції з благоустрою Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 40634559), Комунальному підприємству «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, кімната 723, код ЄДРПОУ 35609280) та іншим суб'єктам, з якими комунальними підприємствами Дніпровської міської ради укладені договори на демонтаж, транспортування, та зберігання тимчасових споруд і матеріалів, але не виключно, вчиняти будь-які дії, направлені на виконання рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 104 від 21.01.2020 року в частині щодо споруд (об'єктів) за порядковими номерами 3, 4, 19, 40, 41 додатку до вказаного рішення «Перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування, що підлягають демонтажу».
В обґрунтування поданих заяв зазначалося, що 21.01.2020 року Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради було прийнято рішення № 104 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста» з додатком «Перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування, що підлягають демонтажу», відповідно до якого вирішено:
«1.Усунути наслідки порушень Правил благоустрою території міста Дніпра, затверджених рішенням міської ради від 27.11.2013 44/43 (зі змінами) (далі - Правила), шляхом припинення (функціонування встановлених тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування та демонтажу згідно з переліком (додаток).
2.Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради спільно з Комунальним підприємством «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради попередити власників тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп про необхідність власними силами та за власні кошти усунути наслідки порушень Правил, звільнити зайняті земельні ділянки та привести їх до первісного стану для подальшого використання за функціональним призначенням.
3.Комунальним підприємствам Дніпровської міської ради за наявності відповідних договорів щодо використання об'єктів благоустрою міста, договорів передачі в платне користування об'єктів благоустрою вулично-дорожньої мережі та інших договорів оренди тимчасових споруд здійснити їх розірвання відповідно до чинного законодавства.
4.Комунальному підприємству «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради забезпечити укладання договорів на демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд, бензинових, дизельних, газових автозаправних станцій і матеріалів.
5.Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради та Комунальному підприємству «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради забезпечити охорону громадського порядку під час усунення наслідків порушень Правил.
6.Залучити представників Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (за погодженням), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (за погодженням) до роботи з припинення функціонування незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій на території м. Дніпра та їх демонтажу.
7.Контроль за виконанням цього рішення покласти на секретаря Дніпровської міської ради Санжару О. О.».
Пунктами 3, 4, 19, 40, 41 додатку до рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (Відповідача) від 21.01.2020 року № 104 у «Перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування, що підлягають демонтажу», включені споруди (об'єкти), які знаходяться:
за адресою: Вул. Велика Діївська, 411, тип - АЗС, назва - без назви, вид діяльності - Торгівля паливно-мастильними матеріалами (№ п/п 3);
за адресою: Вул. Велика Діївська, 411, тип - АГЗС, назва - без назви, вид діяльності - Торгівля скрапленим газом (№ п/п 4);
за адресою: Вул. Макіївська, 17, тип - АЗГС, назва - без назви, вид діяльності - Торгівля скрапленим газом (№ п/п 19);
за адресою: Вул. Широка, 45, тип - АЗС, назва - без назви, вид діяльності - Торгівля паливно-мастильними матеріалами (№ п/п 40);
за адресою: Вул. Широка, 45, тип - АГЗС, назва - без назви, вид діяльності - Торгівля скрапленим газом (№ п/п 41).
В заяві про забезпечення позову зазначено, що у разі здійснення демонтажу автозаправних станцій до вирішення справи по суті на підставі рішення відповідача, позивачі зазнають значної матеріальної шкоди. Таким чином, існує очевидна і реальна небезпека завдання позивачам прямої матеріальної шкоди, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом, яким просять позивачі.
Відповідно до приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та подану заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про наявність підстав для її задоволенні у повному обсязі, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною першою ст.151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В силу ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Згідно із частиною 4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
При цьому з аналізу вищенаведених приписів статті 150 КАС України слідує, що цією нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
При цьому, інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими твердження позивача щодо наявності реальної загрози спричинення значної шкоди його правам та загрози істотного ускладнення виконання рішення суду та здійснення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, якщо таке рішення буде прийнято на його користь, у разі невжиття зазначених у заяві заходів забезпечення позову.
При вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у заяві позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті і жодним чином не завдасть шкоди правам та інтересам відповідачів.
Суд зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні у справі “Беєлер проти Італії”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено “справедливий баланс” між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі “Інтерсплав” проти України” Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати “справедливий баланс” між інтересами особи і суспільства.
Враховуючи наведене, суд вважає, що достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до звершення розгляду справи по суті позовних вимог, є вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам демонтаж споруд на виконання рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 104 від 21.01.2020 року в частині щодо споруд (об'єктів) за порядковими номерами 3, 4, 19, 40, 41 додатку до вказаного рішення «Перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування, що підлягають демонтажу».
Також, суд наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Враховуючи вище викладене, суд доходить висновку щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогаз Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипломат Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОК О" про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогаз Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипломат Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОК О" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи - Комунальне підприємство "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради та Інспекцію з питань благоустрою Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Заборонити будь-яким особам демонтаж споруд на виконання рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 104 від 21.01.2020 року в частині щодо споруд (об'єктів) за порядковими номерами 3, 4, 19, 40, 41 додатку до вказаного рішення «Перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування, що підлягають демонтажу».
В решті вимог заяви відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала підлягає негайному виконанню відповідно до ч.1 ст.156 КАС України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи згідно з ч.8 ст.154 КАС України.
Суддя О.В. Єфанова