Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 лютого 2020 р. Справа№200/14475/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - Покровське УПФ, відповідач) про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії №1394 та зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 07.06.2019 року із зарахуванням до стажу періоду роботи з 22.01.1997 року по 31.12.2003 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернулась до Покровського УПФ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Управління №1394 від 05.07.2019 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Не погодившись з таким рішенням позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Донецькій області, однак отримала відповідь, згідно якій до страхового стажу не був зарахований період здійснення підприємницької діяльності за період з 22.01.1997 року по 31.12.2003 року. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її конституційні права, а спірне рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року відкрито провадження у справі № 200/14475/19-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
14 лютого 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якому відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на відсутність правових підстав для зарахування спірного періоду здійснення підприємницької діяльності позивачем до його страхового стажу через відсутність сплати страхових внесків.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.01.1997 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №250085 (а.с. 7-11).
Здійснення підприємницької діяльності позивачем припинено з 02.04.2014 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
07.06.2019 року позивач звернулась до Управління з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Управління №1394 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки до страхового стажу не враховано період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності з 22.01.1997 по 31.12.2003 через відсутність інформації щодо сплати та нарахування внесків, а також типу оподаткування за цей період (а.с. 13-16).
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.11.2019 №МО-9850180, згідно довідки управління інформації щодо сплати та нарахування внесків, а також типу оподаткування за період з 22.01.1997 по 31.12.2003 відсутня, таким чином період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності зараховано з 01.01.2004 року за даними з реєстру застрахованих осіб відділу персоніфікованого обліку (а.с. 12).
Разом з тим, як вбачається з довідки Красноармійської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області №153/10 від 19.11.2014 року, ОСОБА_1 перебувала на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 27.01.1997 року по 03.04.2014 року, згідно інформаційної бази даних з 27.01.1997 року по 31.12.1999 року інформація відсутня, а з 01.01.2000 року по 31.12.2009 року - платник фіксованого податку (сплачено податок без урахування сплати за найманих працівників. З 01.01.2010 року по 22.01.2013 року доходу від здійснення підприємницької діяльності згідно наданих декларацій не має (а.с. 17).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним є питання підтвердження страхового стажу позивача за період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності з 22.01.1997 по 31.12.2003 через відсутність інформації щодо сплати та нарахування внесків, а також типу оподаткування за цей період.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
Згідно із пунктом «а» статті 3 вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Разом з цим, статтею 56 вказаного Закону до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Зі змісту наведених правових положень випливає, що обов'язковою умовою набуття права на трудову пенсію є наявність стажу роботи у підприємствах та організаціях, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Згідно із абзацом 32 частини 1 статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, обчислення страхового стажу позивача за період його роботи з 22.01.1997 по 01.01.2004 здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 01.01.2004 по 31.12.2014 - згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом з цим, визначальною умовою виникнення права на призначення пенсії як до 01.01.2004, так і після, є сплата підприємством, організацією, де працювала особа страхових внесків до Пенсійного фонду.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, відповідно до пункту 2.1 вказаного Порядку, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Відповідно до довідки Красноармійської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області №153/10 від 19.11.2014 року (а.с. 17), долученої до позовної заяви, за період з 27.01.1997 по 03.04.2014 позивач перебувала на обліку в Димитрівському відділенні Красноармійської ОДПІ як фізична особа-підприємець. Вказана довідка містить відомості щодо сум сплачених позивачем податків, в тому числі, фіксованого податку з 01.01.2000 року по 31.12.2009 року.
З огляду на відомості, зазначені у вказаній довідці, згідно інформаційної бази даних з 27.01.1997 року по 31.12.1999 року інформація відсутня, відтак, вказаний період не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Тому, зважаючи на вищевикладене, суд не погоджується із твердженнями позивача стосовно наявності підстав для врахування до його страхового стажу періоду роботи з 22.01.1997 по 31.12.2003 у повному обсязі, з огляду на відсутність відомостей про сплату страхових внесків за кожен місяць зазначеного періоду.
Стосовно наявності підстав для врахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2000 по 31.12.2003, суд звертає увагу на таке.
Як зазначалось вище, відповідно до довідки Красноармійської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області №153/10 від 19.11.2014 року, судом встановлено, що позивач за період з 01.01.2000 року по 31.12.2009 року сплачувався фіксований податок.
Згідно із абзацом 4 пункту 2.1 Порядку №22-1 (в редакції від 29.08.2014) період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Суд відзначає, що з огляду на відомості, зазначені у довідці Красноармійської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області №153/10 від 19.11.2014 року, безспірним є факт перебування позивача на спрощеній системі оподаткування в період, зокрема, з 01.01.2000 року по 31.12.2009 року та сплату ним фіксованого податку.
Абзацами 6, 7 пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98 (в редакції від 27.06.1999) передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку, зокрема, до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.
Таким чином, враховуючи підтвердження сплати позивачем єдиного податку із сум якого проводились відрахування до Пенсійного фонду з 01.01.2000 року по 31.12.2009 року, на переконання суду, відсутність документів, передбачених абзацом 4 пункту 2.1 Порядку №22-1 не може слугувати єдиною підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду. А тому, слід врахувати до страхового стажу позивача період здійснення ним підприємницької діяльності, починаючи з 01.01.2000 року по 31.12.2009 року, у відповідності до даних податкового органу щодо податкових платежів, сплачених позивачем.
Стосовно підстав для врахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 22.01.1997 по 31.12.1999, суд відзначає таке.
Відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV доповнено пунктом 31 такого змісту: «До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску)».
У довідці Красноармійської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області №153/10 від 19.11.2014 року зазначено, що згідно інформаційної бази даних з 27.01.1997 року по 31.12.1999 року інформація відсутня.
Як зазначено вище судом, визначальною умовою зарахування до страхового стажу для призначення пенсії періодів роботи, в тому числі і здійснення підприємницької діяльності, як до 01.01.2004, так і після, є сплата підприємством, організацією, де працювала особа страхових внесків до Пенсійного фонду.
У свою чергу, відомостей про подання позивачем до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області будь-яких документів, що підтверджували б сплату ним відповідних страхових внесків - немає. Зазначених документів позивачем також не подано і до суду.
Натомість, позивач вказує на те, що спірний період здійснення підприємницької діяльності слід врахувати до страхового стажу на підставі довідки про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності. Однак, слід зауважити, що сама лише наявність вказаної довідки не підтверджує реальне здійснення позивачем підприємницької діяльності та не свідчить про сплату ним внесків до Пенсійного фонду.
Отже наявність належних та допустимих доказів, які б підтвердили право позивача на зарахування до його страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 22.01.1997 по 31.12.1999 судом не встановлено.
Відтак, наведене дозволяє суду дійти висновку про правомірність дій та рішень Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 22.01.1997 по 31.12.1999, та наявність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 01.01.2000 по 31.12.2003 року до страхового стажу.
Отже, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
Тому, спірне рішення №1394 (окрім відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 22.01.1997 по 31.12.1999) не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем, з урахуванням висновків суду.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 768,80 грн., з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області підлягає стягненню 461,04 грн.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1394 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.06.2019 року №1394 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
4. В іншій частини позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Центральна, 13, м. Мирноград, Донецька область, 85323, код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 461 (чотириста шістдесят одна) гривня 04 копійки.
Судове рішення складено та підписано 20 лютого 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.М. Чучко