21 лютого 2020 року Справа № 160/706/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати запис у трудовій книжці з 25.07.1985 року по 10.03.2015 року за час роботи у Центральній міській лікарні м.Торез для визначення права на пенсію за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати трудовий стаж роботи для визначення права на пенсію за віком, з моменту звернення із заявою про призначення пенсії 02.10.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, проте відповідачем було відмовлено, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та неможливості зарахування періоду роботи позивача з 25.07.1985 по 10.03.2015 року у Центральній міській лікарні м.Торез, оскільки у трудовій книжці відсутня печатка підприємства. Позивач вважає відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просила суд позовні вимоги задовольнити.
22.01.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
13.02.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що надана відповідачем відмова є обґрунтованою та прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та неможливістю зарахування час роботи позивача у Центральній міській лікарні м.Торез, у зв'язку з відсутністю печатки підприємства та ненадання уточнюючих довідок.
Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №1202-5000204901/5262 від 01.10.2019 року.
02.10.2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
17.10.2019 року листом №149/03.25-17 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та неможливості зарахування періоду роботи позивача з 25.07.1985 по 10.03.2015 року у Центральній міській лікарні м.Торез, оскільки у трудовій книжці відсутня печатка підприємства, підтверджуюча довідка відсутня.
Позивач не погоджується із вказаною відмовою та вважає її такою, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Відповідно до Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 30 «Про трудові книжки працівників» Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (пункт 2.5 Інструкції № 58).
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції № 58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З матеріалів справи вбачається, що відомості трудової книжки позивача містить відомості, зокрема:
- запис №8 - 25.07.1985 зарахована на посаду медсестри ІІ гінекологічного відділення Ценральної міськлікарні м.Торез на підставі наказу №681к від 25.07.195 року
- запис №9 - 01.01.1989 ІІ гінекологічне відділення перепрофільовано в АОЛБ зміни штатного розпису;
- запис №10 - 01.01.1994 у зв'язку з реорганізацією відділення патології вагітних та пологового відділення в одне пологове відділення переведено на посаду медсестри палатної на підставі наказу №101 від 15.01.1994 року;
- запис №11 - 23.04.2007 року Центральна міська лікарня м.Торез перейменовано в Торезьку центральну міську лікарню на підставі розпорядження №3 від 24.04.2007 року;
- запис №12 - 10.03.2015 - звільнена з займаної посади по статті 39 КЗпП України за власним бажанням на підставі наказу №19к від 10.03.2015 року.
Оглядом трудової книжки позивача судом встановлено, що за період з 25.07.1985 року по 10.03.2015 року трудова книжка позивача не містить жодного відтиску печатки підприємства, тобто жодний запис за вказаний період не засвідчено у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд зазначає, що оскільки в трудовій книжці позивача містяться неточні записи про періоди роботи, у зв'язку з відсутністю засвідчення вказаних записів печаткою підприємства, тому позивачу необхідно було надати органу Пенсійного фонду для підтвердження трудового стажу документи, визначені п. 3 Порядку № 637 які містять відомості про періоди роботи.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивачем із заявою про призначення пенсії було надано наступні документи, а саме: - трудова книжка НОМЕР_1 та довідка про навчання №С-31/01-26 від 17.09.1974 року; - диплом НОМЕР_2 за період навчання у Медичному училищі з 01.09.1977 року по 30.06.1979 року; - довідка №1202 - 5000204901 від 01.10.2019 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, - свідоцтво про народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - свідоцтво про шлюб.
При цьому, позивач не надала Пенсійному органу будь-яких доказів, зокрема довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи на підтвердження періоду роботи з 25.07.1985 року по 10.03.2015 року.
З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що трудова книжка позивача містить записи не засвідченні печаткою підприємства та те, що позивачем не було надано до заяви про призначення пенсії будь-яких інших доказів на підтвердження періоду роботи у Центральній міській лікарні м.Торез, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для зарахування до страхового стажу позивача вказаний період.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв