м. Вінниця
21 лютого 2020 р. Справа № 120/247/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНПРОДТРЕЙД» (вул. Волошкова, б. 51а, м. Вінниця, 21034)
до: Управління освіти Могилів-подільської міської ради Вінницької області (вул. Полтавська, б. 25, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000)
про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» (далі - позивач) з позовною заявою до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмови відповідача у наданні інформації на запит про надання інформації № 367 від 23.10.2019 року та зобов'язання відповідача повторно розглянути запит про надання інформації № 367 від 23.10.2019 року та надіслати запитувану інформацію позивачеві у сканованому вигляді на електронну адресу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 23.10.2019 року звернувся до відповідача із запитом про надання інформації № 367 від 23.10.2019 року. Відповідач, за наслідками розгляду запиту, листом від 04.11.2019 року за вих. № 01-11/672 повідомив позивача про продовження строку розгляду запиту та встановив рахунок на відшкодування витрат на копіювання та друк за 2 сторінки. На момент подачі позову затребувана інформація надана не була. Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать положенням Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - ЗУ «Про доступ до публічної інформації»), звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 28.01.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.02.2020 року за вх. № 4839 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 21 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" обов'язок запитувача відшкодувати фактичні витрати на копіювання або друк, коли обсяг відповіді на запит на інформацію перевищує 10 сторінок і якщо така плата була виставлена розпорядником. У цьому випадку має місце відступ від принципу безоплатного надання інформації на запит з метою запобігання зловживань правом на отримання інформації.
У ситуації, коли запитувач зобов'язаний оплатити витрати на копіювання та друк, його право отримати документи на запит може бути реалізоване лише після внесення ним плати.
20.02.2020 року за вх. № 5377/20 представником позивача через канцелярію суду подано заяву про долучення до мтаеріалів спраив оригнілау ордера.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
23.10.2019 року позивач за вих. № 367 звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив:
1.Зареєструвати та розглянути даний запит.
2.Надати інформацію у якій вказати:
2.1.Ким і коли була призначена на посаду головного бухгалтера та членом тендерного комітету управління освіти Могилів-Подільської міської ради ОСОБА_1 .
2.2.Розмір заробітної плати вищевказаного працівника управління освіти за 2017 рік.
2.3. Чи виплачувались вищезазначеному працівнику управління освіти премії і/або грошові винагороди протягом вищевказаного періоду?
2.4. Вказати правові підстави здійснення виплати премій і/або інших грошових винагород за цей період зазначеному працівнику управління. Надати копії цих документів.
3.Надати відповідь на вказаний запит, надати інформацію вказану у запиті та надати копії запитуваних документів у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ «Вінпродтрейд»: вул. Волошкова, б. 51а, м. Вінниця, 21034 та електронного листа (у pdf.форматі) на e-mail ТОВ «Вінпродтрейд»: v-p-t@ukr.net.
Відповідач, за наслідками розгляду запиту позивача, листом від 04.11.2019 року за вих. № 01-11/672 повідомив останнього, що строк розгляду запиту на інформацію продовжено та виставлено рахунок № 9 на відшкодування витрат на копіювання та друк у сумі 8 грн. 34 коп..
На момент звернення до суду позивача із даним позовом 23.01.2020 року затребувана інформація надана не була.
Вважаючи, що відповідачем не надано інформацію на інформаційний запит, чим порушено вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 19 Загальної декларації прав людини, ст. 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Відносини, пов'язані з розглядом запитів до публічної інформації, регулюються Конституцією України, ЗУ "Про доступ до публічної інформації", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Ст. 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
ЗУ "Про доступ до публічної інформації", визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Під запитом на інформацію розуміється, прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації").
Згідно ст. 5 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно ст. 12 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
П. 6 ч. 1 ст. 14 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 20 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Ч. 2 ст. 21 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується (ч. 4 ст. 21 ЗУ "Про доступ до публічної інформації").
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст. 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації. З огляду на що, відповідач в межах своїх повноважень повинен розглянути запит та надати обґрунтовану відповідь. Так, відповідно до ст. 21 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" визначено, що перші 10 сторінок запитуваної інформації є безкоштовними, та відповідно вони мали бути направлені у відповіді на запит позивачеві у паперовому вигляді, а за подальші додаткові сторінки відповідач мав би встановлювати відповідну плату.
Натомість, відповідачем надано відповідь, якою продовжено строк розгляду запиту та виставлено рахунок на відшкодування витрат 2 сторінки. Та станом на день звернення з цим позовом до суду 23.01.2020 року доказів того, що запит позивача розглянуто або ж надано вмотивовану відмову на запит, матеріали справи не містять.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в запиті позивача вказано про те, що відповідь він просив надати шляхом надсилання поштового листа на його адресу та електронного листа (у pdf форматі) на е-mail позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, що стосується поштового листа, то дійсно виготовлення копій та здійснення друку на паперових носіях потребують фінансових витрат, які повинні бути покладенні на позивача, однак, позивачем вказано про можливість направлення не лише паперової кореспонденції, а й електронного листа у pdf форматі, який не потребує витрат на виготовлення копій шляхом здійснення друку.
Крім того, за змістом ч. 2 ст. ст. 34 Конституції України та ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про інформацію", особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі, якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копій запитуваних документів у сканованій формі повинна бути задоволена (п. 11.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами і законодавства про доступ до публічної інформації").
Ч. 5 ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" також передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.
У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, вказати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача.
Як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, вказана відповідь на запит не була направлена на електронну адресу позивача, про що останній просив у своєму запиті, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів надіслання відповіді поштовим зв'язком на адресу позивача.
Ст. 23 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
В даному випадку, як вбачається із прохальної частини позивної заяви, позивач, окрім іншого, просить визнати протиправною відмову відповідача у наданні інформації на запит про надання інформації № 367 від 23.10.2019 року. В той же час, судом встановлено, що відповідь на запит надана не була, від так на переконання суду, ненадання відповіді на запит є бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, оскільки згідно загальних засад права бездіяльність - це саме пасивна поведінка суб'єкта.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі повноважень та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит № 367 від 23.10.2019 року про надання інформації.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом в рішенні.
З огляду на вище викладені положення, а також беручи до уваги обставини, встановлені в ході розгляду даної справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання інформації № 367 від 23.10.2019 року та надати відповідь, з дотриманням положень ЗУ "Про доступ до публічної інформації".
За приписами вимог п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд вважає за доцільне відмітити, що КАС України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 287 КАС України. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 382 та 383 КАС України, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
В свою чергу, суд також вказує, що застосування заходів судового контролю є правом, а не обов'язком суду. Про доцільність застосування таких заходів суд вирішує в кожній конкретній ситуації окремо з огляду на характер спірних правовідносин, сторін, а також ймовірну можливість невиконання особою, не на користь якої ухвалено рішення, приписів суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач жодним чином не обґрунтував необхідність застосування до відповідача такого заходу судового контролю як подання звіту. Разом з тим, у суду немає жодних доказів, що свідчили б про можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі.
За таких обставин, зважаючи на необґрунтованість та недоведеність вимоги про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд прийшов до висновку про недоцільність застосування до відповідача такого заходу судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 102 грн. 00 коп..
Водночас позивачем у позовній заяві заявлено про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення у даній справі. Позивач вказує, що його витрати на правову допомогу складаються зі складання та направлення позовної заяви у сумі 3 990 грн. 00 коп..
На підтвердження вказаних витрат позивач надав суду договір про надання правової допомоги № 367 від 02.01.2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 367 від 02.01.2020 року, платіжного доручення № 2342 на суму 3 990 грн. 00 коп., детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 23.01.2020 року, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000473 від 24.04.2019 року.
Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому, даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Надаючи оцінку письмовим доказам, суд наголошує, що на підставі п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 року у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі № 814/698/16.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимоги заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 367 від 02.01.2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 367 від 02.01.2020 року, платіжне доручення № 2342 на суму 3 990 грн. 00 коп., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 23.01.2020 року, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000473 від 24.04.2019 року.
Як вбачається з поданих документів, 02.01.2020 року між позивачем в особі ОСОБА_2 та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" в особі президента Якименка О.О. та адвоката Кравчука М.О. укладено договір № 367 про надання правової допомоги.
За умовами цього договору (п. 1.1, 2.1) адвокатське об'єднання приймає на себе доручення Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв'язку з неповною відповіддю на запит про надання публічної інформації № 367 від 23.10.2019 управлінням освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області.
Вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
На підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу, останнім надано платіжне доручення № 2342 від 21.01.2020 року на виконання умов договору від 02.01.2020 № 367 у розмірі 3 990 грн. 00 коп..
Як вбачається із акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 367 від 02.01.2020 року, а також детального опису робіт (наданих послуг) надано позивачеві такі юридичні послуги:
- складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв'язку з відмовою у наданні відповіді на запит про надання публічної інформації № 367 від 23.10.2019 року управлінням освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області - вартістю 3 990 грн. 00 коп.; складність справи - звичайна; затрачено 6 годин часу; вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 665 грн. 00 коп.. Таким чином, загальна вартість наданих послуг відповідно до договору становить 3 990 грн. 00 коп. (665 грн. 00 коп. Х 6 год.).
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 990 грн. 00 коп., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про доступ до публічної інформації», Законом України "Про інформацію», постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами і законодавства про доступ до публічної інформації» та ст. 2, 9, 73 - 77, 90, 94, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» до Управління освіти Могилів-подільської міської ради Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області у ненаданні інформації на запит про надання інформації № 367 від 23.10.2019 року.
Зобов'язати Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області повторно розглянути запит про надання інформації № 367 від 23.10.2019 року та надати відповідь, з дотриманням положень ЗУ "Про доступ до публічної інформації".
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (вул. Волошкова, 51 А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 34886897) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3990 грн. 00 коп. за рахунок коштів місцевого бюджету виділених на асигнування Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (вул. Полтавська, буд. 23, м. Могилів-Подільський, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02141578).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» (вул. Волошкова, б. 51а, м. Вінниця, 21034)
Відповідач - Управління освіти Могилів-подільської міської ради Вінницької області (вул. Полтавська, б. 25, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 21.02.2020 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна