проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" лютого 2020 р. Справа № 922/3192/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АТ “НАК “Нафтогаз України” (вх. № 3815 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 у справі № 922/3192/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Пономаренко Т.О., повне рішення складено 02.12.2019)
за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ,
до Житлово-будівельного кооперативу “ЖБК-98”, м.Харків,
про стягнення 2570,25 грн,
У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "ЖБК-98" пені у розмірі 2 433,53 грн, 3% річних у розмірі 136,72 грн та судових витрат за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 №3373/15-ТЕ-32 в частині своєчасного розрахунку за фактично переданий природний газ за період січень-квітень 2015 року та жовтень-грудень 2015 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 у справі № 922/3192/19 та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви.
Скарга обґрунтована тим, що позивачем у спірних правовідносинах є АТ Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, яке є постачальником природного газу у розумінні Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” №1730. Відповідач - Житлово-будівельний кооператив “ЖБК-98” не є суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, а тому дія Закону №1730 не поширюється на спірні правовідносини сторін. Матеріали справи не містять належних доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування судом ч.3 ст.7 Закону є неправомірним.
10.01.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№235), в якому відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2433,53 грн відмовити, посилаючись на те, що кооператив не постачає тепло стороннім фізичним або юридичним особам, тому не потребує ліцензування. Кооператив купує природний газ протягом розрахункового місяця та використовує його для опалення будинку, надалі члени кооперативу відповідно до діючого законодавства про житлово-комунальні послуги до 20 числа наступного місяця за розрахунковим оплачують внески для відшкодування вартості витрат за опалення. Кооператив збирає з кожного члена внески та частинами платежів розраховується з продавцем АТ «НАК «Нафтогаз України» за придбаний газ.
Відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ “НАК “Нафтогаз України” (вх. № 3815 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 у справі № 922/3192/19 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 31.12.2014 між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", продавцем, та Житлово-будівельним кооперативом "ЖБК-98", покупцем, було укладено договір №3373/15-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу, згідно з яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Згідно з п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 265 тис. куб. м.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Умовами п.5.2. договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.
Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п.6.1. договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.
Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Розділом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
31.03.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої з 01.04.2015 п.5.2. договору викладено в наступній редакції:
«Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2 495,25 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 495,25 грн, крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн, всього з ПДВ - 2 994,30 грн.».
27.07.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої з 01.07.2015 п.5.2. договору викладено в наступній редакції:
«Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2 994,30 грн, в тому числі:
- тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 438,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 87,74 грн, всього з ПДВ - 526,44 грн;
- тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - 224,80 грн (в т.ч. вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби, що враховано в структурі тарифу з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, встановленого постановою НКРЕКП), крім того ПДВ - 20% - 44,96 грн, всього з ПДВ - 269,76 грн;
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (2%) - 35,92 грн, крім того ПДВ - 20% - 7,18 грн, всього з ПДВ - 43,10 грн;
Ціна за 1000 куб. м. природного газу, як товару, становить 1 795,83 грн, крім того ПДВ - 20% - 359,17 грн, всього з ПДВ - 2 155,00 грн.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 495,25 грн, крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн, всього з ПДВ - 2 994,30 грн.».
30.07.2015 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору, якою доповнено п.6.3 статті 6 “Порядок та умови проведення розрахунків” абзацами в наступній редакції:
«За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.».
21.10.2015 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, відповідно до якої з 01.10.2015 п.5.2. договору викладено у наступній редакції:
«Ціна за 1000 куб. м. газу становить 1 770,74 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн, крім того ПДВ - 20% - 137,82 грн, всього з ПДВ - 826,92 грн. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 495,25 грн, крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн, всього з ПДВ - 2 994,30 грн.».
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 214 864,53 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 31 916,99 грн;
- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 23 758,04 грн;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 на суму 16 181,71 грн;
- актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2015 на суму 11 072,93 грн;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 на суму 20 364,24 грн;
- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 на суму 44 902,53 грн;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 на суму 66 668,09 грн.
Позивач зазначає, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, не у визначений договором строк, остаточний розрахунок здійснено 29.01.2016.
Відповідач не заперечував проти даних обставин.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки діяльність відповідача полягає у комплексному обслуговуванні об'єктів, що відповідає умовам п.1.2. договору та узгоджується з приписами ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", вимоги про стягнення спірних сум пені та 3% річних, нараховані на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, який погашено відповідачем 29.01.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (30.11.2016), є необґрунтованими.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016р. № 1730-VIII (далі Закон №1730), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.
Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Для застосування положень даного Закону №1730 необхідна наявність кількох умов, зокрема, відносини повинні бути між постачальником природного газу та підприємством, яке здійснює виробництво теплової або електричної енергії, централізоване водопостачання та водовідведення населенню, використовуючи природний газ, а сума основного боргу має бути сплачена підприємством постачальнику до набрання чинності вказаним Законом.
У розумінні ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем у спірних правовідносинах є Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, який є постачальником природного газу у розмінні Закону №1730.
В свою чергу, відповідачем у даній справі є Житлово-будівельний кооператив "ЖБК-98", основним видом економічної діяльності якого є комплексне обслуговування об'єктів (КВЕД 81.10), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Статутом Житлово-будівельного кооперативу "ЖБК-98" передбачено, що метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків і втрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Таким чином, відповідач - Житлово-будівельний кооператив "ЖБК-98" не є суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, а тому дія Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016 № 1730-VIII не поширюється на спірні правовідносини сторін.
Доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що кооператив купує природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням - мешканцями житлового будинку за адресою: м.Харків, пр.Московський, 128, є помилковими, оскільки здійснення опалення житлового будинку, в якому проживають мешканці кооперативу, не свідчить про постачання теплової енергії населенню, а свідчить про здійснення власної господарської діяльності, у даному випадку - опалення приміщення, яке належить мешканцям кооперативу.
При цьому, докази укладення відповідних договорів на постачання теплової енергії зі споживачами, які за твердженням відповідача відносяться до категорії “населення”, в матеріалах справи - відсутні, що суперечить вимогам Закону України “Про теплопостачання”.
До того ж, відповідно до ст. 23 Закону України “Про теплопостачання”, господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.
Наразі, докази отримання відповідачем відповідної ліцензії на здійснення теплопостачання в матеріалах справи відсутні, протилежного суду не доведено.
Зазначення у п. 1.2. спірного договору умови, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, не є безумовною підставою використання поставленого газу саме для виробництва теплової енергії населенню, оскільки доказів того, що відповідач є виробником теплової енергії та саме для населення - ним не надано.
За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про застосування положень наведеного Закону до спірних правовідносин та як наслідок, відмову у задоволенні позовних вимог.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, відповідачем заборгованість було погашено в повному обсязі, однак останній здійснював оплату за переданий газ несвоєчасно, чим порушив умови укладеного між сторонами договору.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Умовами п.7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Позивач просить стягнути пеню у розмірі 2 433,53 грн та 3% річних у розмірі 136,72 грн.
Перевіривши розрахунки позивача, судовою колегією встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства, а саме, та ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України та умовам п.7.2. договору.
Обгрунтовуючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було надано до суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором №3373/15-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 31 грудня 2014 року та доказів цільового призначення здійснених відповідачем платежів, зокрема довідки з обслуговуючих банків, платіжних доручень тощо, що дало суду підстави, з урахуванням положень розділу 11 та п.6.4. договору, дійти висновку про повне погашення відповідачем заборгованості за договором №3373/15-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 31 грудня 2014 року.
Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК Країни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем наявність простроченої заборгованості не заперечується, контррозрахунку до матеріалів справи не надано.
Відповідно до положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, нарахування штрафних санкцій одразу після кожного порушення відповідачем умов договору, або після реалізації газу в цілому, є правом позивача.
Умовами договору, а саме, п.9.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
Відповідач до відзиву на апеляційну скаргу додав додаткові документи, а саме, лист Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради №2-3/7962 від 21.11.2019 та договір про надання населенню послуг від 26.07.2003.
Однак, колегія суддів не приймає до розгляду дані документи, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Зазначений вище лист Управління праці та соціального захисту населення датований 21.11.2019, а договір підписаний 26.07.2003, тобто дані документи були в наявності у відповідача ще до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, однак не подані відповідачем до суду і останнім не зазначаються поважність причин неподання їх до суду першої інстанції. За таких обставин колегія суддів не приймає їх до уваги.
З урахуванням наведених вище підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 2433,53 грн та сума 3% річних у розмірі 136,72 грн.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 у справі № 922/3192/19 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до п.б), в) ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, судові витрати у вигляді судового збору, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції покладаються на Житлово-будівельний кооператив “ЖБК-98”.
Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу АТ “НАК “Нафтогаз України” задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 у справі № 922/3192/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “ЖБК-98” (61037, Харківська область, м.Харків, пр.Московський, 128, код ЄДРПОУ 25187637) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) борг у загальній сумі 2570,25 грн, у тому числі: пеня у розмірі 2433,53 грн та 3% річних у розмірі 136,72 грн, а також 1921,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 2881,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.02.2020.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя І.В. Тарасова