вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" лютого 2020 р. Справа№ 910/4201/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Калатай Н.Ф.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання: Пастернак О.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 18.02.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
про залишення заяви без розгляду
від 26.12.2019
у справі №910/4201/19 (суддя - Головіна К.І.)
за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності
"Укрінтеренерго"
про стягнення 4 801 258, 91 грн.
та за
зустрічним
позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності
"Укрінтеренерго"
до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
про визнання договору недійсним
Акціонерне товариство "Житомиробленерго" (надалі - АТ "Житомиробленерго", позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі - ДП "Укрінтеренерго", відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості 1 587 976,86 грн, штрафу 3 175 953,72 грн, пені 34 456,92 грн, 3 % річних 2 871,41 грн, у звязку з порушенням відповідачем умов договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018 р. в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг в лютому 2019 року.
Також від ДП "Укрінтеренерго" було подано зустрічний позов до АТ "Житомиробленерго" про визнання недійсним пункту 5 додатку № 1 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018, умовами якого передбачена відповідальність споживача у вигляді штрафу у двократному розмірі від суми несплачених коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у межах підготовчого провадження зустрічний позов ДП "Укрінтеренерго" був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/4201/19 первісний позов про стягнення заборгованості у сумі 4 801 258,91 грн. задоволено частково.
Присуджено до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом основний борг у сумі 1 587 976, 86 грн, штраф у сумі 1 587 976, 86 грн, пеню у сумі 29 758, 25 грн, 3 % річних у сумі 2 479, 85 грн, судовий збір у сумі 48 122,87 грн.
У решті вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Після ухвалення судового рішення у цій справі, АТ "Житомиробленерго" звернулося до суду першої інстанції із заявою про стягнення з ДП "Укрінтеренерго" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі №910/4201/19 заяву АТ "Житомиробленерго" про стягнення витрат на правничу допомогу залишено без розгляду.
Місцевий господарський суд керуючись приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) мотивував своє рішення тим, що позивач за первісним позовом доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у визначеному законом порядку не надав.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач за первісним позовом звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі №910/4201/19 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Стягнути на користь позивача за первісним позовом судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 102, 00 грн. на р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Перший інвестиційний банк" у м. Житомирі, МФО 300506, код 22048622.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає критеріям законності, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, внаслідок чого місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, щодо відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем за первісним позовом виконано всі вимоги щодо подання заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Окрім того, скаржником в прохальній частині апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для подання апеляційної скарги на ухвалу суду.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 14.01.2020 апеляційну скаргу АТ "Житомиробленерго" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали суду, відкрито апеляційне провадження у справі №910/4201/19 за апеляційною скаргою АТ "Житомиробленерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.02.2020.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Відповідач за первісним позовом у порядку ст. 263 ГПК України наданим правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав.
У судове засідання 18.02.2020 з'явився представник позивача за первісним позовом. Відповідач за первісним позовом представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача за первісним позовом не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача за первісним позовом.
Так, у судовому засіданні 18.02.2020 представник позивача за первісним позовом підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі №910/4201/19 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 18.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника позивача за первісним позовом, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як було зазначено вище, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом АТ "Житомиробленерго" до ДП "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості в сумі 4 801 258.91 грн, а також за зустрічним позовом ДП "Укрінтеренерго" до AT "Житомиробленерго" про визнання договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018 недійсним.
За результатами розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 позов AT "Житомиробленерго" про стягнення заборгованості у сумі 4 801 258,91 грн задоволено частково, присуджено до стягнення з ДП "Укрінтеренерго" основний борг у сумі 1 587 976, 86 грн, штраф у сумі 1 587 976, 86 грн, пеню у сумі 29 758. 25 грн, З % річних у сумі 2 479, 85 грн, у решті позову - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ДП "Укрінтеренерго" про визнання договору недійсним - відмовлено.
Після ухвалення судового рішення 13.12.2019 від AT "Житомиробленерго" надійшла заява про стягнення з ДП "Укрінтеренерго" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн.
Так, залишаючи без розгляду, на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, заяву про стягнення витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до приписів чинного процесуального закону витрати на послуги адвоката повинні бути підтверджені письмовими доказами (касовими чеками, квитанціями, платіжними дорученнями), тоді як позивачем за первісним позовом таких доказів представлено не було.
Судова колегія погоджується з вищевикладеним висновком Господарського суду міста Києва, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Таким чином, правовий аналіз вищенаведених норм процесуального закону в їх сукупності дає підстави для висновку, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.11.2018 у справі №910/8682/18; від 07.02.2019 у справі №906/194/18.
Оскільки позивачем за первісним позовом до суду першої інстанції не було представлено доказів сплати витрат, пов'язаних із правничою допомого, судова колегія вважає цілком обґрунтованим висновок Господарського суду міста Києва про залишення без розгляду заяви про розподіл судових витрат, оскільки AT "Житомиробленерго" належними і допустимими доказами не було підтверджено факт понесення ним витрат на послуги адвоката саме в сумі 50 000,00 грн.
Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що представлені стороною документи в суді першої інстанції не можуть бути достатнім доказом в розумінні приписів ст. ст. 79, 126 ГПК України, оскільки вони засвідчують лише факт про надання правничої допомоги та домовленість сторін про розмір гонорара адвоката.
Посилання апелянта на те, що в додатковій угоді зазначено, що гонорар підлягає сплаті після набрання законної сили рішенням суду не може нівелювати унормованого ст.ст. 13, 74 ГПК України принципу змагальності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. При цьому, факт настання чи ненастання строку оплати наданих адвокатських послуг підлягає встановленню у випадку виникнення між адвокатом і товариством спору з приводу неналежного виконання останнім своїх договірних зобов'язань, а визначена в договорі умова щодо строків оплати не може виключати унормованого чинним процесуальним законом правила щодо документального підтвердження належними засобами доказування відповідних обставин.
Таким чином, доводи апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 26.12.2019, відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 123, 126, 234, ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Апеляційна скарга АТ "Житомиробленерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі №910/4201/19 підлягає залишенню без задоволення.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (АТ "Житомиробленерго").
Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі №910/4201/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі №910/4201/19 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Житомиробленерго".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанови апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови складено - 21.02.2020.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді Н.Ф. Калатай
А.І. Мартюк