вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" січня 2020 р. Справа№ 910/13176/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
За участю секретаря судового засідання Прохорової Г.С.
Представників сторін:
від позивача Цулаія Г.З., довіреність № 1-2023 від 27.12.19
від відповідача Пашковський Д.В. ордер КВ №355618
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 11.11.2019
у справі № 910/13176/18 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубремонт»
до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
про стягнення 1 039 614,86 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" звернулося з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії УМГ "Київтрансгаз" про стягнення 1 039 614,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №1512001075 від 29.12.2015.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/13176/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії УМГ «Київтрансгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубремонт» основну заборгованість у розмірі 937 961,11 грн., 3% річних у розмірі 18 040,00 грн., пеню у розмірі 1 688,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 59 661,46 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн., судовий збір у розмірі 15 600,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, в розмірі 937 961,11 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/13176/18 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/13176/18, призначено справу до розгляду на 28.01.2020.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)
Водночас, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. (див. рішення у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], заява № 36760/06, п. 230, ECHR 2012). Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
Враховуючи практику Європейського Суду (зокрема рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012), апеляційне провадження у даній справі згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод здійснювалося в розумні строки.
Позиції учасників справи
Представник Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/13176/18 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубремонт» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/13176/18 залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
29.12.2015 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником укладено договір №1512001075 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов договору роботи будівельно-монтажні, інші (ремонт ізоляційного покриття МГ ЄДК Ду-1000 на 157,67 км-160,57 км (L=2900м) в Диканському ЛВУМГ) (далі - послуги), в повному обсязі відповідно до вимог чинної нормативної і технічної документації, а замовник зобов'язується на умовах договору прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.
Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить 14 753 305,70 грн.
Сторони домовилися, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Обсяг закупівлі може зменшуватись, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника. Оплата за надані послуги здійснюється проміжними платежами на підставі актів здачі - приймання наданих послуг у строк не пізніше 90 (дев'яноста) робочих днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін. Остаточний розрахунок за договором замовник здійснює протягом 90 (дев'яноста) робочих днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін: кінцевого акту здачі-приймання наданих послуг (п. 3.2-3.6 договору).
Відповідно до п. 9.1 договору він набирає чинності з моменту його укладання і діє протягом 1 року з дати укладення.
29.12.2016 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до договору №1512001075 від 29.12.2015, відповідно до якої сторони вирішили викласти п. 9.1 договору в наступній редакції: «Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє 20 місяців з дати укладення».
Акт виконаних робіт за червень 2017 р. на загальну суму 937 961,11 грн. був підписаний представниками сторін 30.06.2017 р. та відповідно до нього була зареєстрована податкова накладна 11.07.2017 р. № 9131096484 (реєстраційний номер). Зауважень щодо якості робіт та строку реєстрації податкової накладної з боку замовника не надходило.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заборгованість у розмірі 937 961,11 грн. відповідачем не погашена.
Відповідач проти задоволення вимог заперечив, зазначив, що вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням наведених обставин, позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії УМГ "Київтрансгаз" про стягнення 1 039 614,86 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У зв'язку з укладенням договору, між сторонами згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як свідчать матеріали справи, станом на 21.06.2018 заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 937 961,11 грн не погашена.
З урахуванням п. 3.5 договору, відповідач повинен був сплатити відповідні кошти до 08.11.2017.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу у розмірі 937 961,11 грн.
В зв'язку із порушенням умов договору відповідачем, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 21 948,29 грн., інфляційних втрат у розмірі 59 661,46 грн., 3% річних у розмірі 20 044,00 грн.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п. 10.4 договору за порушення строку остаточного розрахунку більш ніж на 30 робочих днів замовник сплачує пеню в розмірі 0,001% облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплачених послуг, але не більше 3 відсотків від суми неоплачених послуг.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги в частині стягнення пені частково в розмірі 1 688,33 грн.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем порушено грошове зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 59 661,46 грн. та 3% річних у розмірі 18 040 грн.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що понесені витрати позивача на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в розмірі 25 000 грн.
Дослідивши вищенаведені обставини у своїй сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за договором №1512001075 від 29.12.2015 у розмірі 937 961,11 грн., 3% річних у розмірі 18 040,00 грн., пені у розмірі 1 688,33 грн., інфляційних втрат у розмірі 59 661,46 грн., витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн., судового збору у розмірі 15 600,00 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/13176/18 є законним і обґрунтованим.
Інших доводів або доказів, які б могли бути підставою для скасування судового рішення у даній справі, скаржником не наведено.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені Акціонерним товариством «Укртрансгаз» в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/13176/18 прийняте з повним дослідженням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз» не підлягає задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на Акціонерне товариство «Укртрансгаз».
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/13176/18 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/13176/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 20.02.2020, у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк