ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2212/17
провадження № 2/753/71/20
"19" лютого 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Лавро А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Ліана Володимирівна про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачки про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пояснивши, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16.08.2013 року було припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на земельну ділянку АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки. 27.06.2015 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 і їй було присвоєно прізвище „ ОСОБА_4 ". 5.01.2017 року ОСОБА_4 звернулась з заявою до Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації про здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень за рішенням суду на вказану частину земельної ділянки, однак державним реєстратором їй було відмовлено, оскільки право власності вже було зареєстроване за іншою особою, відповідачкою по справі, яка є сестрою її колишнього покійного чоловіка ОСОБА_5 ОСОБА_1 на вимогу позивача надала останній свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 5.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Ліаною Володимирівною і зареєстроване у реєстрі за №959 про те, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0596 га, розташована в АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 8000000000:90:810:0020. Тобто, відповідачем було оформлено право власності на всю земельну ділянку, включаючи і 1/2 її частину, яка належить позивачу. За таких обставин необхідно визнати вказане свідоцтво недійсним, оскільки воно порушує право власності позивача на її 1/2 частину земельної ділянки.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена судом належним чином, але у направленій заяві до суду просила розглянути справу у її відсутність, а в задоволенні позовних вимог - відмовити (а.с.205).
3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. в судові засідання не з'явилась повторно, про розгляд справи була двічі повідомлена належним чином, але у направленому листі до суду просила розглянути справу у її відсутність (а.с.213).
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За правилами ч.4, ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
За змістом ч.1, ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Як регламентує ч.1, ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.4, ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16.08.2013 року було припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на земельну ділянку АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки (а.с.11-14). Дане рішення вступило в законну силу (а.с.217-225). Таким чином, всі обставини, встановлені вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної цивільної справи.
27.06.2015 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 і їй було присвоєно прізвище „ ОСОБА_4 ", про що свідчить ксерокопія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , видане 27.06.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві (а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , колишній чоловік позивача ОСОБА_4 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.50, зворот. бік).
У відповідності до ч.1, ст.1216 ЦК України (в редакції 2003 року) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ч.1, ст.1220 ЦК України (в редакції 2003 року) спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на його майно, яке на день смерті перебувало у його власності, а саме:земельну ділянку АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ №9122190 (а.с.72, зворот. бік). Вказані обставини не заперечувались в судовому засіданні учасниками справи.
Як вказує ч.1, ст.1261 ЦК України (в редакції 2003 року) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частина 1, ст.1262 ЦК України налоголошує, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи №14/2016, заведеної 27.05.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В., до вказаного нотаріального органу 27.05.2016 року звернулась з заявою відповідачка ОСОБА_1 , рідна сестра померлого, про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.49).
У відповідності до ч.1, ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
На підставі вищеописаної заяви та правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку відповідачці ОСОБА_1 5.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на підставі якого вона стала власником всієї земельної ділянки АДРЕСА_1 (а.с.24).
Як передбачає ч.1, ст.15 ЦК України (в редакції 2003 року) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ч.1-2, ст.16 ЦК Українни (в редакції 2003 року) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права.
У відповідності до ч.1, ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч.1, ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За приписами ч.1, ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Як рекомендує п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 „Про судову практику у справах про спадкування" відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що оскільки при видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом від 5.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. не було враховано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16.08.2013 року, за яким було припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на земельну ділянку АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки, яке вступило в законну силу, тому дане свідоцтво необхідно визнати недійсним, так як воно порушує право власності позивача на 1/2 частину спірної земельної ділянки, яке було визнано раніше дати видачі свідоцтва.
Згідно ч.7, ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Оскільки суд задовольняє позов, тому за клопотанням представника позивача скасовує заходи забезпечення позову, які діють до вступу рішення в законну силу.
Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 158; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.14; 41 Конституції України, ст.15; 16; 319; 321; 1216; 1220; 1261-1262; 1296 ЦК України (в редакції 2003 року), ст.4-5; ч.4, ст.82 ЦПК України суд
Позов задовольнити.
Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 5.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Ліаною Володимирівною і зареєстроване у реєстрі за №959, ОСОБА_1 про право власності на земельну ділянку площею 0,0596 га, розташовану в АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 8000000000:90:810:0020, недійсним.
Скасувати ухвалу судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 15.09.2017 року про накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0596 га, розташовану в АДРЕСА_2 ); кадастровий номер 8000000000:90:810:0020.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення, а учаснику справи, якому не було вручене повне заочне рішення в день його проголошення - протягом 20 днів з дня вручення його повного тексту заочного рішення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини заочного рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :