справа № 732/1871/19
провадження № 1-кп/732/23/20
19 лютого 2020 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня кримінальне провадження № 12019270110000195 по обвинуваченню :
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тупичів, Городнянського району, Чернігівської області, українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
13 червня 2019 року, близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння в будинку АДРЕСА_2 , де зареєстрований та фактично проживає ОСОБА_7 , на ґрунті склавшихся неприязних відносин, наніс останньому два удари плоскою стороною металевої частини штикової лопати по голові, в ділянку лобу, в результаті чого завдав йому тілесних ушкоджень у вигляді двох забійних ран лобу та струсу головного мозку, які згідно висновку експерта № 27 від 16.07.2019 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України визнав повністю, у скоєному кається. Вказав, що він повністю визнає і не оспорює фактичних обставин вчиненого ним кримінального правопорушення та все викладене в обвинувальному акті відповідає дійсності. Пред'явлений представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 цивільний позов щодо відшкодування ним моральної шкоди, завданої потерпілому кримінальним правопорушенням, визнав частково. Погодився з тим, що потерпілий має право на отримання відшкодування заподіяної йому моральної шкоди в сумі 1000 грн.. Визначення відшкодування моральної шкоди саме в такому розмірі пояснює тим, що йому більше немає де взяти грошей. Щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення пояснив, що в будинку за місцем проживання потерпілого він жив останні 9 років. Проживав там разом зі
своєю співмешканкою з якою познайомився, коли та приїхала здійснювати догляд за потерпілим. 13.06.2019 року, в обідній час, він прийшов у стані алкогольного сп'яніння додому до потерпілого і ліг відпочивати. Натомість ОСОБА_7 став робити йому зауваження з приводу того, що він п'яний і нічого не робить по господарству. У відповідь він сказав, що трохи відпочине і буде допомагати по господарству. Це не задовольнило ОСОБА_7 і той почав стягувати його з ліжка. Він піднявся і став одягатись, а ОСОБА_7 у цей час намагався вдарити його своєю палкою за допомогою якої він пересувається. Він вихопив з руки потерпілого палку і викинув її. Коли він виходив з кімнати, потерпілий став ображати його нецензурними словами. Йому це не сподобалось, озирнувшись він побачив штикову лопату, яка стояла за дверима в кімнаті. Схопивши лопату, він двічі вдарив плоскою стороною металевої частини штикової лопати по голові ОСОБА_7 .. Бив він лопатою потерпілого в область лоба. Від нанесених ударів у ОСОБА_7 з голови пішла кров і той вибіг з будинку на вулицю. Хто саме викликав потерпілому швидку медичну допомогу він не знає. ОСОБА_7 забрала швидка до лікарні і той цього ж дня повернувся з лікарні додому. Підтверджує, що інцидент між ним та потерпілим під час якого він завдав останньому два удари лопатою по голові мав місце 13.06.2019 року, близько 17 години. Після повернення з лікарні він та потерпілий продовжили проживати в одному будинку. Вони з потерпілим не помирились, він перед ОСОБА_7 не вибачався і цю тему не піднімав, оскільки боявся реакції потерпілого, яка могла перерости в чергову бійку. Так вони проживали до 22.11.2019 року, тобто до дати коли померла його співмешканка. Після цього він перейшов жити до своїх батьків. Підтвердив, що після нанесення потерпілому ударів лопатою він не намагався особисто надати йому допомогу, матеріальної компенсації він ОСОБА_7 також не пропонував, коштів на лікування не давав. Зазначив, що у потерпілого після нанесених ударів лопатою залишились шрами на голові.
Окрім повного визнання обвинуваченим своєї вини, винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення також підтверджується доказами, перевіреними у судовому засіданні, а саме :
- рапортом від 14.06.2019 року старшого інспектора - чергового СРПП Городнянського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 про те, що зі служби 102 надійшло повідомлення згідно якого проінформовано, що 14.06.2019 року, о 08 годині 40 хвилин, ОСОБА_7 повідомив, що 13.06.2019 року, ввечері, ОСОБА_9 його побив та вибив двері до будинку ( а.к.п. 73 );
- рапортом від 14.06.2019 року старшого інспектора - чергового СРПП Городнянського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 про те, що зі служби 102 надійшло повідомлення згідно якого проінформовано, що 13.06.2019 року, о 17 годині, за допомогою до Городнянської центральної районної лікарні звернувся ОСОБА_7 , мешканець с. Тупичів, Городнянського району, з діагнозом : забиті рани лоба ( а.к.п. 72 );
- протоколом від 14.06.2019 року прийняття заяви ОСОБА_7 про вчинене відносно нього кримінальне правопорушення, а саме 13.06.2019 року, близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи в будинку потерпілого у АДРЕСА_2 , наніс останньому два удари дерев'яним держаком лопати по голові, в ділянку лоба, в результаті чого завдав йому тілесних ушкоджень ( а.к.п. 74 );
- протоколом від 03.09.2019 року проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_4 , з якого встановлено, що під час проведення даної слідчої дії ОСОБА_7 , перебуваючи в будинку за місцем свого проживання, а саме у АДРЕСА_2 , розповів та в послідуючому за допомогою статиста показав як під час його сварки з ОСОБА_10 , останній схопивши штикову лопату наніс йому два удари лопатою по голові в область лоба. При цьому ОСОБА_7 показав місце розташування та відстань на якій він знаходився від обвинуваченого в момент нанесення ударів, вказавши, що удари були нанесені металевою частиною лопати, а саме її плоскою стороною. Після нанесення обвинуваченим другого удару, потерпілий сказав, що він вихопив лопату з рук ОСОБА_5 і повернув її на звичне місце. З отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий звернувся до лікарні та поліції. Все вищевказане в ході слідчого експерименту було зафіксовано на фотоапарат та
відображено в ілюстрованій фототаблиці до протоколу слідчого експерименту ( а.к.п. 77-83 );
- протоколом від 10.09.2019 року проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , з якого встановлено, що під час проведення даної слідчої дії ОСОБА_5 , перебуваючи на вулиці Покровській у с. Тупичів, Городнянського району, погодився та добровільно розказав, що знаходячись в будинку потерпілого під час сварки з ОСОБА_7 він наніс останньому два удари лопатою по голові в область лоба. Зайшовши з дозволу потерпілого в будинок, ОСОБА_5 за допомогою статиста показав як під час його сварки з ОСОБА_7 він взяв штикову лопату і наніс останньому два удари по голові в область лоба. При цьому ОСОБА_5 показав місце розташування та відстань на якій він знаходився від потерпілого в момент нанесення ударів, вказавши, що удари були нанесені металевою частиною лопати, а саме її плоскою стороною. Присутній під час проведення даної слідчої дії в будинку потерпілий ОСОБА_7 підтвердив показання підозрюваного щодо нанесення останнім йому тілесних ушкоджень з використанням штикової лопати. Все вищевказане в ході слідчого експерименту було зафіксовано на фотоапарат та відображено в ілюстрованій фототаблиці до протоколу слідчого експерименту ( а.к.п. 96-100 );
- висновком експерта № 27 від 16.07.2019 року, відповідно до якого встановлено, що згідно наданої медичної документації у ОСОБА_7 , 1961 р.н, виявлена закрита черепно-мозкова травма, що включає : дві забійні рани лоба та струс головного мозку, утворені дією твердих тупих предметів, за механізмами, не менше двох ударів, відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, не протирічать можливості утворення в час та за обставин, викладених у описовій частині ухвали - 13.06.2019 року. Уточнити терміни давності, механізми утворення та точну локалізацію даних тілесних ушкоджень не представляється можливим, у зв'язку з недостатністю опису їх морфологічних ознак ( колір, характер поверхонь, поширеність, точні розміри та локалізація ). При вивченні наданої документації, не отримано даних, які однозначно підтверджують або виключають можливість отримання даних тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту ( а.к.п 88-89 );
- висновком первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 01.10.2019 року № 496 відповідно до якої у ОСОБА_5 має місце легка розумова відсталість ( F70 за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10 перегляду ), він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого від підозрюється. У ОСОБА_5 в період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності виявлено, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У ОСОБА_5 має місце легка розумова відсталість ( F70 за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду ), примусові заходи медичного характеру йому не показані ( а.к.п. 107-110 );
- висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 01.10.2019 року № 497 відповідно до якої у ОСОБА_5 не виявлено клінічних ознак психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності, однак має місце вживання алкоголю на фоні легкої розумової відсталості ( Z72.1 за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду ), протиалкогольне лікування йому не показане ( а.к.п. 111-114 ).
Таким чином, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши доводи обвинувачення, а також з'ясувавши позицію представника потерпілого, обвинуваченого та його захисника, суд приходить до висновку, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_5 , знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі, та дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, наслідки, що настали від кримінального правопорушення, ступінь тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, наявність цивільного позову та претензій морального характеру до обвинуваченого з боку потерпілого ОСОБА_7 , невідшкодування обвинуваченим у добровільному порядку заподіяної потерпілому моральної шкоди, відсутність з боку обвинуваченого будь-яких дій спрямованих на примирення з потерпілим та відповідно не вибачення ОСОБА_7 обвинуваченого, позицію представника потерпілого, озвучену у судовому засіданні, який щодо призначення покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду, особу винного - його вік, сімейний стан, стан здоров'я ( наявність психічного захворювання ), позитивну характеристику за місцем проживання, дані щодо притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності, а також те, що обвинувачений раніше не судимий.
Крім того, приймаючи рішення щодо міри покарання обвинуваченому, суд враховує інформацію, яка міститься у досудовій доповіді про обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме те, що орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у т.ч. окремих осіб ). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень та доступних пробаційних програм, що найбільше відповідають його потребам і необхідні для виправлення та запобігання повторних кримінальних правопорушень, зокрема спрямованих на формування правослухняної поведінки, офіційного працевлаштування та ведення здорового способу життя ( а.к.п. 43-44 ).
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , в судовому засіданні не встановлено. Суд не приймає обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, яка є однією з форм діяльного каяття та припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини, щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки й готовність нести кримінальну відповідальність, оскільки обвинувачений в судовому засіданні хоча й визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, але не виказував щирого жалю з приводу вчиненого та не засуджував своєї поведінки. При цьому ОСОБА_5 підтвердив, що не вибачився перед потерпілим, не вчинив жодних дій спрямованих на примирення з ОСОБА_7 , не відшкодував у добровільному порядку завданої шкоди та пред'явлений позов визнав лише частково, вважаючи, що 1000 грн. являється достатнім розміром відшкодування заподіяної потерпілому моральної шкоди, а тому суд не вбачає в діях обвинуваченого ОСОБА_5 щирого каяття як тієї обставини, яка пом'якшує покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд вважає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді громадських робіт в межах санкції статті, якою передбачена відповідальність за вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, яке є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
По справі представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_4 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_7 , заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування потерпілому заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди в розмірі 10000 гривень ( а.к.п. 21-22 ).
На обґрунтування заподіяної ОСОБА_5 внаслідок вчинення кримінального правопорушення моральної шкоди представник потерпілого - адвокат ОСОБА_4 під час судового розгляду справи зазначив, що моральна шкода виразилась у душевному болі та
стражданнях, які потерпілий пережив у зв'язку із самим фактом нанесення тілесних ушкоджень та їх цинізмом позаяк він є інвалідом ІІ групи по зору і не міг себе захистити та протистояти значно молодшому за нього ОСОБА_5 .. При цьому було порушено право власності потерпілого, який тимчасово був позбавлений можливості на власний розсуд користуватись належним йому будинком. Причинені моральні та фізичні страждання позначили негативні зміни в житті потерпілого - постійні думки та спогади про наслідки події, страх можливого повторення подій, через що ОСОБА_7 навіть боїться зайвий раз виходити з дому, щоб ненароком не зустріти відповідача. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне використання життєвого часу потерпілого, а саме на лікування, звернення за правовою допомогою, участь у слідчих діях, ознайомлення з матеріалами після завершення досудового розслідування. Разом з тим, обвинувачений не сплатив жодної копійки в рахунок відшкодування шкоди, не надав жодної допомоги як на місці скоєння правопорушення так і в подальшому, не цікавився станом здоров'я потерпілого та не приймав ніякої участі у видужанні та реабілітації. Враховуючи всі перелічені вище фактори, заподіяна моральна шкода оцінюється у розмірі 10000 грн..
Обвинувачений під час судового розгляду пред'явлений до нього позов визнав частково, вважав, що 1000 грн. являється достатнім розміром компенсації заподіяної потерпілому моральної шкоди. При визначені розміру компенсації моральної шкоди, ОСОБА_5 перш за все виходив з того, що на більший розмір компенсації моральної шкоди у нього немає грошей.
Прокурор під час судових дебатів просив пред'явлений представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_4 цивільний позов задовольнити у повному обсязі.
Згідно приписів ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частина 5 ст. 128 КПК України передбачає, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як вбачається з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Суд задовольняє цивільний позов повністю або частково, якщо у судовому засіданні були доведені стороною обвинувачення та цивільним позивачем матеріально-правові підстави позову.
Відповідно до чинного законодавства ( п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України ) моральна шкода може полягати, зокрема : у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до абзацу 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
У п. 9 вищевказаної постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характери немайнових втрат (їх
тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті та інше. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд враховує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає ( і не може бути ) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
При цьому визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує обґрунтування представником позивача вимог про відшкодування заподіяної потерпілому моральної шкоди, глибину фізичних та душевних страждань, яких він зазнав у зв'язку зі спричиненням йому тілесних ушкоджень, тяжкість отриманих ним тілесних ушкоджень, залишення шрамів на голові, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, стан здоров'я потерпілого та витрачений ним час та зусилля на лікування, обставини справи, вік обвинуваченого, сімейний стан, його матеріальний стан, вимоги розумності та справедливості. На підставі ст. 23, 1167-1168 ЦК України суд приходить до висновку, що позов представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 щодо відшкодування ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у сумі 5000 грн., оскільки цей розмір моральної шкоди відповідає ступеню моральних страждань завданих ОСОБА_7 ..
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Підстави для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370-371, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 240 ( двісті сорок ) годин.
Цивільний позов представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 , поданий в інтересах потерпілого ОСОБА_7 , задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Речові докази, а саме штикову лопату - залишити потерпілому ОСОБА_7 ( а.к.п. 84-85 ).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Городнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1