Єдиний унікальний номер: 728/1967/19
Номер провадження 2/728/50/20
20 лютого 2020 року Бахмацький районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючої судді Глушко О.І.
при секретарі Коваленко В.В.
за участю: прокурора Назаренко Ю.В.
представника відповідача Бригинець Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та начальника Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі про стягнення відшкодування за порушення встановленого законом строку перерахування коштів, інфляційне збільшення сум матеріальної шкоди,
17.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просив: визнати, що протиправні дії начальника Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі, встановлені у постанові Бахмацького районого суду Чернігівської області від 16.07.2014 року, порушення строку виконання рішення Бахмацького районного суду від 14.03.2018 року з урахуванням змін, внесених постановою від 13.06.2018 року, призвели до тривалого строку відновлення порушеного права і як наслідок, до завдання матеріальної шкоди в сумі 459 гривень 46 копійок; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 459 гривень 46 копійок із яких: 3% річних - 73 гривні 15 копійок, 386 гривень 31 копійка інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди, шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку.
Свої вимоги обґрунтував тим, що внаслідок несвоєчасного виконання судового рішення Бахмацького районного суду від 14.03.2018 року по справі за № 728/2119/17, яким стягнуто на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 гривень за рахунок Державного бюджету шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку, і яке змінено постановою апеляційного суду Чернігівської області від 13.06.2018 року зі зменшенням розміру моральної шкоди до 5000 гривень, строк якого склав 178 днів, підлягає нарахуванню компенсація в розмірі 3% річних та інфляційні втрати. Оскільки Державна казначейська служба України відмовилася виплатити вкзані суми, просить в судовому порядку стягнути їх.
30.09.2019 року та 01.10.2019 року відповідачі подали відзив на позов, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог в зв'язку з відсутністю правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України в частині стягнення відсотків та інфляційних з Державного бюджету України.
08.10.2019 року позивач подав відповідь на відзив відповідачів, в якому просив відхили як необґрунтовані вказані відзиви на його позов з посиланням на ст. 129-1 Конституції України, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та правові позиції Верховного Суду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив задовольнити їх з посиланням на положення ст. 625 ЦК України, практику Європейського суду з прав людини та правові позиції Верховного Суду.
В судовому засіданні відповідач - начальник Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Бригинець Т.А., яка одночасно представляє інтереси іншого відповідача - Державної казначейської служби України, позовних вимог не визнала і заперечувала проти їх задоволення з підстав, зазначених у відзивах, так як вважає вказані вимоги безпідставними.
Вислухавши представника відповідача, думку прокурора, яка просила відмовити в задоволенні позовних вимог, так як вважає їх безпідставними та таким, що не ґрунтуються на законі, оскільки положення ст. 625 ЦК України у даних правідносинах не може бути застосовано, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуются при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ст. 2 та ст. 3 ч.1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Як встановлено в судовому засіданні рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14.03.2018 року по цивільній справі № 2/728/36/18 року (єдиний унікальний номер 728/2119/17 року) частково задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до начальника управління Державної казначейської служби у Бахмацькому районі Чернігівської області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внасліок протиправних дій посадових осіб Державної казначейської служби України: стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України 30 000 (тридцять тисяч) гривень шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 13.06.2018 року зазначене рішення суду змінено шляхом зменшення розміру моральної шкоди до 5000 гривень.
22.06.2018 року Бахмацьким районним судом видано виконавчий лист № 728/2119/18 на виконання вищевказаного рішення суду. 02.07.2018 року рішення суду та виконавчий лист були прийняті на виконання Державною казначейською службою. 28.03.2019 року Державна казначейська служба України виплатила кошти позивачу в розмірі 5000 гривень.
За приписами ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Таким чином тримісячний строк виконання рішення суду сплинув 02.10.2018 року і строк несвоєчасного його виконання становить 178 днів.
Листом за № 5-11-11/7186 від 23.04.2019 року Державна казначейська служба відмовилася сплачувати компенсацію та інфляційні витрати.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статею 11 цього Кодексу, що визначено ч. 2 ст. 509 ЦК України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановений договором або законом.
Згідно ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16, відповідно до яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодаством. Таким чином положення ст. 625 ЦК України підлягає застосуванню в даному випадку.
Відповідно до п.п. 48, 50 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 03.08.2011 року за № 845 перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Позивач просив стягнути компенсацію за прострочення виконання судового рішення на його користь в загальному розмірі 459 гривень 46 копійок із яких: 3% річних - 73 гривні 15 копійок та 386 гривень 31 копійку - інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди.
Сума компенсації розрахована за формлою СК=СБх3хД:365:100, де СК - сума компенсації за прострочення виконання рішення; СБ - сума боргу, Д - кількість днів прострочення. Таким чином сума компенсації у виді 3 % річних за прострочення виконання рішення Бахмацького районного суду від 14.03.2018 року за № 728/2119/17 складає 73 гривні 15 копійок=5000 грн х 3 х 178 (кількість днів прострочення з 02.10.2018 року по 28.03.2019 року) : 365 :100.
Наданий позивачем розрахунок загального індексу інфляції за весь період (1,0772623), починаючи з 02.07.2018 року по 28.03.2019 року відповідає індексам споживчих цін (індексам інфляції) в Україні за липень 2018 року - березень 2019 року, тому суд враховує його при ухваленні рішення.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановлені законом, що визначено нормою ст. 170 ЦК України.
Відповідно до ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
В таких випадках державу представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року за № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (казначейство України) яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Аналізуючи вищевикладене, враховуючи, що рішення Бахмацького районного суду від 14.03.2018 року по справі за № 728/2119/17 не було виконано своєчасно, строк його невиконання становить 178 днів, тому позовні вимоги до Державної казначейської служби України в частині стягнення з Державного бюджету України 3 процентів річних та інфляційних втрат від простроченої суми шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки вказані вимоги охоплюються змістом вже задоволених вимог.
В позові до начальника Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі слід відмовити з урахуванням положень пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року за № 460/2011.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 15, 16, 170, 509, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, ч.4 ст. 82, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та начальника Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі про стягнення відшкодування за порушення встановленого законом строку перерахування коштів, інфляційне збільшення сум матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 кошти в загальному розмірі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 46 копійок із яких: 73 гривні 15 копійок - 3 % річних від простроченої суми та 386 гривень 31 копійка інфляційне збільшення суми шкоди шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України (м. Київ вулиця Бастіонна, 6 код ЄДРПОУ 37567646) з єдиного казначейського рахунку України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 20 .02.2020 року.
Суддя О.І. Глушко