Постанова
Іменем України
13 серпня 2007 року
Справа № 2-14/16503.1-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Гонтаря В.І.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Бєзверхого І. О. - Директор;
відповідача: Коновалова Б. П., довіреність б/н від 14.06.06;
3-ої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Маріна" приватного підприємства "Ремсервіс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 14.06.2007 у справі № 2-14/16503.1-2006,
за позовом Дочірнього підприємства "Маріна" приватного підприємства "Ремсервіс" (вул. Матова, 11, кв. 2, м.Севастополь, 99000); (вул. 40 років Перемоги, 52, м. Глухів, Сумська обл., 41400)
до закритого акціонерного товариства "Крим-Лада" (пр. Перемоги, 211-а, м.Сімферополь, 95000)
3-тя особа: приватне підприємство "Ремсервіс" (вул. 40 років Перемоги, 52, м. Глухів, Сумська обл., 41400)
про стягнення 80863,39 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 14.06.2007 у справі № 2-14/16503.1-2006 за позовом Дочірнього підприємства "Маріна" приватного підприємства "Ремсервіс" до закритого акціонерного товариства "Крим-Лада" про стягнення 80863,39 грн. провадження у частині позовних вимог про розірвання договору фінансового лізингу № 4 від 17.02.2003 припинено. В іншій частині у позові відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Судове засідання 06.08.2007 відкладено на 13.08.2007.
У судове засідання 13.08.2007 представник третьої особи не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У травні 2004 року Дочірнє підприємство "Маріна" приватного підприємства "Ремсервіс" звернулось до господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Крим-Лада", просило розірвати договір лізингу № 4 від 17.02.2003 та стягнути збитки в сумі 80863,39 грн., посилаючись на те, що станом на 12.05.2004 акти прийому-передачі не були підписані, що призвело до втраченої вигоди.
Відповідач, вважаючи договір № 4 від 17.02.2003 неукладеним, просив у позові відмовити. (а.с.66).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07-27.07.2004 призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу.
Згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи № 37-04 від 04.11.2004 визначити розмір збитків, причинених закритим акціонерним товариством "Крим-Лада" за договором № 4 від 17.02.2003, неможливо у зв'язку з ненаданням фінансових документів.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11-03.12.2004 призначено у справі повторну судово-бухгалтерську експертизу.
Висновком повторної судово-бухгалтерської експертизи № 154 від 22.06.2005 встановлено, що збитки, понесенні Дочірньому підприємству "Маріна" приватного підприємства "Ремсервіс" від невиконання закритим акціонерним товариством "Крим-Лада" своїх зобов'язань складають 120620,00 грн.
Заявою № 815 від 20.07.2005 позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути 120620 грн. збитків (неодержаних доходів).
Справа розглядалась судом неодноразово.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07-12.08.2005 позов Дочірнього підприємства "Маріна" приватного підприємства "Ремсервіс" задоволено. З закритого акціонерного товариства "Крим-Лада" на користь позивача стягнуто 120620,00 грн.
Додатковим рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2005 розірвано договір № 4 від 17.02.2003, укладений між сторонами.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07-12.08.2005 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2006 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07-12.08.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Заявою від 17.11.2006 позивач збільшив позовні вимоги, просить розірвати договір фінансового лізингу № 4 від 17.02.2003 і стягнути 430271,60 грн. втраченої вигоди.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальний порядок укладення господарських договорів та норми про підстави відповідальності за порушення зобов'язань.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Правовідносини сторін виникли з договору фінансового лізингу № 4 від 17 лютого 2003 року, відповідно до якого Лізингодавець передає, а Лізингоодержувач приймає виробничі приміщення площею 1615,0 кв.м. (Додаток № 1) з обладнанням (Додаток № 2) (пункт 1.1. договору).
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Істотні умови договору лізингу на момент підписання договору були визначені Законом України “Про лізинг» від 16.12.1997 № 723\97-ВР.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що розмір лізингових платежів встановлюється у відповідності з додатком № 3, який є невід'ємною частиною договору.
Як свідчать матеріали справи, Додатки до договору фінансового лізингу № 4 від 17.02.2003 складені та підписані тільки позивачем -Лізингоодержувачем 05.03.2004, тобто, більш ніж через рік після укладання договору: додаток № 1 -склад виробничих приміщень остаточною вартістю 191111,69 грн. (том 1 а. с. 8), додаток № 2 - перелік обладнання остаточною вартістю 2036,12 грн. (том 1 а. с. 9), додаток № 3 -розрахунок лізингових платежів і графік їх оплати (том 1 а. с. 10).
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що договір фінансового лізингу № 4 від 17.02.2003 є неукладеним, відповідає вимогам закону і матеріалам справи, з огляду на що припинення провадження у частині вимог щодо розірвання зазначеної угоди є процесуально обґрунтованим.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача щодо зміни умов пункту 11.6 договору за згодою сторін, оскільки відповідач не підтверджує зазначених доводів, а пояснення відповідача позивачем не спростовані.
Оскільки неукладений договір не породжує для сторін будь-яких прав та обов'язків, також правильно суд відмовив у позові у частині стягнення суми 430271,60 грн. у якості збитків.
Отже, висновок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Маріна" приватного підприємства "Ремсервіс" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2007 у справі № 2-14/16503.1-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді В.І. Гонтар
Ю.М. Гоголь