Справа № 523/4628/18
Провадження №2/523/1216/20
"05" лютого 2020 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого судді Сувертак І.В.
при секретарі Кругліков О. О.,
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку загального позовного провадження справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розподіл спільного майна подружжя,-
Установив:
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив суд розділити спільне майно подружжя в рівних частинах, а саме просив поділити: автомобіль «Audi Q7» випуску 2012 року, чорного кольору, шасі № НОМЕР_1 за реєстраційним номером НОМЕР_2 , ліжко вартістю 7820 грн., шафу вартістю 9905 грн., комод вартістю 4295 грн., тумбу вартістю 1955 грн., скло версаль (безбарвне з золотими смужками) вартістю 1164 грн., скло версаль (золоте з золотими смужками) вартістю 1200 грн., матрац (шарлотта) вартістю 1500 грн., шафу купе вартістю 10500 грн., ліжко вартістю 7200 грн., комод вартістю 2000 грн., ламель вартістю 900 грн., меблі для кухні вартістю 22936 грн.
В обґрунтування позову посилався на наступне.
З 11 червня 2010 року Позивач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про шлюб № НОМЕР_8 від 11.06.2010 року виданого Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Під час шлюбу було придбано майно, що належить Позивачу та Відповідачу на праві спільної сумісної власності:
Легковий автомобіль «Audi Q7» випуску 2012 року, чорного кольору, шасі № НОМЕР_1 за реєстраційним номером НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_2 в РЕВ № 2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 18.05.2012 року на підставі договору купівлі-продажу № 95-11А від 01.12.2010 року., вартість автомобіля була 1050000 гривень.
Відповідач не дає Позивачу ОСОБА_1 доступу до спільного майна, відповідач позбавила можливості користуватися автомобілем.
Відповідач не визнає права на спірний автомобіль та вважає, що автомобіль належить лише їй, оскільки цей транспортний засіб зареєстрований лише на нею.
На даний час позивачу ОСОБА_1. вже обмежений доступ до автомобіля.
Окрім того, позивач ставить питання про поділ спільного майна, а саме: ліжко вартістю 7820 грн., шафу вартістю 9905 грн., комод вартістю 4295 грн., тумбу вартістю 1955 грн., скло версаль (безбарвне з золотими смужками) вартістю 1164 грн., скло версаль (золоте з золотими смужками) вартістю 1200 грн., матрац (шарлотта) вартістю 1500 грн., шафу купе вартістю 10500 грн., ліжко вартістю 7200 грн., комод вартістю 2000 грн., ламель вартістю 900 грн., меблі для кухні вартістю 22936 грн.
У зв'язку з зазначеним позивач просить поділити спільне майно подружжя порівну.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 02 травня 2018 року, було відкрито загальне позовне провадження по справі та надано відповідачу строк для надання відзиву на позов. (а.с. 20).
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 02 травня 2018 року накладено арешт на транспортний засіб (автомобіль) марки «Audi Q7» випуску 2012 року, чорного кольору, шасі № НОМЕР_1 за реєстраційним номером НОМЕР_3 . (а.с. 22,23).
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 20 листопада 2019 року, було прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог. (а.с. 44).
Ухвалою суду від 14 листопада 2018 року передано цивільну справу № 523/4628/18 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розподіл спільного майна подружжя , на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси, об,єднавши в одне провадження зі справою №522/14508/18 (головуючий-суддя Бондар В.Я.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю рухомого майна, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 ). (а.с. 83, 84).
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 березня 2019 року ухвалу суду першої інстанції від 14 листопада 2018 року скасовано та зазначену цивільну справу передано до Суворовського районного суду м. Одеси для продовження розгляду. (а.с. 119-122).
Ухвалою суду від 17 квітня 2019 року продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні. (а.с. 126).
Ухвалою суду від 02 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті позову. (а.с. 136.137).
Представник позивача ОСОБА_4 надала на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала та наполягала на задоволенні позову.
Відповідач в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, будь-яких клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надав.
Відповідач в установлений судом строк відзив не надав.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.
З'ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що З 11 червня 2010 року Позивач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про шлюб № НОМЕР_8 від 11.06.2010 року виданого Суворовським районним у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. (а.с. 6).
Під час шлюбу було придбано майно, що належить Позивачу та Відповідачу на праві спільної сумісної власності:
Легковий автомобіль «Audi Q7» випуску 2012 року, чорного кольору, шасі № НОМЕР_1 за реєстраційним номером НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_2 в РЕВ № 2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 18.05.2012 року на підставі договору купівлі-продажу № 95-11А від 01.12.2010 року., вартість автомобіля була 1050000 гривень; ліжко вартістю 7820 грн., шафу вартістю 9905 грн., комод вартістю 4295 грн., тумбу вартістю 1955 грн., скло версаль (безбарвне з золотими смужками) вартістю 1164 грн., скло версаль (золоте з золотими смужками) вартістю 1200 грн., матрац (шарлотта) вартістю 1500 грн., шафу купе вартістю 10500 грн., ліжко вартістю 7200 грн., комод вартістю 2000 грн., ламель вартістю 900 грн., меблі для кухні вартістю 22936 грн. (а.с. 7, 34-43).
Згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За змістом ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (далі - Постанова Пленуму ВСУ №11), роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму ВСУ №11 до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) ( 2947-14).
Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Як зазначив Верховий Суд України у постанові по справі № 6-399цс17 від 05.04.2017 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Водночас тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом України впостановах від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, від 19.06.2019 у справі 621/302/15-ц.
Водночас відповідач не вчинив жодних дій для спростування презумпції спільності права власності подружжя на автомобіль та інше рухоме майно, що є предметом спору по зазначеній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1,5,6,7 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може брати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину автомобіля автомобіль «Audi Q7» випуску 2012 року, чорного кольору, шасі № НОМЕР_1 за реєстраційним номером НОМЕР_2 , який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 .
Окрім того, суд також визнає право власності за ОСОБА_1 на наступне рухоме майно: ліжко вартістю 7820 грн., шафу вартістю 9905 грн., комод вартістю 4295 грн., тумбу вартістю 1955 грн., шафу купе вартістю 10500 грн.; визнає право власності за ОСОБА_2 на наступне рухоме майно: скло версаль (безбарвне з золотими смужками) вартістю 1164 грн., скло версаль (золоте з золотими смужками) вартістю 1200 грн., матрац (шарлотта) вартістю 1500 грн., ліжко вартістю 7200 грн., комод вартістю 2000 грн., ламель вартістю 900 грн., меблі для кухні вартістю 22936 грн.
Суд здійснив саму такий варіант поділу, оскільки позивач саме так заявляв свої позовні вимоги, а відповідачем жодного іншого альтернативного варіанту поділу спільного майна за час розгляду справи подано не було.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача всі судові витрати у справі.
Відповідно доч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позов задовольняється, суд стягує з відповідача на користь позивача, понесені ним витрати у справі у вигляді судового збору за подання позовної заяви в розмірі 5286 грн. 00 коп. та 352,40 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 3, 11-13,17- 18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розподіл спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , право власності на 1/2 частину автомобіля автомобіль «Audi Q7» випуску 2012 року, чорного кольору, шасі № НОМЕР_1 за реєстраційним номером НОМЕР_2 , який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 .
Залишити за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , право власності на 1/2 частину автомобіля автомобіль «Audi Q7» випуску 2012 року, чорного кольору, шасі № НОМЕР_1 за реєстраційним номером НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , право власності на наступне рухоме майно: ліжко вартістю 7820 грн., шафу вартістю 9905 грн., комод вартістю 4295 грн., тумбу вартістю 1955 грн., шафу купе вартістю 10500 грн.
Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , право власності на наступне рухоме майно: скло версаль (безбарвне з золотими смужками) вартістю 1164 грн., скло версаль (золоте з золотими смужками) вартістю 1200 грн., матрац (шарлотта) вартістю 1500 грн., ліжко вартістю 7200 грн., комод вартістю 2000 грн., ламель вартістю 900 грн., меблі для кухні вартістю 22936 грн.
Стянути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , судовий збір у розмірі 5286 грн. 00 коп. за подання позовної заяви та 352,40 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 лютого 2020 року.
Суддя