Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/12334/19
Провадження №1-кп/523/646/20
20.02.2020 року Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі матеріали кримінальних проваджень №12019160490001808 від 18.05.2019 року та №12019160490003786 від 06.10.2019 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Аркалик Тургайської області Казахстан, громадянки України, з середньою освітою, не заміжня, має на утриманні доньку 2001 року народження, офіційно не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово засуджена, в останній раз вироком Суворовського р/с м.Одеси від 22.11.2018 року по ч.2 ст.186, 71, 72 ч.5 КК України до 5-ти років позбавлення волі, звільнилась 22.11.2018 року по відбиттю строку покарання,
по звинуваченню в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, -
17.05.2019 року о 15 години 06 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись в приміщенні супермаркету «Таврія В», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Давида Ойстраха, 32, будучи впевненою, що за її діями ніхто не спостерігає, та не може завадити її злочинним діям, з торгівельних вітрин, розташованих в приміщенні магазину, таємно викрала майно, яке належить ПП «Таврія плюс», а саме три плитки шоколаду торгівельної марки «Мілка горіх-карамель» на загальну суму 239 гривень 04 копійок, які помістили до сумки. Далі, ОСОБА_5 , не розрахувавшись, направилась, через каси самообслуговування, до виходу з магазину. Однак, довести свій умисел до кінця та розпорядитись викраденим майном на свій власний розсуд не змогла з причин, які не залежали від її волі, так як була затримана за межами території супермаркету керівником служби контролю вказаного магазину, яким в подальшому було викликано працівників поліції.
Крім того, 06.10.2019 о 11 годині 04 хвилин, ОСОБА_5 , маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом, прибула до магазину «Єва», який розташований за адресою: м.Одеса, вул..Генерала Бочарова, 37. Перебуваючи в торгівельному залі магазину, ОСОБА_5 , переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала з торгового прилавку: 2 лосьона «Dove» для тіла об'ємом 250мл.кожний; 2 рідких крем-мила «Dove» об'ємом 250мл.кожний, 2 антиперспіранти «Nivea» об'ємом 40мл.кожний; антиперспірант «Dove» об'ємом 40мл, які поклала до сумки. В подальшому, покинула місце вчиненого злочину, а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, спричинивши тим самим ТОВ «РУШ» майнову шкоду на загальну суму 501 гривня 72 копійок.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 винною себе визнала повністю, підтвердивши всі обставини зазначені в обвинувальному акті, зазначивши при цьому, що скоювала ці крадіжки, оскільки опинилась у скрутному матеріальному становищі. Викрадений товар використовувала на потреби родини, у скоєному розкаюється, просить суворо не карати та надати їй ще один шанс.
Представники потерпілих, а саме ПП «Таврія плюс» - ОСОБА_6 та ТОВ «РУШ» - ОСОБА_7 просив провести слухання без їх участі, міру покарання залишили на розсуд суду, матеріальних претензій до обвинуваченої вони не мають.
Так як обвинувачена свою вину визнала повністю, підтвердила обставини скоєних нею злочинів, погодились на спрощену форму судового розгляду, а саме просила не досліджувати докази які вона не оспорює, що передбачено ст.349 ч.3 КПК України, наслідки застосування якої роз'яснені учасникам розгляду, суд з'ясувавши думку учасників, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, згідно викладеного, суд вважає, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані:
-По ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України за ознаками: незакінчений замах спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
-По ч.2 ст.185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно та винуватість обвинуваченої у скоєних злочинах доказана повністю.
При призначенні виду і міри покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд, враховує характер і ступень тяжкості скоєних злочинів, що відносяться згідно ст.12 КК України до категорії злочинів середньої тяжкості, також повною мірою вивчена особа обвинуваченої, яка раніше неоднарозова судима, працює не офіційно, має на утриманні доньку 2001 року народження, та відношення обвинуваченої до вчинених злочинів, провину визнала повністю, щиро покаялась.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст..65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визнаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали).
Відповідно до вимог ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання.
Обставин, згідно ст.67 КК України, що обтяжують покарання судом не виявлено.
Обставинами, згідно ст.66 КК України, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Враховуючи зазначене, та приймаючи до уваги всі вище зазначені обставини, ставлення обвинуваченої до скоєного злочину, думку прокурора, яка вважала за необхідне обрати обвинуваченій покарання не пов'язане із позбавленням волі та обвинуваченої, яка підтримала прокурора та просила не позбавляти її свободи, суд прийшов до висновку про можливість досягти визначеної законом мети заходу примусу та вважає необхідним призначити обвинуваченій покарання із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.
Цивільний позов - не заявлявся.
Питання про долю речових доказів по провадженню, суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у скоєні злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та призначити їй покарання:
-По ч. 3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у вигляді двох років позбавлення волі;
-По ч. 2 ст.185 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суровим, остаточно покарання ОСОБА_5 призначити у вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до пунктів 1-2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Міра запобіжного заходу обвинуваченій не обиралась та скасуванню не підлягає.
Речові докази по провадженню, а саме три плитки шоколаду торгівельної марки «Мілка горіх-карамель» , які були передані представнику ПП «Таврія плюс» під розписку - вважати переданими за належністю.
Матеріали кримінальних проваджень №12019160490001808 від 18.05.2019 року та №12019160490003786 від 06.10.2019 року, разом із речовими доказами, а саме диски з відеозаписами - зберігати в Одеській місцевій прокуратурі №4.
Копію вироку, негайно після оголошення, вручити учасникам процесу.
На вирок може бути подано апеляцію до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Одеси протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, для осіб які перебувають під вартою, тридцять діб з моменту вручення копії вироку.
Суддя: