Справа № 589/239/20
Провадження № 2-о/589/46/20
05 лютого 2020 року м.Шостка
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в складі
головуючого судді Сидорчука О.М.,
з участю:
секретаря судового засідання Надточій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шосткинський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про встановлення факту смерті,
24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території в м.Кадіївка Луганської області. Отримати свідоцтво про смерть у відділ державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ. Встановлення даного факту необхідно для реєстрації смерті ОСОБА_2 на території України та отримання свідоцтва про смерть.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Заявник за місцем реєстрації місця проживання померлої звернувся до Шосткинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) для реєстрації смерті ОСОБА_2 та внесення відомостей про її смерть до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
21.01.2020 року Шосткинський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки заявником для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 пред'явлено документ, який виданий на території, де органи державної реєстрації України тимчасово не здійснюють свої повноваження /а.с.12/.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Стаханов Луганської Народної Республіки, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /а.с.8/.
Як вбачається з копії медичного свідоцтва про смерть №121 від 31.12.2019 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Стаханов /а.с. 7/, що залишається тимчасово окупованою територією України.
З копії посвідки про народження НОМЕР_2 від 02.04.1940 вбачається, щ ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Тимонівка Шосткинського району Сумської області народилася ОСОБА_2 від батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Також, зі зворотньої сторони посвідки про народження НОМЕР_2 від 02.04.1940 зазначено, що ОСОБА_2 , 1940 року народження вступила в зареєстрований шлюб з ОСОБА_6 , 1931 року народження в Тиманівськом сільському РАЦС та змінила прізвище на " ОСОБА_2 ". Згодом шлюб був розірваний 04.12.1964, після чого ОСОБА_2 змінила прізвище на дошлюбне " ОСОБА_2 ", що також підтверджується записами в трудовій книжці.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_2 уклали шлюб, після реєстрації одруження присвоєно прізвище дружині " ОСОБА_2 ", згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 від 06.08.1977. Через деякий час шлюб був розірваний.
Після чого, згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 11.03.2000, ОСОБА_12 та ОСОБА_2 уклали шлюб та прізвище дружини з " ОСОБА_2 " змінено на " ОСОБА_2 ".
З копії свідоцтва про народження НОМЕР_5 від 16.04.1960 вбачається, що у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 народилась донька - ОСОБА_15 (мати заявника) /а.с.9/ Після чого ОСОБА_15 вийшла заміж за ОСОБА_16 та змінює прізвище на " ОСОБА_15 ".
Із копії свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_6 від 25.02.2005 вбачається, що ОСОБА_16 та ОСОБА_15 перебували у зареєстрованому, який був розірваний /а.с.10/
Заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про народження заявника, серії НОМЕР_7 від 20.01.1981 /а.с.4/
За життя ОСОБА_2 склала заповіт 12.12.2003 , який був посвідчений секретарем виконкому Собицької сільської ради, в якому все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалось заповідала ОСОБА_1 /а.с.6/
Статтею 1 Закону України від 15 квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (з наступними змінами) встановлено, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Частинами 2, 3, 4 статті 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону окупованою територією, зокрема, визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.
Відомості про смерть особи підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.
Як роз'яснено у п. п. 13, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Разом з тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Відповідно до пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України, пункту 8 статті 7 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", враховуючи рекомендації Українського інституту національної пам'яті, Верховна Рада України постановою від 12.05.2016, №1351-VIII, перейменувала місто Стаханов на Кадіївку.
Отже, встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для реєстрації смерті в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що заяву про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України слід задовольнити, що надасть можливість отримати заявнику свідоцтво про смерть особи, видане державним органом України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-259, 315-317, 319, 430 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, уродженка народження с.Тиманівка Шосткинського району Сумської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кадіївка Луганської області.
Відповідно до п.8 ч. 1 ст.430 ЦПК України, рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя О.М.Сидорчук