Справа № 587/248/20
20 лютого 2020 рокусуддя Сумського районного суду Сумської області Черних О.М., розглянувши матеріали які надійшли від Сумського РВП ГУ НП України в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки РФ, непрацюючої, зареєстрованої АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_1 ,, РНОКПП НОМЕР_1
за ч. 1 ст. 184 КУпАП,-
11.02.2020 року до Сумського районного суду Сумської області надійшов матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивна сторона складу правопорушення - це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку; протиправне діяння (бездіяльність); шкідливі наслідки діяння; причинний зв'язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 514877 від 06.02.2020 року встановлено, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання обов'язків, передбачених законодавством України щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2002 року народження, який в період часу з 13.01.2020 року по 06.02.2020 року не відвідує заняття без поважних причин в ДНЗ «Сумське міжрегіональне вище професійне училище».
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала.
Вивчивши матеріали справи, в тому числі й протокол про адміністративне правопорушення приходжу до слідуючого:
Посадовою особою, що складала зазначений вище протокол про адміністративне правопорушення, незважаючи на бланкетну норму цього закону і всупереч вимогам КУпАП, не вказано, які ж саме положення нормативно-правових актів порушила ОСОБА_1 , оскільки згідно положень ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей
Диспозиція цієї норми закону, як зазначалося вище, є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки осіб щодо виховання дітей. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов'язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Тобто в протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє необхідне посилання на конкретну норму закону щодо обов'язків виховання дітей, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28.10.2003 у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
На національному рівні КСУ в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
Крім того, порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 514877 від 06.02.2020 року є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення (ст. 254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Таким чином, оцінюючи вказаний доказ відповідно ст. 252 КУпАП, суддя приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 514877 від 06.02.2020 року складений без дотримання вимог процесуального закону, що тягне за собою визнання його, як доказу, недопустимим. Крім того даний протокол про адміністративне правопорушення складений не зрозуміло коли, а тому це також є додатковою підставою для визнання його недопустимим.
З огляду на встановлені обставини, з урахуванням практики ЄСПЛ, відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, при відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що наявними у справі доказами не доведений факт вчинення останньою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
А тому, керуючись ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 - закрити, за відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її винесення.
Суддя О.М.Черних