Справа № 587/2372/19
18 лютого 2020 року м. Суми
Сумський районний суд Сумської області у складі:
головуючого - судді - Черних О.М.
за участю секретаря судового засідання - Макошенець С.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики,
08 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики. Свої вимоги мотивує тим, що 01 листопада 2017 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким, він передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2782500,00 гривень, що було еквівалентно 105000,00 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 01 лютого 2018 року, однак не зробив це, тим самим не виконавши взятих на себе грошових зобов'язань. Тому, враховуючи те, що відповідач свої договірні зобов'язання, у встановлений договором строк, не виконав, позивач просить стягнути з останнього на його користь суму боргу за договором позики, суму індексу інфляції та трьох відсотків річних, а також витрати пов'язані з розглядом справи.
Позивач в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідач та його представник проти позову заперечували, підтримали доводи викладені у відзиві на позов, в задоволенні позову просили відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що 01 листопада 2017 року сторони уклали договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 гроші в сумі 2782500,00 гривень, що було еквівалентно 105000,00 доларів США, в строк до 01 лютого 2018 року. Даний договір був підписаний позикодавцем та позичальником добровільно, що було встановлено в судовому засіданні (а.с. 10).
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.
Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладання договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, що між сторонами 01 листопада 2017 року було укладено договір позики та відповідач ОСОБА_2 отримав гроші в сумі 10500,00 доларів США, про що останній не заперечував.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що у ОСОБА_2 були певні проблеми з податковою інспекцією, з'явилася людина, яка погодилася позичити кошти, щоб зняти арешти на майно. В якийсь з днів осені близько 9-10 ранку ОСОБА_2 заповнив договір самостійно, не був з ознаками алкогольного чи наркотичного сп'яніння, і вони поїхали до історичного місця в м. Суми - «альтанка», де він зустрівся з тим чоловіком на ім'я ОСОБА_5 , віддав йому договір, і повернувшись повідомив, що кошти будуть пізніше 01 листопада 2017 року.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що весною у її чоловіка виникли проблеми з податковою і йому нарахували борг близько 1000000 грн. і восени він домовився про позику у ОСОБА_7 . І тоді ж восени він їй зателефонував та повідомив, що підписав договір позики, але сказав, що гроші не отримав в той же день, коли підписав договір, а отримає потім. Проте коштів так і не отримав.
Суд вважає, що покази свідків ніяким чином не спростовують факт отримання коштів ОСОБА_2 від ОСОБА_1 , оскільки вони не були присутні під час укладання даного договору, а як вбачається зі змісту самого договору, а саме п. 2 - «позивальник підтверджує той факт, що під час укладання цього договору він в повному обсязі отримав від позикодавця суму позики».
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу за договором позики в сумі 2782500,00 та стягнення суми трьох відсотків річних в сумі 147510,00 гривень є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.
Що стосується стягнення індексу інфляції, то вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Враховуючи те, що індекс інфляції за період 2018 року складав: лютий - 100,9, березень - 101,1, квітень - 100,8, травень - 100,0, червень - 100,0, липень - 99,3, серпень - 100,0, вересень - 101,9, жовтень - 101,7, листопад -1101,4, грудень - 100,8, а також за 2019 рік: січень - 101,0, лютий - 100,5, березень - 100,9, квітень - 101,0, травень - 100,7, червень - 99,5, липень - 99,4, серпень - 99,7, вересень - 100,7, жовтень - 100,7, листопад - 100,1, враховуючи формулу розрахунку індексу інфляції: сума боргу*індекс інфляції/100-суму боргу, отримуємо суму індексу інфляції щомісячно:
2018 рік
лютий - 25042,50 гривень;
березень - 30607,50 гривень;
квітень - 22260,00 гривень;
травень - 0;
червень - 0;
липень - 0;
серпень - 0;
вересень - 52867,50 гривень;
жовтень - 47302,50 гривень;
листопада - 38955,00 гривень;
грудень - 22260,00 гривень.
2019 рік:
січень - 27825,00 гривень;
лютий - 13912,50 гривень;
березень - 25042,50 гривень;
квітень - 27825,00 гривень;
травень - 27825,00 гривень;
червень -0;
липень - 0;
серпень - 0;
вересень - 19477,50 гривень,
жовтень - 19477,50 гривень;
листопад ( з врахуванням розрахунку до 08 листопада 2019 року) - 742,00 гривні.
Загальна суму індексу інфляції складає 393074,50 гривень, тобто саме на дану суму вимоги позивача в даній частині підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути 9605,00 гривень судових витрат, сплачених позивачем при подачі позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265, 315-319 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , - НОМЕР_3 (два мільйона сімсот вісімдесят дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок основного боргу за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , - НОМЕР_4 (триста дев'яносто три тисячі сімдесят чотири) гривні 50 копійок індексу інфляції за порушення умов договору позики.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , - суму трьох відсотків річних за невиконання умов договору позик у розмірі 147510 (сто сорок сім тисяч п'ятсот десять) гривень 62 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , - 9605,00 гривень у відшкодування витрат по судовому збору.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Черних