Справа 573/197/20
Номер провадження 3/573/103/20
20 лютого 2020 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Свиргуненко Ю. М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП,
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №145023 від 07 лютого 2020 року вбачається, що 24 грудня 2019 року о 13 годині 20 хвилин у м. Білопілля Сумської області по вул. О. Олеся, в районі будинку №98 ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21063, д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №145662, 30 січня 2020 року о 20 годині 15 хвилин у м. Білопілля Сумської області, біля приймального відділення Білопільської ЦРЛ ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Москвич-412», д. н. з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: млява мова, тремтіння рук, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Постановою від 20 лютого 2020 року адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП об'єднано в одне провадження №573/197/20 (провадження №3/573/103/20).
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Повідомлення про вручення судових повісток, направлених за вказаною у протоколах адресою, повернулися без вручення з відміткою «адресат не проживає». Відомості про зареєстроване місцем проживання останнього у Білопільській міській раді відсутні. Вжитими судом заходами встановити місце проживання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з метою належного повідомлення про дату судового розгляду справи не вдалося.
З урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, сформованої у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та що заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді, вважаю за можливе розглянути матеріали адміністративної справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
В силу ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245, ст. 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього ж Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Частиною другою статті 254 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення, однак може визнаватись джерелом доказів у справі лише за умови його відповідності вимогам ст. ст. 254-256 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №145023 від 07 лютого 2020 року вбачається, що подія, яка стала підставою для його складання відбувалася 24 грудня 2019 року, тобто всупереч вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол складено через 46 днів після вчинення адміністративного правопорушення.
Оскільки, протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №145023 відносно ОСОБА_1 складений з порушення вимог чинного законодавства, суд вважає його недопустимим доказом у справі, у зв'язку з чим він не може бути прийнятий судом та бути належним підтвердженням вчинення правопорушення.
Крім того, до вказаного протоколу долучені пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дослідивши які, суд відмічає, що вони викладені на заздалегідь заповнених надрукованих бланках, їх зміст є повністю тотожними, що дає підстави вважати, що свідки підписали заздалегідь підготовлені пояснення. З огляду на викладене, а також враховуючи, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підтверджені у сукупності іншими доказами, суд визнає їх недопустимими доказами у справі.
В силу положень ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
За змістом ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до пункту 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1376, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення.
Всупереч вищезазначеному, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №145023 від 07 лютого 2020 року зазначено відомості лише про одного свідка ОСОБА_4 , однак підпис останньої в ньому відсутній. Також до протоколу не долучені і її письмові пояснення, що викликає у суду обґрунтовані сумніви про присутність зазначеного свідка під час складання протоколу.
Крім того, згідно з протоколами про адміністративне правопорушення серії ОБ №145023 від 07 лютого 2020 року та серії ОБ №145662 від 30 січня 2020 року до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП притягується ОСОБА_1 . В той же час, на підтвердження факту того, що останній двічі протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, до матеріалів справи долучені постанови Білопільського районного суду про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою зазначеної статті ОСОБА_1 . Документ, що посвідчує особу ОСОБА_1 , у матеріалах адміністративної справи відсутній. Наявний у справі витяг з ІПС «Армор» не є документом, що посвідчує особу в розумінні ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». З огляду на викладені обставини, суд позбавлений можливості встановити особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та переконатися в тому, що ОСОБА_1 , який згідно з протоколами про адміністративні правопорушення притягується до адміністративної відповідальності та ОСОБА_1 , на якого Білопільським районним судом накладалися адміністративні стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, є однією і тією ж особою, а відтак, і перевірити правильність кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Інші докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, у матеріалах справи відсутні.
Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року, тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
Оскільки в судовому засідання винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП не знайшла свого підтвердження належними і допустимими доказами, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 130, 245, 247, 280, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП , у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя: