Справа № 453/1429/19
№ провадження 2/453/75/20
іменем України
(заочне)
20 лютого 2020 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я.,
секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,
без учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» в особі належно уповноваженого представника за довіреністю Гребенюка О.С. (довіреність № 367-К-Н-О, належно засвідчена копія долучена до матеріалів позовної заяви) 27.11.2019 року звернувся у суд з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 25.03.2014 року у загальному розмірі 60 188 грн. 33 коп.. Судові витрати у справі позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою судді від 10.12.2019 року, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, який не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням та викликом учасників справи.
Розгляд справи по суті відбувся 20.02.2020 року, без учасників справи.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 25.03.2014 року, тобто уклав договір про надання банківських послуг, згідно якого отримав кредит у розмірі 40 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування у ПАТ КБ «ПриватБанку», які були надані йому для ознайомлення у письмовій формі. Таким чином, ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та у межах встановленого кредитного ліміту. Однак, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 60 188 грн. 33 коп.. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», просить позов задовольнити.
Належним чином уповноважений представник позивача Гребенюк О.С. у судове засідання не з'явився, однак під час подання позовної заяви одночасно подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
З огляду на вказане, суд, виходячи з положень ст. ст. 280-281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даній цивільній справі не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПривтаБанк» та ОСОБА_1 договору № б/н від 25.03.2014 року у формі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, позивач надав, а відповідач отримав кошти у розмірі 40 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому, зазначена анкета-заява не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду, строку дії, тощо.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», надав відповідачеві кредит у розмірі 40 000 грн., тобто тому розмірі, котрий встановлений договором.
Позивач стверджує, що відповідач не надав йому своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та підтверджує це наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості, згідно котрого відповідач станом на 18.08.2019 року має заборгованість у сумі 60 188 грн. 33 коп., з яких: 39 718 грн. 04 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 14 866 грн. 83 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 261 грн. 16 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 3 342 грн. 30 коп..
Оцінюючи доводи позовної заяви про те, що Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку є складовою частиною кредитного договору, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 25.03.2014 року.
У цій заяві міститься умова, згідно якої відповідач згідний, що така заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання послуг, а також Тарифами складають між позичальником та банком договір про надання банківських послуг.
Оцінивши такі умови договору та спосіб його укладення, суд вважає, що укладення договору кредиту у формі заяви, якою сторона позичальника приєднується до типових умов договору, відповідає вимогам ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору у цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Однак, вирішуючи спір у даному конкретному випадку, суд вважав за необхідне на підставі належних та допустимих доказів детально перевірити та оцінити обставину укладення такого договору, а також його умови.
У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ОСОБА_1 та банком договір кредиту.
Однак, Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку та Тарифи на обслуговування карти, які долучені до справи, не можуть визнаватись як складова частина кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, оскільки вони не містять ані дати їх складання, ані підпису позичальника, чи будь-якої іншої ознаки, яка б могла дозволити встановити факт обізнаності позичальника саме із цими умовами та тарифами на момент підписання заяви про отримання кредиту.
Крім того, як вбачається з анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду, строку дії, тощо. Вказана анкета-заява, крім паспортних даних, адреси, телефону та підпису відповідача, взагалі не містить будь-яких даних про умови укладеного договору, частиною якого вона мала б бути.
Разом з тим, розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві, а виключно є розрахунком певних платежі Банком відповідно до певних умов укладеного між ним та відповідачем договору.
Згідно положень ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до вимог ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
При таких фактичних обставинах справи, суд ввжає, що умови кредитування, на які посилається позивач, не були узгоджені стороною позичальника, а тому дійшов висновку, що Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, а також Тарифи банку не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору кредиту.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року по справі № 226/3556/15-ц, не відійшовши таким чином від правових висновків в аналогічних правовідносинах, зроблених Верховним судом України у справі № 6-240цс14 від 11.02.2015 року та № 6-16цс15 від 11.03.2015 року.
Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 2 261 грн. 16 коп., а також штрафи у загальному розмірі 3 342 грн. 30 коп. не підлягають до задоволення у зв'язку із їх недоведеністю, оскільки позивач на виконання вищенаведених вимог ст. ст. 81, 89 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення процентів за користування кредитом, пені та штрафних санкцій, виходячи з того, що відповідач не підписував Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, якими передбачено їх нарахування.
У той-же час, сума заборгованості за кредитом у розмірі 39 718 грн. 04 коп. та сума заборгованості за простроченим тілом кредита у розмірі 14 866 грн. 83 коп., а всього - 54 584 грн. 87 коп. позивачем доведена повністю і така підлягає стягненню з відповідача.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк.
Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 1 921 грн..
Керуючись ст. ст. 5, 12-13, 89, 95, 141, 247, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279, 281-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 54 584 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 87 коп. заборгованості та 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. судових витрат у справі.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України, тобто шляхом подання до Львівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Суддя В.Я. Микитин
Заочне рішення суду складене 20 лютого 2020 року.