Справа № 452/3783/19
Іменем України
"14" лютого 2020 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.,
секретаря Кафтан О.Ю.,
із участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Бобак О.Б.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 26.11.2019р. звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів із ОСОБА_2 посилаючись на те, що вони перебували у шлюбі, від якого в них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого відповідач не надає належної та необхідної матеріальної допомоги, хоча має в тому зобов'язання і можливість, оскільки є військовослужбовцем, - працює у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає, що 01.08.2019 року зверталась до місцевого суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із відповідача аліментів і такий наказ було видано 20.08.2019 року, однак ухвалою суду від 21.11.2019р. його скасовано; у зв'язку із чим позивач повторно звернулася у порядку позовного провадження та просила присудити до стягнення в судовому порядку аліменти на утримання дитини в розмірі ј частки від заробітку відповідача щомісячно і до досягнення сином повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 01.08.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 у свою чергу 13.12.2019 року подав аналогічний зустрічний позов до ОСОБА_1 . У підтвердження власних позовних вимог посилався на те, що син ОСОБА_4 перебуває повністю на його утриманні та у вільний від навчання час проживає разом із ним. ОСОБА_1 не надає необхідної та належної матеріальної допомоги, хоча має в тому однакове зобов'язання. А тому просить суд ухвалити рішення, яким стягувати із ОСОБА_1 в його користь аліменти на утримання дитини в розмірі ј частки від заробітку відповідача щомісячно і до досягнення сином повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 13.12.2019 року.
Позивач-відповідач ОСОБА_1 власний позов підтримала, просила його задовольнити, відповідно у задоволенні зустрічного позову відмовити. Аналогічну позицію висловила її представник-адвокат Бобак О.Б.
Відповідач-позивач ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 заперечив повністю, посилаючись на викладені обставини у зустрічному зверненні до місцевого суду, котрий відповідно просив задовольнити і наполягав на цьому; його представник ОСОБА_3 висловив таку саму позицію.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку:
Судом із фотокопії судового рішення встановлено, що шлюб між сторонами розірвано 06.08.2019 року; від цього шлюбу в них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , - Свідоцтво про народження НОМЕР_2 , котрий навчається у військовому ліцеї в м. Тульчині Вінницької області, стипендії не отримує.
У судовому засіданні під час розгляду цивільної справи встановлено, що ОСОБА_2 частково виконував обов'язок по утриманню сина, а також брав участь у його вихованні так само як і позивач. Син сторін ОСОБА_5 навчається у навчальному закладі та проживає у гуртожитку п'ять днів на тиждень і лише два дні проживав певною мірою за адресою у матері, а також у батьків відповідача-позивача у Вінницькій області, а так само час від часу безпосередньо у квартирі батька у м. Самборі, оскільки його особисті речі були там до 27 січня 2020р., коли позивач-відповідач після попереднього судового засідання все забрала, зчинивши конфлікт. Разом з тим як ствердив відповідач ОСОБА_2 і не заперечила сторона позивача, син проживав разом з ним із 22.12.2019р. до 12.01.2020 року включно, після чого поїхав на навчання і по сьогодні ще не прибував у м. Самбір. Водночас із пояснень сторін у суді встановлено, що до грудня 2019 року син сторін ОСОБА_4 отримував як кошти, так інші матеріальні цінності однаково від матері, так і від батька, - придбали обидвоє і кожен куртку, мобільний телефон. У зв'язку з цим суд надає віри стороні позивача в тому, що фактично тепер син перебуває на її утриманні та саме нею використовуються і затрачаються кошти на утримання неповнолітньої дитини. Із пояснень відповідача при з'ясуванні обставин справи установлено, що він по суті взаємного спору не згідний сплачувати аліменти на утримання сина зокрема із 01.08.2019р., оскільки до знедавна син проживав в основному разом із ним, із його батьками, також головне перебував на його фінансовому утриманні, - про надав суду письмові підтвердження про банківські перекази.
За врахуванням наведеного і беручи до уваги норму Сімейного Закону, що аліментні зобов'язання присуджуються від дня пред'явлення позову, суд прийшов до переконання про відступ від цього правила присудження і через встановлені судом обставини, що син взаємно перебував на утримання обидвох батьків із 01.08.19р., а також до 12.01.2020р. тривалий час проживав із батьком, тому слід присудити до стягнення аліменти саме із 13.01.20р.
Відповідно до ст. ст. 3, 6 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Згідно ст. ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
У Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р. принцип 6, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові, розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
За законодавством України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття у спосіб, визначений за домовленістю між ними. Судом установлено, що між сторонами в даній цивільній справі не досягнуто згоди.
Відповідач ОСОБА_2 офіційного працює, тому аліменти слід присудити у частці від його заробітку (доходу) згідно ст. 183 СК України. Зазначеною нормою Закону встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тому, аналізуючи зібрані докази сторонами із наведеними нормами закону, пояснення відповідача та позивача у суді, ураховуючи інтереси дитини, обставини при визначенні розміру аліментів, передбачені ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу, суд прийшов до висновку в необхідності присудити стягувати аліменти в розмірі ј частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення ним повноліття з 13.01.2020р., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При присудженні стягнення аліментів із 13.01.2020 року суд виходить із того, що дитина до цього часу проживала із батьком і виключно він брав участь у його вихованні та матеріальному забезпеченні, про що відповідачем підтверджено власними поясненнями під час розгляду справи у суді, чого жодним чином не спростовано стороною позивача та не доведено ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 ухилявся від обов'язку по утриманню дитини і до цього часу саме тільки нею використовувалися та затрачалися кошти на утримання неповнолітнього сина. Тому у даному конкретному випадку суд присуджує стягувати аліменти із 13.01.2020 року і до досягнення сином сторін повноліття.
Відповідно щодо зустрічного позову то суд вважає, що у задоволенні такого слід відмовити, оскільки позивачем за зустрічним позовом в силу ч. 3 ст. 181 СК України не доведено суду, що дитина проживала лише разом із ним та перебувала тільки на його утриманні; крім цього як ствердив у суді ОСОБА_2 , що син із ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Самборі чи у м. Новий Калинів Самбірського району разом із ним не проживає і в квартирі вже відсутні всі його особисті речі.
Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При присудженні такої суми і частковому задоволенні первісного позову та відмові у зустрічному, суд виходить із положень Сімейного Закону, засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства; з аналізу позицій сторін, представлених ними документів і присуджує до стягнення щомісячні кошти (аліменти) з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання сина, роз'яснивши сторонам, що визначений розмір аліментів може бути згодом збільшений чи зменшений (припинений) судом на вимогу платника або одержувача аліментів.
Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів задовольнити частково, у зустрічному позові ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого в АДРЕСА_1 , зареєстрований у м. Новий Калинів Самбірського району при в/ НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 виданий Крижопільським РВ УМВС України у Вінницькій області 07.06.1996р., - у користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає у АДРЕСА_2 , зареєстрована у м. Новий Калинів Самбірського району при в/ НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_6 виданий Дзержинським РВ ХМУУМВС України в Харківській області 29.02.2000р., ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , - аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 13 січня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
У частині позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів за минулий час відмовити за недоведеністю.
Рішення у частині стягнення аліментів за один місяць в розмірі ј частки від заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи відповідного віку підлягає обов'язковому негайному виконанню.
Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір у дохід держави у розмірі 840,8грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 21.02.2020р. повного судового рішення.
Суддя