Справа № 462/317/20
19 лютого 2020 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Палюх Н.М.
за участю секретаря Сех Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, третя особа - Приватне підприємство «Шипшина», про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі
встановив:
ОСОБА_1 в січні 2020 року звернувся у суд із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову серії ДПО18 №560957 від 10.01.2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він, керуючи автомобілем марки AUDI моделі Q7 реєстраційний номер НОМЕР_1 10.01.2020 близько 22.00 год., переконавшись, що не порушує правил дорожнього руху, почав здійснювати обгін автомобіля, який рухався попереду, при цьому дорожня розмітка дозволяла йому здійснювати цей маневр, попереджувальні знаки про перехрестя та забороняючі знаки про здійснення обгону на ділянці дороги були відсутні. Проїхавши орієнтовно 500 метрів після здійснення маневру, він помітив патрульний автомобіль поліції з увімкненими проблисковими маячками, чому і зупинився. Після цього до нього підійшов інспектор взводу №1 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Матківський Є.В., який повідомив, що він нібито порушив правила дорожнього руху, а саме перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки. У свою чергу він попросив інспектора надати йому докази того, що він дійсно скоїв дане правопорушення. Проте інспектор повідомив, що фото чи відео фіксація порушення не здійснювалася, але є пояснення особи, яка перебувала у патрульному автомобілі. Надалі інспектор склав оскаржувану постанову, якою притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і наклав стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Вважає, що інспектор не мав права виносити постанову без попереднього складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також інспектор не мав права притягувати його до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування всіх обставин справи, а звинувачення ґрунтується лише на припущеннях інспектора, а тому вказана постанова інспектора є незаконною та підлягає скасуванню.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, що відповідає вимогам ч.3 ст.194 КАС України.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, відзиву на адміністративний позов суду не надав.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із вимогами ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши її дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.
Так, відповідно до положень ст. 288 КУпАП постанова посадової особи по справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями визначеними КУпАП. Виходячи з правового змісту цих вимог законодавства, передбачено, що даний позов розглядається в порядку та відповідно до вимог КАС України, з урахуванням особливостей визначених КУпАП.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 8.5.1 Правил дорожнього руху передбачено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Судом встановлено, що 10.01.2020 постановою серії ДПО18 №560957 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Згідно з даною постановою, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він о 22.20год. 10.01.2020 на автодорозі Західний обхід м. Львова 3км. + 200м., керуючи автомобілем марки AUDI моделі Q7 реєстраційний номер НОМЕР_1 , перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., чим порушив вимоги п.8.5.1 Правил дорожнього руху України.
Як вбачається з письмового пояснення від 10.01.2020, які були надані ОСОБА_1 на місці розгляду справи, своєї вини у вчинені даного правопорушення не визнав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
На підставі викладеного, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення повинен підтверджуватися наявними об'єктивними належними та достатніми доказами.
З дослідженого судом відеозапису з автомобільного реєстратора, вбачається, що позивач 10.01.2020, здійснюючи обгін автомобіля, який рухався попереду нього, не перетинав вузької суцільної лінії дорожньої розмітки, при цьомупопереджувальні знаки про перехрестя та забороняючі знаки про здійснення обгону на автодорозі були відсутні. Тобто в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП.
Разом з тим, стороною відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, а саме те, що останній здійснив обгін транспортного засобу, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, що поділяє два протилежних потоки транспорту.
Відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити правомірність дій інспекторів поліції на стадії судового розгляду справи, однак ненадання відповідачем доказів в судовому засіданні давало суду право вирішити справу, обмежившись доказами наданими позивачем, що відповідає положенням КАС України.
Згідно ч.1 і ч.3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Таким чином, суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться в оскаржуваній постанові, виходячи з того, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Згідно з п.24 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу на неприпустимість спрощеного підходу до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи, що норми КАС України покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.
Разом з тим, з урахуванням наявних по справі доказів, суд дійшов висновку, що інспектором поліції порушено норми ст.245 КУпАП, а саме не було вжито належних заходів, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Враховуючи, що обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд вважає, що саме ним не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП України, а тому постанова серії ЕАК № ДПО №560957 від 10.01.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, підлягає скасуванню.
Стосовно посилань позивача на порушення інспектором порядку та процедури притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема розгляд справи без складання протоколу, суд зауважує наступне.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно вимог ч.3 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.
В свою чергу, ч.2 ст.258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Також, відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Отже, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі і передбаченого статтею 122 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень необхідним вийти за межі позовних вимог, шляхом закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
При зверненні до суду позивачем не було сплачено судовий збір, оскільки він звільнений від сплати такого відповідно до ст.288 КУпАП.
Порядок розподілу судових витрат встановлений ст.139 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно абз. 2 ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вказані норми не передбачають стягнення з суб'єкта владних повноважень (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь держави судового збору, тому і відсутні підстави для стягнення на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 122, 245, 251, 252, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 9, 73-77, 90, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд-
ухвалив:
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову серії ДПО18 №560957 від 10.01.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Матківським Є.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, згідно п. 15.5 розділу VII Перехідних положень КАС України - через Залізничний районний суд м.Львова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Управління патрульної поліції у Львівській області Департамент патрульної поліції: 79053, м.Львів, вул. Перфецького, 19.
Суддя: