Справа №461/1137/20
20 лютого 2020 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника Галицької митниці Держмитслужби Бедрія М.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил Галицької митниці Держмитслужби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.6 ст.470 Митного кодексу України,
встановив:
16 листопада 2019 року о 03 годині 51 хвилині громадянин України ОСОБА_1 , слідуючи в приватну поїздку з України в Республіку Польща через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС, в якості пасажира рейсового автобуса «Київ-Варшава» марки «Neoplan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в'їхав в зону митного контролю. Під час здійснення митного контролю вказаного автобуса та внесення даних про пасажирів, які у ньому переміщуються через митний кордон України, в АСМО «Інспектор» спрацювала АСАУР, що стосується громадянина ОСОБА_1 з паспортом НОМЕР_2 , який 26.10.2016 року о 9:37:03 ввіз на митну територію України в межах Херсонської митниці ДФС в митному режимі «транзит» транспортний засіб марки «BMW», моделі «525D», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN - код НОМЕР_4 , країна реєстрації - Республіка Литва.
Відповідно до вимог ст. 192 Митного кодексу України, до найближчого митного органу у визначені строки транзиту громадянин України ОСОБА_1 з повідомленням про обставини події, у зв'язку з якими порушено ці строки, та про місцезнаходження транспортного засобу не звертався, жодних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України, під час митного оформлення не надав. Згідно з інформацією бази даних ЄАІС зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 16.11.2019 року не був вивезений та у інший митний режим не поміщений.
Відповідно до ст.526 МК України, вважаю можливим провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не з'явилася в судове засідання. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями та оголошенням, в порядку ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. При цьому матеріали справи свідчать про обізнаність ОСОБА_1 стосовно здійснення провадження щодо нього, що зокрема підтверджується його поясненнями від 16.10.2019 року.
Заслухавши представника митниці, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).
Частиною 6 ст. 470 МК України передбачена відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового порядку застосування статей 470 та 481» № 395-IX віл 19.12.2019 року передбачено, що розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України р., №№ 44-48, ст. 552) доповнено пунктом 9-5 такого змісту: «9-5. Установити, що: вчинення порушень митних правил, передбачених частинами п'ятою та шостою статті 470 цього Кодексу, виявлених у період з 22 серпня по 31 грудня 2019 року включно, тягне за собою застосування адміністративного стягнення, передбаченого частиною третьою зазначеної статті».
За вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.
У відповідності до вимог ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта, іншими документами.
Частиною 1 ст. 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу.
Відповідно до глави 55 р. ХІІ МК України, поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування тощо).
Пунктом 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, встановлено, що термін «товар» вживається в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Таким чином «транспортний засіб особистого користування» охоплюється поняттям «товар», оскільки є рухомою річчю.
Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, перебувають під митним контролем і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 МК України (ст. 90 та 93 МК України).
У відповідності до ст.95 МК України, для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці п'ять діб.
Частиною 2 ст.95 МК України встановлено, що до строків зазначених у ч.1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст.192 МК України.
Доказів того, що ОСОБА_1 у порядку визначеному ст. 192 МК України та розділом VIII Порядку виконання митних формальностей, відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 657, звертався до найближчого органу доходів і зборів до завершення визначеного митницею строку транзиту про обставини подій, у зв'язку з якими порушено ці строки, та місцезнаходження товарів і транспортних засобів у випадку порушення строку транзиту в ході розгляду справи не здобуто.
Одночасно, обставин, передбачених ст.460 Митного кодексу України, з настанням яких діяння, передбачене ст.470 Митного кодексу України, не тягне за собою адміністративної відповідальності під час судового розгляду не встановлено, як не встановлено дії обставин непереборної сили, які стали причиною перевищення встановленого митним кодексом України строку доставки транспортного засобу особистого користування.
З огляду на наведене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 470 МК України, а саме останній не доставив транспортний засіб особистого користування до органу доходів і зборів призначення, тобто перевищив встановлений митним кодексом України строк доставки транспортного засобу особистого користування, що перебуває під митним контролем до органу доходів і зборів призначення, терміном більше ніж на тридцять діб, що підтверджується протоколом про порушення митних правил №4364/20900/19 від 16.11.2019 року, копією паспорта ОСОБА_1 , копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією контрольного талону, даними диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску, витягом з журналу перетину кордону транспортним засобом.
Таким чином, аналізуючи наведені докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України доведена повністю.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, суд приймає до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, який раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, в межах санкції статті за якою кваліфіковано його дії.
У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, ст.40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 гривень.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 470, 486, 527, 528 МК України, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави в особі Державної судової адміністрації України 420,40 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.