Україна
Харківський апеляційний господарський суд
«13" серпня 2007 р. Справа №5/369-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Лащенко Л.Д., Плужник О.В.
при секретарі Андросовій О.В.
за участю представників сторін:
позивач -нач. юридичного відділу Мар*їна -Кравець І.О. ( дов. 133/35 від 02.07.07 р.)
відповідач - юрисконсульт Шаповал С.В. ( дов. №37/104 від 20.12.06 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 2420 С/2-6 ) відповідача, ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»на рішення господарського суду Сумської області від 02.07.2007 р. по справі № 5/369-07.
за позовом - Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми
про стягнення 518803,08 грн.
встановила:
Дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України»звернулась до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»518803,08 грн., з яких : 122387,56 -3% річних, 396415,52 грн. інфляційних збитків, від загальної суми заборгованості в розмірі 4455316,90 грн,, встановленої рішенням господарського суду Сумської області від 29.06.06 р. по справі № 9/306-06 та стягнення судових витрат.
Рішенням господарського суду Сумської області від 02.07.07 р. ( суддя Коваленко О.В.) позов задоволено. Стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»на користь ДК «Газ України НАК «Нафтогаз України»396415,52 грн. інфляційних збитків, 122387,56 грн. -3% річних, 5188,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 02.07.07 р. по даній справі та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити та стягнути з позивача сплачене за апеляційною скаргою державне мито у сумі 2594,00 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. .Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що : по - перше імперативною нормою права -Законом України «Про виконавче провадження»було накладено мораторій на виконання всіх дій, в тому числі виконання рішення суду, яке стало предметом спору в першій інстанції. По-друге, виконання рішення господарського суду зупинено державною виконавчою службою. По-третє, господарська процесуальна правоздатність, напряму пов*язана з матеріально -правовою правоздатністю і з матеріальним правом. На думку апелянта, позовні вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, так як сторонами грошового зобов*язання (застосована позивачем ст..625 Цивільного кодексу України) є суб*єкти цивільного матеріального права, а сторонами судового процесу є суб*єкти процесуального права, тобто позивач помилково ототожнює сторони виконавчого провадження (стягувач і боржник), які є суб*єктами процесуального права, з сторонами зобов*язання ( в т.ч. грошового), як виду цивільних правовідносин ( кредитор і боржник), які є суб*єктами матеріального права. Крім того, апелянт вважає, що розрахунок штрафних санкцій необґрунтований, неправильний і не відповідає чинному законодавству.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 02.07.07 р. у справі № 5/369-07 залишити без змін. При цьому, позивач не погоджується з твердженням апелянта стосовно того, що предметом даного позову є невиконання відповідачем рішення суду. Підставою для звернення до господарського суду з даним позовом стало неналежне виконання ВАТ «Сумигаз»умов договору на постачання природного газу № 06/03-3105 від 24.12.03 р. стосовно проведення розрахунків за поставлений природний газ. Крім того, позивач вважає, що зупинення виконавчого провадження на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємства паливно -енергетичного комплексу»ніяким чином не звільнює відповідача від обов*язку виконання зобов*язання з оплати за поставлений природний газ, так як даний закон не забороняє відповідачу проводити розрахунки в добровільному порядку. Отже, ДК «Газ України»правомірно та обґрунтовано здійснила нарахування 3% річних та інфляційних збитків.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Сумської області від 29.06.06. по справі № 9/306-06 стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» заборгованості 4455316,90 грн., пені 421387,69 грн., інфляційних збитків 1065673,33 грн., 3 % річних -350873,75 грн., витрат по державному миту 22786,53 грн., витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу 105,45 грн. (а.с.16-17). Вказане рішення набуло чинності та виконується в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 7 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов*язаний використовувати надані йому права у точній відповідності з Законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб
Наказом Міністерства палива та енергетики України № 568 від 10.11.05 р. ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»включено до реєстру підприємств паливо-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на збереження сталого функціонування підприємств паливно -енергетичного комплексу»( витяг з наказу а.с.28; витяг з реєстру а.с.27).
На підставі вищевказаного наказу, Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Сумської області 21.08.06 р. прийняв постанову, якою зупинив виконання провадження з примусового виконання наказу № 9/306-06, виданого 10.07.06 р. господарським судом Сумської області до закінчення існування обставин, викладених в наказі.
В судовому засіданні 13.08.07 р. представник позивача зазначила, що дії державного виконавця, щодо зупинення виконавчого провадження оскаржено не було.
Слід також зазначити, що постановляючи рішення, яке оспорюється, суд першої інстанції не врахував імперативні норми матеріального права, а саме : Закон України «Про виконавче провадження»та Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно -енергетичного комплексу» № 2711 від 23.06.05 р., які встановлюють мораторій на всі дії які призведуть до зменшення активів боржника -підприємства паливно -енергетичного комплексу.
Так, пунктом 15 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавче провадження підлягає обов*язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно -енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно -енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно -енергетичного комплексу».
Статтею 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно -енергетичного комплексу» передбачено, що на строк участі підприємства паливно -енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень, щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»
Як видно з матеріалів справи, ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»включено до переліку підприємств паливно -енергетичного комплексу, стосовно якого прийнято рішення про участь у процедурі погашення заборгованості. Підтвердженням цього є виписка з реєстру підприємств паливно -енергетичного комплексу № 594/781 від 22.08.06 р., видана Розрахунковим центром ДП «Енергоринок»( а.с.27)
Крім того, слід зазначити, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та стягуючи з відповідача штрафні санкції, керувався приписами ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, яка застосовується до грошового зобов*язання і сторонами якої є кредитор і боржник.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком господарського суду, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 509 Цивільного Кодексу України під зобов*язанням слід розуміти правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов*язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов*язку.
Згідно статті 175 Господарського Кодексу України майново -господарськими визнаються цивільно -правові зобов*язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов*язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов*язаної сторони виконання її обов*язку.
Тобто, сторони зобов*язаних відносин кредитор і боржник є суб*єктами цивільного матеріального права.
Як видно з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»і ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»стосовно викладених позовних вимог в безпосередньо господарську діяльність не вступали, зазначені в позові грошові кошти не відносяться до майново -господарського (грошового) зобов*язання.
Отже, у відповідача відсутнє зобов*язання в розумінні ст.509 Цивільного Кодексу України, а тому до останнього не може бути застосована норма статті 625 вказаного Кодексу щодо нарахування індексу інфляції та 3% річних, оскільки в даному випадку позивач не є кредитором, а відповідач боржником. При цьому, позивач не довів наявність інших грошових зобов*язань відповідача, які не були предметом розгляду у суді.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосування господарським судом частини 2 статті 625 Цивільного Кодексу України щодо нарахування індексу інфляції та 3 % річних стосовно вимог позивача до відповідача є безпідставним та необгрунтованим.
Оцінивши доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, виходячи з відсутності правових підстав у господарського суду для задоволення позовних вимог позивач, колегія суддів не може погодитись з рішенням господарського суду Сумської області від 02.07.07 р. тому вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до переконливого висновку про прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків та 3 % річних від загальної суми заборгованості, встановленої рішенням господарського суду Сумської області від 29.06.06 р. по справі № 9/306-06 відсутні.
Питання про судові витрати повинно бути вирішено в порядку ст.. 49 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 625 ЦК України, ст.175 ГК України та ст.ст. 98,101, п.2 ч.1 ст.103, п.4 ч.1 ст.104,ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
постановила:
Апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 02.07.2007 року по справі 5/369-07 скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
В позові відмовити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» 2594,00 грн. ( дві тисячі п*ятсот дев*яносто чотири гривень 00 коп.) витрат державного мита, сплаченого за апеляційною скаргою ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз».
Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Погребняк В.Я.
Судді Лащенко Л.Д.
Плужник О.В.