Постанова
Іменем України
2 серпня 2007 року
Справа № 20-11/227
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Сотула В.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивач - не з'явився - фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
відповідач - не з'явився - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 02.07.2007 у справі № 20-11/227
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2(АДРЕСА_2)
про стягнення заборгованості
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, позовні вимоги обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору НОМЕР_1 від 25.01.2006.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, заперечення обґрунтовує тим, що ним порушувалися умови договору у зв'язку з обставинами, на які він не міг вплинути.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.07.2007 у справі № 20-11/227 (суддя Дмитрієв В.Є.) позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1задоволено.
Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1основну заборгованість у сумі 1440,00грн., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.
Не погодившись з рішенням суду, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення.
На думку заявника апеляційної скарги рішення господарського суду прийнято при порушенні норм матеріального права, оскільки при розгляді спору суд не прийняв до уваги той факт, що відповідач своєчасно повідомив позивача про неможливість подальшого використання предмету оренди, також судом не було враховано той факт, що відсутній предмет договору - торговельний кіоск.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
25.01.2006 між сторонами у справі було укладено договір оренди торгівельного обладнання НОМЕР_1 (далі - договір).
Відповідно до пункту 6.3 вказаного договору, сторони керуються діючим законодавством а також Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до пункту 1 договору, позивач передає, а відповідач приймає у платне строкове користування торгівельний стіл (кіоск) № 28.
Відповідно до пункту 1.3 договору, договір укладений на строк до 31.12.2006, якщо до закінчення строку дії договору жодна сторона не заявить про припинення дії договору, то договір вважається продовженим на той же самий строк та на тих же самих умовах.
Відповідно до пункту 3.1 договору, розмір орендної плати за одне торгове місце складає 240грн.
Відповідно до пункту 3.2 договору, орендна плата сплачується кожного місяця з 25 по 31 число. У випадку, якщо по будь-яким поважним причинам орендар не може внести орендну плату у встановлений строк, то він зобов'язаний письмово попередити про це орендатора, у цьому разі останній має право продовжити строк оплати до 5 числа наступного місяця.
Після закінчення строку дії 31.12.2006 жодна сторона не заявила клопотання про припинення дії договору, тому договір діє до 31.12.2007.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до частин 2, 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідачем вимоги договору виконувалися неналежним чином та не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 1440,0 грн.
05.03.2007, позивач надіслав на адресу відповідача лист з проханням погасити заборгованість, що утворилась в розмірі 1440,0 грн., на підтвердження надіслання листа відповідачу, позивачем надано суду чек.
На момент розгляду справи в апеляційній інстанції, відповідачем заборгованість погашено не було.
При таких обставинах, судова колегія вивчивши матеріали справи, погоджується з висновками господарського суду про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, заперечення обґрунтовував тим, що адміністрацією ринку, на якому розташоване торгівельне місце, повідомила його про необхідність звільнення торгівельної площі впродовж 14 днів, у зв'язку з проведенням ремонтних робіт. У зв'язку з викладеним, відповідач, відповідно до його пояснень, надіслав на адресу позивача лист, яким, повідомив позивача про розірвання договору. Однак відповідачем не надано суду належних доказів надіслання або отримання позивачем вищезазначеного листа, а тому судова колегія не може прийняти цей лист як належний доказ повідомлення позивача про розірвання договору, а тому договір продовжує свою дію до 31.12.2007.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи вищевикладене судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 1440,0грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі висловленого, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду міста Севастополя від 02.07.2007 у справі № 20-11/227 залишити без змін.
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді В.В.Сотула
Ю.М. Гоголь