Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №804/7750/16
касаційне провадження №К/9901/36525/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 (суддя Олійник В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 (головуючий суддя - Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі № 804/7750/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краяни» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краяни» у листопаді 2016 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2014 № 00006562205.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 13.12.2016 позовні вимоги задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.03.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 залишив без змін.
Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 70, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не надано належної правої оцінки негативній податковій характеристиці контрагентів позивача, що у сукупності з дефектністю деяких первинних документів щодо господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Краяни» дає підстави для обґрунтованих сумнівів у реальному вчиненні таких договірних зобов'язань.
Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Краяни» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіндар Тур», Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамін Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Велар-Д» за період липень 2014 року, результати якої оформлено актом від 04.11.2014 № 4055/2203/21864584.
Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 35667,00 грн.
Допущення вказаних порушень податковий орган пов'язує з неправомірним включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання: товару (харнес, грінфорт ІГ 480, гриніл, тренд) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Велар-Д» на підставі договору від 06.05.2014 № 605; товару (система мікроклімату, приводна станція) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамін Сервіс» на підставі договору від 24.04.2014 № 325; товару (ланцюг тяговий шаг 100, профіль гнутий, ланцюг тяговий шаг 50, люлька) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіндар Тур» на підставі договору від 24.07.2014 № 247.
На думку податкового органу, такі операції не мали реального характеру, а були спрямовані на надання податкової вимоги третім особам. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на відсутність контрагентів позивача за адресами місцезнаходження. Крім того, з відомостей Єдиного державного реєстру податкових накладних неможливо встановити факт придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіндар Тур», Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамін Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Велар-Д» товарів, які в подальшому реалізовані Товариству з обмеженою відповідальністю «Краяни». Також Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області наголошує на відсутності у товарно-транспортних накладних інформації стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, зокрема відомостей про особу, яка брала участь у виконанні таких робіт.
На підставі зафіксованих в акті перевірки від 04.11.2014 № 4055/2203/21864584 висновків відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.11.2014 № 0006562205, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 53500,5 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 35667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17833,5 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що фактичне виконання спірних договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а недоліки деяких з них не є підставою для беззаперечного висновку про безтоварних характер господарських операцій, яких вони стосуються.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
У той же час, сам факт відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про нездійснення господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів або про узгодженість дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.
Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку та повноважень здійснювати на час вчинення операцій та після вчинення операцій контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи та як платника податку на додану вартість містяться у відповідних реєстрах, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Краяни» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписками з рахунку, рахунки-фактури, акти приймання-передачі.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій також проаналізовано обставини щодо використання придбаного позивачем товару у межах господарської діяльності. Так, судами встановлено, що придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Велар-Д» товари реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Еталон-Агро-Плюс». У свою чергу, товари, що придбавалися у Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамін-Сервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіндар Тур» використані для виготовлення товару власного виробництва, а також для збірки шафи кінцевого вистою тістових заготовок РКШ-3 та шафи попереднього вистою тістових заготовок ШПР-2, які в подальшому реалізовані ПАТ КБ «Приватбанк».
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників - Товариства з обмеженою відповідальністю «Велар-Д», Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамін-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіндар Тур», як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо.
За таких обставин у сукупності висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю «Велар-Д», Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамін-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіндар Тур» господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 у справі № 804/7750/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк