17.02.2020 Справа № 920/1211/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Чепульської Ю.В.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Сумської товарної біржі «Сумиагропромбіржа»,
до відповідача: Миропільської сільської ради Краснопільського району Сумської області
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Грачов А.М.,
від відповідача - Даценко А.М.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач 09.12.2019 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати договір про проведення земельних торгів у формі аукціону, укладеного Миропільською сільською радою Краснопільського району Сумської області із Українською універсальною біржею від 18.04.2018, недійсним. Крім того, просить суд стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1921 грн 00 коп.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач усупереч закону визначив виконавця земельних торгів із продажу права оренди земельних ділянок без проведення конкурсу, що призвело до обмеження конкуренції та порушення прав та інтересів позивача як незалежного виконавця аукціонів (ліцитатора, аукціоніста), що діє в межах своєї статутної діяльності. Тому зазначене є підставою для визнання договору про проведення земельних торгів у формі аукціону, укладеного Миропільською сільською радою Краснопільського району Сумської області із Українською універсальною біржею від 18.04.2018, недійсним.
13.01.2020 від відповідача надійшов відзив №44/02-25 від 09.01.2020 на позов, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що договір укладено у відповідності з вимогами діючого законодавства. Крім того, вважає, що в даній справі відсутній предмет спору, оскільки оскаржуваний договір укладений 18.04.2018 терміном дії до 31.12.2018, а отже станом на 01.01.2020 він вичерпав себе як виконанням так і терміном дії.
Ухвалою суду від 20.12.2019 було відкрито провадження у справі №920/1211/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі. Ухвалою суду від 22.01.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
На офіційному веб-сайті Держгеокадастру України було опубліковане оголошення про проведення земельних торгів ділянок, що розміщені на території Миропільської сільської ради (інтернет посилання http://torgy.land.gov.ua/auction/lots/12784).
Зазначене оголошення містить перелік запропонованих лотів із відповідними кадастровими номерами.
Конкурсний відбір виконавців земельних торгів відповідачем не проводився.
18 квітня 2018 р. відповідачем був укладений договір на проведення земельних торгів у формі аукціону із Українською універсальною біржою в кількості 3-х земельних ділянок.
Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що Відповідач усупереч закону визначив виконавця земельних торгів із продажу права оренди земельних ділянок без проведення конкурсу, що призвело до обмеження конкуренції та порушення прав та інтересів позивача як незалежного виконавця аукціонів (ліцитатора, аукціоніста), що діє в межах своєї статутної діяльності, а, зокрема, надає інші допоміжні комерційні послуги, код КВЕД 82.99.
Позивач звернувся до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким здійснено розгляд заяви позивача стосовно неправомірності дій Відповідача при визначенні виконавців земельних торгів без конкурсного відбору.
Рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 9 жовтня 2019 р. № 22 у справі №02-06/06-2019 дії відповідача визнані такими, що відбулися із порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 3 ст. 50 та абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які призвели до усунення конкуренції.
Із урахуванням викладеного, позивач вважає, що його права були порушені відповідачем.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.
Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» №1012-VIII від 18.02.2016 було вилучено із Земельного кодексу України окремі положення, які дозволили передавати у користування земельні ділянки державної та комунальної власності без проведення земельних торгів (аукціонів), а також уточнено порядок підготовки лотів до земельних торгів (зокрема, фінансування цього заходу, а саме пропонувалось покласти витрати по підготовці лотів до аукціонів безпосередньо на виконавця аукціону з подальшим відшкодуванням цих витрат переможцем аукціону).
У зв'язку зі зміною частини шостої статті 136 Земельного кодексу України (зміни внесені згідно із Законом №1012-VIII від 18.02.2016; набрання чинності з 03.04.2016) відбулося скасування окремих підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, Порядку закупівлі послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 25.09.2012 №579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.09.2012 за №1655/21967. Зазначений Порядок втратив чинність 10.01.2017.
Відповідно до ч.6 ст. 136 Земельного кодексу України закупівля послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель у процесі підготовки лотів до продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на земельних торгах та визначення виконавця земельних торгів організатором земельних торгів здійснюється у порядку, визначеному законодавством про здійснення державних закупівель - стаття 2 Закону України «Про публічні закупівлі».
Зі змісту п 1.3.13. договору на проведення земельних торгів у формі аукціону від 18.04.2018 вбачається, що винагорода за проведення земельних торгів встановлюється відповідно до ч.6. ст. 135 Земельного кодексу України у розмірі: 50 відсотків річної плати за користування земельною ділянкою, що в розрахунку з кінцевої ціни продажу права оренди, та сплачується Переможцем аукціону протягом 3 банківських днів після підписання Протоколу земельних торгів на підставі виставленого рахунку.
Згідно з ч. 6 ст. 135 Земельного кодексу України винагорода виконавця земельних торгів встановлюється у розмірі 5 відсотків ціни, за якою здійснюється купівля-продаж земельної ділянки, або відсотків річної плати за користування земельною ділянкою (у разі продажу прав на земельну ділянку (оренди, суперфіцію, емфітевзису), але не більше як 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний лот.
Таким чином, максимальний розмір винагороди виконавця земельних торгів становить 34000 грн 00 коп.
У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі за текстом - «Закон») цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» не підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися між Миропільською сільською радою Краснопільського району Сумської області і Українською універсальною біржею під час укладення договору на проведення земельних торгів у формі аукціону від 18.04.2018. Крім того, жодним іншим нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок відповідача визначати виконавця земельних торгів на конкурентних засадах.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною п'ятою ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.
Такий підхід відповідає проявам верховенства права, що не обмежується лише законодавством, а містить і інші соціальні регулятори, норми моралі, традиції, звичаї тощо. Всі ці елементи права відповідають ідеології справедливості, що значною мірою відображені у ст. 3, 6, 8, 55 Конституції України.
Гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Враховуючи те, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження того, що зміст спірного правочину суперечить Цивільному Кодексу України або іншим актам цивільного законодавства, а також не наведено належних доказів, які б свідчили про порушення Миропільською сільською радою Краснопільського району Сумської області прав позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн 00 коп. покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову Сумської товарної біржі «Сумиагропромбіржа» до відповідача: Миропільської сільської ради Краснопільського району Сумської області про визнання договору недійсним - відмовити.
2 Витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн. 00 коп. покласти на Сумську товарну біржу «Сумиагропромбіржа».
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.02.2020.
Суддя О.Ю. Резніченко