36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.02.2020 Справа № 917/1916/19
Господарський суд Полтавської області в складі судді Іванко Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (вул. Сурікова, б.3, м.Київ, 03035, ідент. код 36716128) від імені філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (вул.Степова, 1, м.Вільногірськ, 51700, ідент. код 39389830)
до відповідача Фізичної особи - підприємця Вітухіна Олега Сергійовича, АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1
про стягнення 123188,99 грн.
встановив:
До господарського суду Полтавської області надійшов позов Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" від імені філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до Фізичної особи - підприємця Вітухіна Олега Сергійовича про стягнення 123 188,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору поставки №195-2 від 30.01.2019 року в частині своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача: 95200,00 грн. сума попередньої оплати, 20690,00 грн. штрафу (20%), 4164,03 грн. пені та 3400,00 грн. штрафу.
Відповідач відзив на позов суду не надав.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.12.2019р. позовну заяву Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" від імені філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу - Фізичній особі - підприємцю Вітухіну Олегу Сергійовичу було визначено строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк для подання відзиву па позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відзив на позовну заяву, суд 23.12.2019р. направив на адресу відповідача, а саме: вул. Центральна, буд. 67, с.Тахтаулове, Полтавський район, Полтавська область, 38720, рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.12.2019р. по даній справі.
Вищезазначена ухвала суду від 21.12.2019р. повернулася до суду з відміткою поштового відділення "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була своєчасно направлена для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.12.2019р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
30.01.2019 р. між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" від імені філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - АТ «ОГХК» від ім. філії «ВГМК» АТ «ОГХК») (далі - покупець, позивач) та ФОП Вітухіним Олегом Сергійовичем (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір поставки №195-2 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця сканери, принтери, багатофункціональні пристрої та картриджі (далі - товар) (код 30230000-0 відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов'язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1.2. договору, номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде виставлятись покупцю зазначається у Специфікаціях. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару.
Пунктом 3.1. договору (зі змінами внесеними згідно додаткової угоди №1 від 15.03.2019 р.) сторони погодили, що постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар згідно Специфікації №1 в повному обсязі протягом 100 календарних днів з моменту отримання постачальником від покупця передплати за вказаний товар.
Разом з товаром постачальник зобов'язаний передати покупцеві належним чином оформлені наступні документи: накладну на відпуск товару (видаткову накладну), товаросупровідний документ, а також передати приналежності та документи, що підтверджують якість та відповідність товару вимогам стандартів або технічних умов, визначених діючим в Україні законодавством (п. 3.5. договору).
Відповідно до п. 7.1., загальна сума договору складає 114750,00 грн., що відповідає загальній сумі всіх специфікацій.
Оплата товару здійснюється на умовах 100% передплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3 календарних днів з дня отримання заявки від покупця (п.8.2. договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивачем була здійснена 100% попередня оплата по договору в сумі 114750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №155971 від 05.03.2019 р. (додається).
З урахуванням п. 3.1. договору, постачальник зобов'язаний був поставити товар покупцю в строк - до 13.06.2019 р.
Як зазначає позивач, 10.04.2019 р. постачальник поставив лише частину товару на загальну суму 11300,00 грн. та в порушення вимог п. 3.5. договору не надав покупцю накладну на відпуск товару, товаросупровідний документ.
У зв'язку з частковою поставкою товару, позивачем 15.07.2019 р. надіслано відповідачу претензію №234/2951 (додається), в якій позивач просить поставити недопоставлений товар протягом 10 днів з дня отримання претензії. Претензія отримана відповідачем 20.07.2019 р. про що свідчить відповідний підпис в повідомленні про вручення поштового відправлення (додається).
Відповідач вимоги претензії не виконав.
01.08.2019 р. позивач направив відповідачу претензію №234/3225, яка отримана відповідачем 06.08.2019 р. (докази додаються), відповідно до якої вимагає від відповідача в 30ти денній термін сплатити заборгованість в сумі 128202, 35 грн.
Відповідач вимоги претензії не виконав, проте 24.09.2019 р. поставив відповідач товар на загальну суму 8250,00 грн.
Таким чином, на виконання умов договору відповідач частково поставив позивачу товар на загальну суму 19550, 00 грн. (11300,00 грн. + 8250,00 грн.), у зв'язку з чим у нього утворився борг в сумі 95200,00 грн. (114750,00 грн. - 19550,00 грн.), що не заперечується та не спростовано відповідачем.
Вказану суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача.
Відповідно до п. 10.2. договору, у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим договором, покупець має право на стягнення з постачальника штрафу у розмірі 20% від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару та пені, у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день такого прострочення.
Пунктом 10.4. договору визначено, що за порушення постачальником вимог п.3.5. цього договору покупець має право на стягнення з постачальника штрафу у розмірі 1700 грн.
У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача 20690,00 грн. штраф (п. 10.2.договору), 4164,03 грн. пеню та 3400,00 грн. штраф (п. 10.4. договору).
При вирішенні позову суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що строк виконання обов'язку відповідача з поставки товару настав, проте, відповідач товар поставив частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 95200,00 грн.
Відповідач факт попередньої оплати позивачем, часткової поставки товару та розмір основного боргу за недопоставлений товар не заперечує.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 95200,00 грн. є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а отже підлягає задоволенню у повному обсязі.
Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 20690,00 грн. штраф (п. 10.2.договору), 4164,03 грн. пеню, суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір сум відповідає вимогам законодавства та договору, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3400,00 грн. штрафу на підставі п. 10.4. договору.
Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині враховуючи наступне.
Вимога п. 10.4 договору передбачає одноразове стягнення штрафу з постачальника, в той час як позивач нараховує штраф за кожен факт порушення відповідачем, що суперечить викладеному в п. 10.4 договору.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 10.4. договору підлягають задоволенню частково в сумі 1700,00 грн.
В іншій частині вимог про стягнення штрафу на підставі п. 10.4. договору позов задоволенню не підлягає.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.
За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 1921,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 168952 від 28.10.2019 р.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 1921,00 грн.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вітухіна Олега Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (вул. Сурікова, б.3, м.Київ, 03035, ідент. код 36716128) від імені філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (вул.Степова, 1, м.Вільногірськ, 51700, ідент. код 39389830) 95200,00 грн. попередньої оплати, 20690,00 грн. штрафу, 4164,03 грн. пені, 1700,00 грн. штрафу та 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ набранням цим рішенням законної сили.
3. В частині вимог про стягнення штрафу в розмірі 1700, 00 грн. у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Іванко Л.А.