Справа № 909/123/20
про відмову у видачі судового наказу
20.02.2020 м. Івано-Франківськ
Суддя Господарського суду Івано-Франківської області Максимів Т. В., розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Воротинцева Андрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу (від 18.02.2020 вх.№2815/20) за вимогою про стягнення з боржника - Фізичної особи - підприємця Мороза Володимира Васильовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) заборгованості за договором поставки №19-ФОП09-2 від 24.09.2019 в розмірі 33015 грн 00 к., а також 3301 грн 50 к. - штрафу, 2637 грн 28 к. - пені та 210 грн 20 к. - судового збору
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява Фізичної особи -підприємця Воротинцева Андрія Олександровича про видачу судового наказу (від 18.02.2020 вх.№2815/20), у якій заявник просить суд видати наказ про стягнення з Фізичної особи - підприємця Мороза Володимира Васильовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) заборгованості за договором поставки №19-ФОП09-2 від 24.09.2019 в розмірі 33015 грн 00 к., а також 3301 грн 50 к. - штрафу, 2637 грн 28 к. - пені та 210 грн 20 к. - судового збору.
Розглянувши заяву та подані заявником докази, суд дійшов висновку про необхідність часткової відмови у видачі судового наказу з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 1. ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
У заяві (від 18.02.2020 вх.№2815/20) Фізична особа -підприємець Воротинцев А. О., окрім суми основної заборгованості за договором поставки, заявив до боржника вимоги щодо стягнення штрафу та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
За змістом ст.ст. 524, 533-535, ст. 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що штраф та пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а є видами штрафних санкцій, які сторона зобов'язана сплачувати у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді штрафу та пені передбачена Законом або договором.
Відтак, вимоги про сплату пені та штрафу у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, які спрямовані на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Отже, вимоги в частині стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги про стягнення пені та штрафу не є взаємопов'язаними із іншими заявленими вимогами, а отже підлягають окремому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Таким чином, відповідно до приписів ст. 148 ГПК України, судовий наказ підлягає видачі в частині вимог про стягнення основної заборгованості за договором поставки. Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з вимогою про стягнення штрафних санкцій у позовному порядку.
Керуючись статтями 147, 148, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Фізичній особі - підприємцю Воротинцеву Андрію Олександровичу у видачі судового наказу в частині вимог щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця Мороза Володимира Васильовича - 3301 грн 50 к. штрафу та 2637 грн 28 к. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в строк та порядку передбаченими Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання: 20.02.2020
Суддя Т. В. Максимів