вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.02.2020м. ДніпроСправа № 904/4995/19
За позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ
до ОСОБА_1 , м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 46 672 грн. 16 коп. за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування від 05.12.2018 № 011/3151/479739
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 21.10.2019 № 114/5-166865, в якому просить стягнути Фізичної особи-підприємця Кудрявової Олександри Ігорівни заборгованість в сумі 46 672 грн. 16 коп., відповідно до умов договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування від 05.12.2018 № 011/3151/479739.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.11.2019 № 1005918840, станом на 01.11.2019, за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 стан суб'єкта Фізичної особи-підприємця Кудрявової Олександри Ігорівни є припиненим 24.07.2019 за власним рішенням, про що внесено запис за № 22240060004066130.
Таким чином, ОСОБА_1. не має статусу фізичної особи-підприємця.
За змістом ст. ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст. ст. 202-208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, позивач, звернувшись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Ухвалою господарського суду від 01.11.2019 в порядку приписів абзацу 2 ч. 1, ч.ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у строк протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання цієї ухвали суду надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою господарського суду від 28.11.2019 в порядку приписів абзацу 2 ч. 1, ч.ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України повторно зобов'язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у строк протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання цієї ухвали суду надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
17.12.2019 від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до господарського суду надійшов лист за вих. № 6/5-1328 від 03.12.2019, яким повідомлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою господарського суду від 21.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвали суду завчасно надсилались відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за вих. № 6/5-1328 від 03.12.2019, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
На адресу суду повернулися конверти з ухвалами від 01.11.2019, 21.12.2019, що направлялись на адреси відповідача, з відмітками відділення поштового зв'язку «Повернуто за закінченням строку зберігання».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Більше того, суд наголошує, що за змістом ст. ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, невиконання вимог суду, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
05.12.2018 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (банк), ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» (страховик) та Фізичною особою-підприємцем Кудрявовою Олександрою Ігорівною (клієнт/страхувальник) укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/3151/479739 (надалі - договір), відповідно до умов якого протягом строку дії кредиту банк зобов'язався надавати клієнту можливість використання кредитної лінії з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватись з використанням спеціальних платіжних засобів №2600520666 (1456675800), шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 250 000 грн. В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту, який на дату укладання договору складає 50 000 грн. У подальшому поточний ліміт встановлюється та визнається відповідно до статті 3 договору (п. 1.1 договору)
Відповідно до п. 1.2 договору строк дії кредиту встановлено з наступного дня, що слідує за датою укладання договору по 05.12.2020 включно.
Кредит надається виключно з метою фінансування господарської (підприємницької) діяльності клієнта, у зв'язку із чим до відносин сторін не застосовується Закону України «Про споживче кредитування» (п. 1.4 договору).
Грошові зобов'язання клієнта за договором є безумовними та безвідкличними, їх виконання має пріоритет над будь-якими поточними та майбутніми грошовими зобов'язаннями клієнта, якщо інше не встановлено законодавством України (п. 1.5 договору).
Згідно з п. 2.1 договору його учасники узгодили, що протягом всього строку фактичного користування кредитом клієнт зобов'язаний сплачувати щомісяця банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9% річних, крім випадків, передбачених п.2.2 договору.
Сторони встановили, що нарахування процентів за кредитом здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за строк фактичного користування кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 (чотири) робочих дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 числа кожного календарного місяця (дату розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання клієнтом кредитних коштів, останній день строку користування кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється з дати фактичного використання кредитних коштів по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди - 3 дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів, по дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно.( п. 2.3 договору).
За умовами п. 5.1 договору клієнт зобов'язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок клієнта щомісячного обов'язкового платежу, розрахованого відповідно до умов п. 5.2 договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування.
Згідно з п. 5.2 договору клієнт зобов'язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладання договору) дати розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15% від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми встановленої відповідними тарифами банку. При цьому залишок заборгованості за кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов'язкового платежу включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного клієнтом щомісячного обов'язкового платежу попередніх місяців.
Клієнт зобов'язується зараховувати на рахунок щомісячний обов'язковий платіж, розрахований у поточному місяці, сума якого збільшена на суму невнесених клієнтом щомісячних обов'язкових платежів попередніх місяців та на суму непогашеного недозволеного овердрафту (п.5.3 договору)
Відповідно до умов ст. 8 договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов'язань, кредитор має право вимагати дострокового стягнення, а позичальник зобов'язався на вимогу кредитора здійснити повернення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.
Відповідно до п.13.2 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором. Укладання договору здійснюється в рамі спільної акції, що проводиться банком та страховиком, та є підставою для надання клієнту передбачених договором спеціальних умов кредитування.
На виконання умов договору, починаючи з 08.12.2018 банк забезпечував надання позичальнику поточного кредитного ліміту в сумі 50 000 грн., яким останній користувався по жовтень 2019 року, що підтверджується випискою по рахунку позичальника та розрахунком заборгованості (а.с.13-14, 8).
Позичальник, у свою чергу, зобов'язання зі своєчасного та повного повернення кредиту виконував не в повному обсязі, та не здійснював щомісячне погашення кредитної заборгованості згідно з умовами договору до 10 числа кожного місяця, у зв'язку з чим за розрахунком банку станом на 03.10.2019 виникла заборгованість за дозволеним овердрафтом в сумі 46 672 грн. 16 коп., що підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості (а.с. 8).
30.07.2019 банк за вих. №114/5-1600030 від 26.07.2019 направив позичальнику вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань відповідно до ст. ст. 625, 1050 Цивільного кодексу України, в якій просив здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів (а.с. 15, 16, 17).
Позичальник вимоги банку не виконав, кредит не повернув, що стало підставою для звернення банку до господарського суду з відповідним позовом.
Предметом доказування по справі є обставини укладання договору, факт надання кредиту, строк дії договору, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, строк повернення кредиту, наявність прострочень.
На підтвердження обставин, викладених позивачем у позові, останнім надано до матеріалів справи такі докази:
- договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування від 05.12.2018 № 011/3151/479739;
- виписка з рахунку № НОМЕР_2 про рух коштів по рахунку за період з 05.12.2018 по 25.09.2019;
- вимога про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 26.07.2019 № 114/5-160030 з доказами її направлення на адресу відповідача;
- генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій від 16.07.2018 №10-2 з додатком;
Відповідач не скористався правом на надання заперечень, докази на спростування позовних вимог не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту, регулюються умовами договору та відповідними положеннями статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
На час розгляду спору доказів сплати заборгованості по кредиту господарському суду не надано, обставин наведених позивачем у позовній заяві не спростовано.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 46 672 грн. 16 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний податковий номер платника податків НОМЕР_1 , дата народження фізичної особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909) 46 672 грн. 16 коп. (сорок шість тисяч шістсот сімдесят дві грн. 16 коп.) заборгованості за дозволеним овердрафтом, 1 921 грн. 00 коп. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 19.02.2020
Суддя І.А. Рудь