вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.02.2020м. ДніпроСправа № 904/6373/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.
та представників:
від позивача: Близнюк Р.Є.,
від відповідача: Костриба Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (м. Запоріжжя)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)
про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 4 766 грн. 42 коп.
Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) вартість нестачі вантажу у розмірі 4 766 грн. 42 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у травні 2019 року зі станцій Ароматна Придніпровської залізниці Приватне акціонерне товариство "ДТЕК "Павлоградвугілля" здійснило відправлення вагонів №№ 62965645, 54039359, 61013835, 56168578, 62006788, 52810389, навантажених кам'яним вугіллям згідно з залізничною накладною № 46790200 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, одержувач - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів". На станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 56168578 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. Встановлена недостача продукції документально підтверджена комерційним актом №460005/847 від 03.06.2019.
Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
З урахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів для вантажів у вологому стані складає 2%, для мінерального палива - 1%, відповідальна вагова недостача складає суму 4 766 грн. 42 коп.
Ухвалою суду від 15.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 10.02.2020.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 4446/20 від 28.01.2020), в якому він просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- наданою позивачем накладною № 46790200 підтверджено факт завантаження вантажу вантажовідправником;
- відповідно до статті 111 Статут залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли, зокрема, завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція);
- в графі 20 накладної № 46790200 зазначено, що вагон № 56168578 переданий в оренду ООО "Лемтранс". Вантаж у вагон завантажено вантажовідправником;
- комерційним актом № 460005/847 від 03.06.2019 форми ГУ-22 встановлено, що праворуч над 3-4 люками порушене маркування є воронкоподібне поглиблення діаметром 50 см, глибиною 30 см. В технічному відношенні вагон справний;
- актом від 03.06.2019 форми ГУ-106 встановлена можливість пошкодження, втрати вантажу внаслідок наявності вказаних несправностей, а саме: нещільно прилягає кришка 3-го люку до армировочного листу хребтової балки, зазор довжиною 10 см, шириною 2 см; на деталях вагона містяться сліди просипання вантажу; з зовнішньої сторони зазор закладений ганчір'ям; втрата вантажу можлива; вантажовідправник до навантаження міг бачити, однак не прийняв заходів, які виключають втрату вантажу на шляху прямування;
- таким чином, зазор, через який сталася втрата вантажу на шляху прямування, вантажовідправник міг виявити до завантаження вагону вантажем;
- пошкодження у вагоні маркування на поверхні вантажу не свідчать про його крадіжку під час перевезення, оскільки просипання вантажу призводить до утворення воронки та як наслідок, пошкодження або відсутність маркування на поверхні вантажу.
У судове засідання 10.02.2020 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача у вказаному судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання позивачу часу для вивчення відзиву на позовну заяву
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.
Так, у судовому засіданні 10.02.2020 протокольно було оголошено перерву до 19.02.2020.
У судове засідання 19.02.2020 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні 19.02.2020 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; зауважив, що необхідності у поданні відповіді на відзив відповідача немає, оскільки його позиція викладена у позовній заяві; додаткових пояснень з цього приводу він не має.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.02.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 19.02.2020 наголошено на тому, що ними повідомлені суду всі обставини та долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 19.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність або відсутність факту недостачі, правомірність здійснення розрахунку заявленої до стягнення суми недостачі.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 28.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (далі - покупець, позивач) було укладено договір постачання № 1-1-2019/014 (далі - договір, а.с.14-24), відповідно до умов пункту 1.1. якого, на умовах, викладених у розділах цього договору, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, надалі вугілля, за марочним складом, ціною та в кількості, наведеним у відповідних специфікаціях до цього договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору об'єми та строки (періоди) постачання вугілля узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікацій до договору.
У відповідності до вказаних умов, сторонами договору було підписано Специфікацію №829759 від 01.04.2019 до договору, в якій дійшли згоди, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити вугілля у кількості 4 000 т, на загальну суму 17 880 000 грн. 00 коп. з ПДВ, на умовах поставки СРТ- станція Запоріжжя-Ліве в період з 01.04.2019 по 09.05.2019. Вантажовідправником (виробником) відповідно до Специфікації №829759 від 01.04.2019 виступало ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".
У пункті 10.2. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання обома сторонами (дати початку строку дії договору). Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх обов'язків, обумовлених договором, датою припинення строку дії договору є 31.01.2022, а в разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх обов'язків щодо договору, датою припинення строку дії договору є дата повного та належного виконання сторонами (у відповідності з умовами договору) усіх прийнятих на себе за договором зобов'язань.
На виконання умов договору та специфікації постачальник в особі ПрАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" по залізничній накладній № 46790200 зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відправив одержувачу - Акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів" вантаж - "вугілля кам'яне марки г-газовий" у вагонах №№ 62965645, 54039359, 61013835, 56168578, 62006788, 52810389 (а.с.7).
Отже, відповідно до вказаних накладних залізниця зобов'язалась доставити вантаж на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці; одержувач - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (позивач).
Відповідно до положень статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Так, на станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за результатами проведеної на підставі статті 24 Статуту Залізниць України перевірки маси вантажу у вагоні № 56168578, який перевозився за накладною № 46790200, за результатами контрольного переважування встановлена недостача вантажу, про що складено комерційний акт № 460005/847 від 03.06.2019 (а.с.8).
У комерційному акті № 460005/847 від 03.06.2019 зазначено таке:
- на підставі актів загальної форми № 41970, № 25581 від 02.06.2019 станції Запоріжжя-Ліве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, що прибув груповою відправкою, вказаною на лицьовій стороні акту прийомоздавальником вантажу і багажу ОСОБА_3 , прийомоздавальником заводу ОСОБА_2 у присутності заступника начальника станції ОСОБА_4. , зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 0120 державна повірка 04.03.2019;
- за документом значиться у вагоні № 56168578, тара - 22 500 кг, нетто - 52 200 кг. Фактично виявилось брутто - 72 580 кг, тара з документу - 22 500 кг, нетто - 50 080 кг, що менше документу на 2 120 кг. В комерційному відношенні навантаження на рівні бортів, шапкоподібне. Вантаж маркований вапняним розчином, що відповідає перевізному документу. Праворуч над 3, 4 люками порушене маркування, є воронкоподібне поглиблення діаметром 50 см, глибиною 30 см. На деталях вагону сліди вантажу, що перевозиться;
- в технічному відношенні вагон справний, про що складено технічний акт форми ГУ-106 № 3-р від 03.06.2019, праворуч нещільне прилягання кришки 3-го люку к армованому листу хребтової балки, проміжок довжиною 10 см, шириною 2 см. Проміжок з зовнішньої сторони закладений дрантям. Вагон бездворний, люка закриті, течі вантажу немає. При повторному зважування дані не змінилися. Зав. вантажного двору відсутній (а.с.8-9).
Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).
З приводу визначення вартості недостачі вантажу, а також правовірності здійсненого позивачем розрахунку суд зазначає таке.
Відповідно до умов пункту 3.1. договору ціна (базова договірна ціна) вугілля встановлена на базисних умовах постачання, передбачених договором, та визначається сторонами у відповідних специфікаціях до договору.
Згідно з умовами пункту 4.5. договору фактична вартість вугілля, що відвантажується, вказується у рахунках, які надаються постачальником у відповідності до пункту 2.4. договору.
Як вбачається з матеріалів справи, постачальником було виставлено покупцю (позивачу) рахунок на оплату № 2604-1 від 26.04.2019 на загальну суму 17 880 000 грн. 00 коп. З вказаного рахунку вбачається, що базова ціна вугілля кам'яного без ПДВ складає 3 725 грн. 00 коп. (а.с.10).
У пункті 4.1. договору визначено, що оплата вугілля проводиться покупцем у національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах повної 100% попередньої оплати вартості вугілля, що підлягає поставці у відповідному періоді, протягом 5 банківських днів з моменту надання постачальником рахунку на передплату, але не пізніше дати початку поставки вугілля. Остаточні взаєморозрахунки сторони проводять протягом 3 банківських днів з моменту дати підписання сторонами актів приймання-передачі вугілля.
У відповідності до вказаних умов договору, позивачем 24.05.2019 було здійснено попередню оплату за договором в сумі 8 940 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу " передоплата за вугілля кам'яне... договір № 1-1-2019/014 від 28.02.2019, рахунок № 2604-1 від 26.04.2019" (а.с.11).
В подальшому, постачальником було виставлено покупцю (позивачу) рахунок-фактуру № 3105-1 від 31.05.2019 на загальну суму 3 709 789 грн. 22 коп. З вказаного рахунку вбачається, що базова ціна вугілля кам'яного без ПДВ складає 3 691 грн. 47 коп. (а.с.12).
Таким чином, з вказаних рахунків вбачається, що остаточна ціна поставленого позивачу вугілля кам'яного склала 3 691 грн. 47 коп. без ПДВ.
Отже, позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з відповідача, мотивуючи це тим, що оскільки вагон № 56168578 з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті № 460005/847 від 03.06.2019 відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу статті 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.
Позивач вважає, що недостача вантажу виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу із вирахуванням норми природної втрати в сумі 4 766 грн. 42 коп., що і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
З приводу заперечень відповідача та посилання на акт від 03.06.2019 форми ГУ-106, яким, на думку відповідача, встановлена можливість пошкодження, втрати вантажу внаслідок наявності несправностей вагону № 56168578, суд зазначає наступне.
Так, в матеріалах справи наявний акт про технічний стан вагону № 3 від 03.06.2019, складений за результатами огляду вагона № 56168578, в якому міститься висновок про можливість втрати, порчі вантажу внаслідок наявності такої несправності: справа нещільне прилягання кришки 3-го люку к армованому листу хребтової балки, проміжок довжиною - 10 см, шириною - 2 см. На деталях вагону сліди просипання перевезеного вантажу. Із зовнішньої сторони проміжок закладений дрантям. Втрата вантажу можлива. Вантажовідправник до навантаження бачити міг, але не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування (а.с.99).
З цього приводу суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося вище, у комерційному акті № 460005/847 від 03.06.2019 зафіксована недостача вантажу та зазначено про наявність воронкоподібного поглиблення над люками справа, течі вантажу немає; нещільне прилягання кришки 3-го люка до армованого листа хребтової балки, закладеного ганчір'ям.
Комерційний акт підписаний належними особами згідно з пунктом 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855. Належність складання акту та його дійсність сторонами не заперечується.
Отже, вказаний комерційний акт складений відповідно до Правил складання актів та є належними та допустимими доказами у справі, у розумінні частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України та його дійсність сторонами не заперечується.
При цьому, як вбачається з залізничної накладної № 46790200 завантаження у вагон №56168578 було здійснено відправником - ПрАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" (а.с.7).
Слід відзначити, що жодних письмових зауважень, щодо непридатності для перевезення вантажу навалом у вагоні № 56168578 в комерційному відношенні працівниками залізниці зроблено не було.
Даний факт свідчить про те, що ПрАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" підготував вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування та здійснював навантаження з виконанням Технічних умов.
Після завантаження вугілля кам'яного та виставляння завантажених вагонів для вправлення, всі зазначені у спірній накладній вагони, було перевірено працівниками Залізниці в комерційному та технічному відношенні. Залізниця, оглянувши подані до перевезення вагони за спірною залізничною накладною № 46790200, прийняла їх до перевезення, проставивши календарний штемпель станції Ароматна в оформлених накладних. Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо комерційної або технічної несправностей Залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до комерційного і технічного стану вагонів. Доказів іншого матеріали справи не містять та сторонами суду не повідомлено.
Залізниця після проставлення відповідної відмітки в спірній залізничній накладній, взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Таким чином, господарський суд відзначає, що матеріалами справи не підтверджено, що завантаження спірного вантажу здійснювалось ПрАТ "Павлоградвугілля" у комерційно несправний вагон № 56168578.
Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до частини 2 статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
У частинах 1-3 статті 314 Господарського кодексу України зазначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно з частини 1 статті 23 вищевказаного закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно з пунктом е частини 1 статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Відповідно до статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Тобто, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Відповідач належних доказів, що доводять наявність обставини, які звільняють його від відповідальності, не надав.
Згідно зі статтею 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
Відповідно до частини 3 статті 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно з пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із шапкою). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
При цьому, у даній справі позивачем не заявлялось позовних вимог до вантажовідправника.
Згідно з пунктом 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
З огляду на викладене, в разі завантаження вантажу (вугілля кам'яного) у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник (відповідач) був зобов'язаний відмовитись від прийняття вагонів у рухомий склад. Встановлені у даному спорі обставини свідчать про безспірний факт прийняття відповідачем (залізницею) вагонів у рухомий склад без жодних заперечень і здійснення перевезення. При цьому відповідач мав усі можливості запобігти втраті вантажу.
Приписами пункту 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.
Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.
В даному випадку, акт про технічний стан вагона № 3-Р від 03.06.2019 містить лише припущення щодо можливої втрати вантажу внаслідок наявності нещільного прилягання люка, однак в ньому ж вказано, що місце нещільного прилягання кришки 3-го люку з зовнішньої сторони закладене дрантям, що дозволяє дійти висновку, що таке закладення могло перешкоджати можливій втраті вантажу через нещільне прилягання кришки люку.
Враховуючи вказане, судом відхиляються заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до норма статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Під час надання оцінки вказаним обставинам, суд у відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України виходить із того, що докази, надані на підтвердження такої обставини, є менш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з частиною 3 статті 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Враховуючи вказане, відповідач мав можливість належним чином здійснити огляд вагону № 56168578 та встановити, що вказаний вагон є непридатним для перевезення вантажу того виду (вугілля кам'яне), що був у нього завантажений відправником, та відмовитись від приймання вантажу до перевезення.
Спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справному вагоні, що встановлене комерційним актом. Встановлені комерційним актом обставини, а саме наявні поглиблення у навантаженні (воронки), свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення.
Враховуючи, що перевезення відбувалося у технічно-справному вагоні, придатному для даної господарської мети (перевезення вугілля кам'яного) господарський суд приходить до висновку, що саме ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" несе відповідальність за втрату вантажу у вагоні № 56168578.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 905/96/17, в якій втрата вантажу відбулася за таких самих обставин.
Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
У відповідності до статті 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (частина 1 статті 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту).
Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірний вагон з горішком коксовим був прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень статті 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні вантажів у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива.
Отже, відповідальна недостача вугілля кам'яного у вагоні № 56168578 під час перевезення розраховується наступним чином:
- 3 691 грн. 47 коп. (вартість 1 т вугілля без ПДВ) х 1,076 т (нестача з урахуванням норми природної втрати) = 4 766 грн. 42 коп. (вартість недостачі з ПДВ).
Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З урахуванням викладеного, відповідальність за вагову недостачу вугілля кам'яного слід покласти на відповідача.
Відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
У відповідності до статті 129 Статуту залізниць України обставини, засвідчені комерційним актом, є підставою для матеріальної відповідальності залізниці.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с.6), господарським судом було встановлено, що він виконаний позивачем у відповідності до вимог законодавства та фактичних обставин справи.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 4 766 грн. 42 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) 4 766 грн. 42 коп. - вартості нестачі вантажу та 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 19.02.2020.
Суддя Ю.В. Фещенко