20.02.2020 м. Дніпро Справа № 908/1965/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Костіна Віталія Вікторовича
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Боєва О.С.) від 28.10.2019, повний текст якого складено 04.11.2019, у справі № 908/1965/19
за позовом Концерну "Міські теплові мережі", Запоріжжя
до відповідача Фізичної особи - підприємця Костіна Віталія Вікторовича, м. Запоріжжя
про стягнення суми 70614,50 грн.
Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Костіна Віталія Вікторовича суми 66 020,00 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, суми 1 058,17 грн. - 3% річних, суми 3 536,33 грн. інфляційних витрат, всього 70 614,50 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.10.2019 у справі № 908/1965/19 позов задоволено частково:
- стягнуто з Фізичної особи - підприємця Костіна Віталія Вікторовича на користь Концерну "Міські теплові мережі" суму 66 020,00 грн., суму 1 058,17 грн. 3% річних, суму 3 166,95 грн. інфляційних втрат, суму 1 921,00 грн. витрат зі сплати судового збору;
- в іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що система опалення нежитлового приміщення, яке на праві оренди використовується ФОП Костіним В.В., не відокремлена від системи опалення житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Республіканська, 76 та є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку в якому воно розташоване.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що розрахунок вартості спожитої теплової енергії був здійснений розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення нежитлового приміщення за період з листопада 2017 по квітень 2019 (протягом опалювального сезону), а саме при визначенні кількості спожитої теплової енергії, яка зазначена в актах приймання-передачі теплової енергії, які направлялися на адресу відповідача у спірний період, були враховані дані акту обстеження системи теплоспоживання від 28.02.2018 щодо відсутності обладнання системи опалення (радіаторів), нарахування здійснювалося за обсяг фактично спожитої теплової енергії відповідно до теплового навантаження.
Враховуючи наявність прострочення грошового зобов'язання місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат згідно із здійсненим судом перерахунком.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа - підприємець Костін Віталій Вікторович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2019 у справі №908/1965/19 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що актом обстеження від 28.02.2018 встановлено відсутність радіаторів у спірному приміщенні, заізольованість стояків та закриття їх гіпсокартоном, що підтверджує факт не споживання відповідачем теплової енергії.
Апелянт зазначає, що споживання теплової енергії має відбуватись виключно на підставі договору, однак між сторонами відсутній договорі на теплопостачання.
Апелянт вважає, що не є споживачем теплової енергії, оскільки між сторонами договір на теплопостачання відсутній, в приміщенні, яке орендує відсутня технічна можливість для надання та споживання теплової енергії, оскільки опалювальні радіатори відсутні, стояки заізольовані та закриті гіпсокартоном, а централізоване гаряче водопостачання не підведене та відсутнє.
Апелянт зазначає, що обсяг теплової енергії, витрачений на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення трубопроводами у неопалювальному приміщенні не є утилізаційними та є тепловтратами, а за втрати теплової енергії у трубопроводах відповідач не має підстав сплачувати як за повноцінну надану послугу з опалення.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач), суддів Білецької Л.М., Мороза В.Ф., відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Костіна Віталія Вікторовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2019 у справі №908/1965/19, розгляд справи призначено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
27.01.2020 від Концерну "Міські теплові мережі" надійшов відзив на апеляційному скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Позивач зазначає, що відсутність між сторонами договору не є підставою для несплати за надану Концерном "Міські теплові мережі" теплову енергію, оскільки такий обов'язок випливає із Закону України "Про теплопостачання".
Позивач також не погоджується із апелянтом про те, що він не є споживачем послуг з теплопостачання, оскільки в акті обстеження від 28.02.2018 зафіксовано наявність пластикових стояків, тому розрахунок вартості теплової енергії здійснювалось згідно показань будинкового приладу обліку теплової енергії шляхом пропорційного розподілення між житловими та нежитловими приміщеннями у будинку згідно розрахованого теплового навантаження.
Позивач зазначає, що обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення це втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи опалення поза межами опалюваних приміщень, опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, а також обсяг теплової енергії від транзитних ділянок трубопроводів цієї системи, що надходить у приміщення з індивідуальним опаленням та приміщення, у якому комунальна послуга з постачання теплової енергії не надається.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)
Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору № 299/4 оренди нежитлового приміщення по вул. Республіканській 76 від 16.11.2017, укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальним підприємством "Наше місто" Запорізької міської ради (балансоутримувач) та Фізичною особою - підприємцем Костіним Віталієм Вікторовичем (Орендар), з урахуванням додаткової угоди від 11.12.2017 до нього, останній прийняв в строкове платне користування комунальне майно - нежитлове приміщення № 23 (літ. А-3) загальною площею 200,7 кв.м в будинку № 76 по вул. Республіканській, яке перебуває на балансі Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міськради, для розміщення магазину продовольчих товарів (пункти 1.1,1.2 договору).
Згідно з пунктом 11.1. договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 16 листопада 2017 по 16 жовтня 2020 року.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Статуту Концерну "Міські теплові мережі" основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є, зокрема, виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними ат місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут. Основними функціями Концерну є: забезпечення розвитку теплофікаційного господарства та забезпечення населення тепловою енергією для комунально-побутових потреб, бюджетних установ і організацій, госпрозрахункових підприємств, інших об'єктів, розташованих в межах діяльності Концерну; збір коштів за послуги теплопостачання зони діяльності Концерну (територія міста Запоріжжя) з метою централізованих розрахунків за енергоресурси.
28.02.2018 представниками Концерну "Міські теплові мережі" за участю Фізичної особи - підприємця Костіна Віталія Вікторовича складений акт обстеження теплоспоживання, відповідно до якого система опалення житлового будинку по вул. Республіканській, 76, - однотрубна з верхньою разводкою з елеваторним вузлом. Системи опалення нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі будинку, яке займає Фізична особа - підприємець Костін Віталій Вікторович, є спільною із системою опалення будинку. В акті зазначено, що радіатори опалення відсутні, наявні пластикові стояки: 25х4,2 - 10 шт. - l=30,6 м., 20х3,4 - 1 шт., l = 3,2 м; стояки ізольовані мерилоном товщиною 5 мм та закриті частково гіпсокартонними панелями. Централізоване водопостачання відсутнє - немає підведення.
Матеріалами справи підтверджується, що Концерном "Міські теплові мережі" направлено на адресу Фізичної особи - підприємця Костіна Віталія Вікторовича лист з пропозицією підписати договір № 704453 від 01.08.2018 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді та проект даного договору, який отримано особисто ФОП Костіним В.В. 22.08.2018. Однак, відповідач договір не підписав, тому сторонами відповідний договір не укладений.
Концерн "Міські теплові мережі" направляв на адресу Фізичної особи - підприємця Костіна Віталія Вікторовича, зазначену в договорі оренди нежитлового приміщення, яка була актуальною до внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру щодо місця проживання фізичної особи-підприємця, акти приймання-передачі теплової енергії, спожитої відповідачем протягом опалювальних сезонів за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року та з листопада 2018 року по квітень 2019 року, а також рахунки на оплату, що підтверджується відповідними реєстрами на відправку рекомендованих листів з повідомленнями із відбитками календарних штемпелів відділення поштового зв'язку.
У примітці актів приймання-передачі повідомлялося про необхідність повернення оформленого належним чином одного примірника акту теплопостачальній організації, а в разі неповернення або ненадання письмових заперечень про підписання акту, він вважається погодженим.
Згідно з актами приймання-передачі теплової енергії та виставленими рахунками загальна сума нарахована відповідачу за спожиту теплову енергію за спірний період склала 66 020,00 грн.
Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії на адресу позивача не повернув, письмових заперечень щодо цих актів не направляв, отже вони вважаються узгодженими та є підставою для здійснення розрахунків. Спожита без договору теплова енергія за вищезазначений період відповідачем не оплачена.
Концерн "Міські теплові мережі" посилається на неоплату Фізичною особою - підприємцем Костіним Віталієм Вікторовичем послуг з теплопостачання за період з листопада 2017 року по квітень 2019 року, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення вартості наданих послуг з теплопостачання у нежитлове приміщення № 23 (літ. А-3) загальною площею 200,7 кв.м в будинку № 76 по вул. Республіканській, в якому наявні пластикові стояки: 25х4,2 - 10 шт. - l=30,6 м., 20х3,4 - 1 шт., l = 3,2 м, які ізольовані мерилоном товщиною 5 мм та частково закриті гіпсокартонними панелями.
Взаємовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії регулюються Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.
Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Частинами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198: система теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та/або місцевих (розподільних) теплових мереж, засобів розподілення теплової енергії, які об'єднані спільним режимом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії; система теплоспоживання - комплекс теплоспоживчих установок, з'єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача відповідно до договору.
Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Концерн "Міські теплові мережі" зазначає, що система опалення нежитлового приміщення, яке на праві оренди використовується ФОП Костіним В.В., не відокремлена від системи опалення житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Республіканська, 76. Система опалення цього приміщення є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку в якому воно розташоване.
Згідно із поясненнями позивача, в кількість спожитої теплової енергії, яка зазначена в актах приймання-передачі теплової енергії, які направлялися на адресу відповідача у спірний період, було враховано дані акту обстеження системи теплоспоживання від 28.02.2018 щодо відсутності обладнання системи опалення (радіаторів), нарахування здійснювалося за обсяг фактично спожитої теплової енергії відповідно до теплового навантаження.
Задовольняючи позов місцевий господарський суд дійшов до висновку, що розрахунок вартості спожитої теплової енергії був здійснений розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення нежитлового приміщення.
Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду та зазначає, що актом обстеження від 28.02.2018 встановлено відсутність радіаторів у спірному приміщенні, заізольованість стояків та закриття їх гіпсокартоном, що підтверджує факт не споживання відповідачем теплової енергії.
Між тим, як правильно зазначено місцевим господарським судом, теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов'язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов'язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється внутрішньобудинковій системі теплопостачання всього будинку, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.
Також апеляційним господарським судом відхиляються доводи апелянта, що витрачена теплоенергія на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення трубопроводами у неопалювальному приміщенні є тепловтратами, а не наданням послуг з теплопостачання, оскільки спірне приміщення через яке проходять стояки, знаходиться на першому поверсі будинку, тобто є внутрішньо будинковою системою багатоквартирного будинку, водночас, відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг - обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення це втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи опалення поза межами опалюваних приміщень, опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, а також обсяг теплової енергії від транзитних ділянок трубопроводів цієї системи, що надходить у приміщення з індивідуальним опаленням та приміщення, у якому комунальна послуга з постачання теплової енергії не надається.
Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта щодо відсутності технічної можливості для надання та споживання теплової енергії, оскільки опалювальні радіатори відсутні, стояки заізольовані та закриті гіпсокартоном, а централізоване гаряче водопостачання не підведене та відсутнє.
Так, актом обстеження від 28.02.2018 встановлено наявність в приміщенні пластикових стояків: 25х4,2 - 10 шт. - l=30,6 м., 20х3,4 - 1 шт., l = 3,2 м, які ізольовані мерилоном товщиною 5 мм та частково закриті гіпсокартонними панелями, тобто виходячи з кількості стояків та їх часткового закриття це свідчить про можливість фактичного споживання теплової енергії відповідачем.
В матеріалах справи міститься розрахунок теплового навантаження по кожному виду теплоспоживання для договору, в якому Концерном "Міські теплові мережі" вирахувано теплове навантаження для нежитлового приміщення № 23 (літ. А-3) загальною площею 200,7 кв.м в будинку № 76 по вул. Республіканській, яке орендується Фізичною особою - підприємцем Костіним Віталієм Вікторовичем.
З урахуванням вказаного навантаження Концерном "Міські теплові мережі" направляв на адресу Фізичної особи - підприємця Костіна Віталія Вікторовича акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату.
Будь-яких обґрунтованих зауважень щодо неправильності визначення позивачем теплового навантаження та розрахунку заборгованості за спожиту теплову енергію матеріали справи не містять.
Щодо доводів апелянта про те, що споживання теплової енергії має відбуватись виключно на підставі договору, який між сторонами не укладений, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-VІ, який діяв на час існування спірних відносин і був чинним до 01.05.2019, визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
У статті ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком
внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.
Відповідно до змісту ст.ст. 13, 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 цього Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Цей обов'язок кореспондується з обов'язком виконавця, визначеному пунктом 3 частини другої статті 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно з ч.2 ст.275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Отже, споживання теплової енергії можливо лише на підставі договору.
Пунктом 5.13 договору оренди, також передбачений обов'язок орендаря (відповідача у справі) укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг та своєчасно вносити плату за ці послуги.
Матеріалами справи підтверджується, що Концерном "Міські теплові мережі" на адресу відповідача - Фізичної особи - підприємця Костіна В.В. було направлено лист з пропозицією підписати договір № 704453 від 01.08.2018 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді та проект даного договору, який отримано особисто Фізичною особою-підприємцем Костіним В.В. 22.08.2018. Однак, відповідач договір не підписав, тому сторонами відповідний договір не укладений.
Також, концерн "Міські теплові мережі" направляв на адресу відповідача, зазначену в договорі оренди нежитлового приміщення, яка була актуальною до внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру щодо місця проживання фізичної особи-підприємця, акти приймання-передачі теплової енергії, спожитої відповідачем протягом опалювальних сезонів за період з листопада 2017 по квітень 2018 та з листопада 2018 по квітень 2019, а також рахунки на оплату, що підтверджується відповідними реєстрами на відправку рекомендованих листів з повідомленнями із відбитками календарних штемпелів відділення поштового зв'язку.
У примітці актів приймання-передачі повідомлялося про необхідність повернення оформленого належним чином одного примірника акту теплопостачальній організації, а в разі неповернення або ненадання письмових заперечень про підписання акту, він вважається погодженим.
Згідно з актами приймання-передачі теплової енергії та виставленими рахунками загальна сума нарахована відповідачу за спожиту теплову енергію за спірний період склала 66 020,00 грн.
Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії на адресу позивача не повернув, письмових заперечень щодо цих актів не направляв, отже вони вважаються узгодженими та є підставою для здійснення розрахунків. Спожита без договору теплова енергія за вищезазначений період відповідачем не оплачена.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з частиною 5 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.
Згідно з ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1058,17 грн. та втрати від інфляції в розмірі 3536,33 грн.
Враховуючи наявність прострочення грошового зобов'язання місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат згідно із здійсненим судом перерахунком.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності стягнення 3% річних та інфляційних втрат, тому в цій частині не переглядається в апеляційному порядку відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов'язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Костіна Віталія Вікторовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2019 у справі № 908/1965/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2019 у справі № 908/1965/19 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу - підприємця Костіна Віталія Вікторовича.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя В.Ф. Мороз