вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" лютого 2020 р. Справа№ 910/3924/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Коробенка Г.П.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 11.02.2020,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Захід 1948»
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 (повний текст складено 04.11.2019)
у справі №910/3924/18 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-захід 1948»
про стягнення 1 227 858,67 грн та зобов'язання вчинити дії,
Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (яке у подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство «Укртрансгаз») (далі, позивач або АТ «Укртрансгаз») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-захід 1948» (далі, відповідач або ТОВ «Свемон-захід 1948») про стягнення 1 227 858,67 грн та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором підряду №1607000409 від 13.07.2016 з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до договору №1 від 09.08.2016, №2 від 30.08.2016 та №3 від 20.12.2017, а тому позивач просив суд:
- зобов'язати відповідача виконати в повному обсязі комплекс робіт по об'єкту «ВОЛЗ Тернопіль-Рогатин» (Будівельні роботи) (код ЄЗС ДК 021:2015-45000000-7) для Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» відповідно до договору підряду № 1607000409 від 13.07.2016 та додаткових угод до нього на загальну суму 4 823 326,47 грн, зокрема:
1) прокладання захисної п/е трубки, з'єднання пропусків на суму 1 508 944,06 грн.
2) влаштування переходів методом ГНБ на суму 1 038 264,25 грн;
3) задувки волоконно-оптичного кабелю на суму 199 711,97 грн;
4) монтаж контейнерів КЛ-660, монтаж оптичних муфт ВяОК, виміри на суму 172 394,71 грн.;
5) установки по трасі стовпчиків, плит, КВП на суму 368 573,79 грн;
6) придбання та монтажу обладнання на вузли зв'язку на суму 1 243 210,88 грн;
7) монтажу та настроювання обладнання системи передачі на суму 292 226,81 грн.
- стягнути з відповідача 1 227 858, 67 грн, з яких 881 645,34 грн пені, 346 213,33 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 у справі №910/3924/18 позов Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Захід 1948» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» 877 845 (вісімсот сімдесят сім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн 42 коп. пені, 337 632 (триста тридцять сім тисяч шістсот тридцять дві) грн 85 коп. штрафу та 18 232 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять дві) грн 17 коп. витрат на оплату судового збору.
У решті позову відмовлено.
Вирішено повернути Публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» з Державного бюджету України сплачений платіжним дорученням №3018 від 14.03.2018 судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн 00 коп. (Оригінал платіжного доручення №3018 від 14.03.2018 міститься в матеріалах справи №910/3924/18).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд встановив, що вартість невиконаної відповідачем частини робіт згідно Договору підряду №1607000409 від 13.07.2016 становить 4 823 326,47 грн. Судом з'ясовані у розгляді справи факти порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором (при додержанні своїх зобов'язань за тим же договором позивачем), недоведеність відповідачем обставин, які свідчили б про відсутність його вини у такому невиконанні та/або про неможливість належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань внаслідок дій чи бездіяльності позивача, та відповідно, наявність підстав для передбаченої договором відповідальності за відповідне порушення, відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та штрафу. Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків виконання робіт, обумовлених договором: робіт з прокладання захисної п/е трубки на суму 1 508 944,06 грн, строк виконання яких визначений до 30.12.2016; робіт з влаштування переходів методом ГНБ вартістю 1 038 264,25 грн, строк виконання яких визначений до 15.04.2017; робіт з задувки волоконно-оптичного кабелю вартістю 199 711,97 грн, строк виконання яких визначений до 30.04.2017; робіт з монтажу контейнерів КЛ - 660, монтажу оптичних муфт ВяОК та вимірів вартістю 172 394,71 грн, строк виконання яких визначений до 30.04.2017; робіт з установки по трасі стовпчиків, плит КВП вартістю 368 573,79 грн, строк виконання яких встановлений до 30.04.2017; робіт з придбання та монтажу обладнання на вузли зв'язку вартістю 1 243 210,88 грн, строк виконання яких визначений до 30.04.2017; робіт з монтажу та настроювання обладнання системи передачі вартістю 292 226,81 грн, строк виконання яких визначений до 30.06.2017. Суд встановив, що позивачем заявлені вимоги про стягнення пені, в тому числі за порушення строків виконання робіт, обумовлених договором, які мали бути виконані до 30.12.2016, при цьому звернувся позивач до суду із відповідними вимогами 30.03.2018. Враховуючи норми статей 253, 256, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України та встановлені судом обставини справи, позивач звернувся до суду для захисту свого порушено права в частині вимог щодо стягнення пені за порушення строків виконання робіт з прокладання захисної п/е трубки з пропуском спеціального строку позовної давності, адже відповідно до умов договору строк виконання зобов'язань відповідача по виконанню робіт з прокладання захисної п/е трубки сплив 30.12.2016, отже, річний строк позовної давності щодо таких вимог сплив 01.01.2018, а позов подано до суду 30.03.2018. Відповідачем у справі заявлено про застосування строків позовної давності, що є підставою для відмови у позові в цій частині. Перерішивши розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 877 845,42 грн пені та 337 632,85 грн штрафу.
Водночас, враховуючи відмову позивача від позову в частині немайнових вимог, суд, посилаючись на норми частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про повернення з Державного бюджету на користь позивача судового збору в сумі 881,00 грн, сплаченого згідно платіжного доручення №3018 від 14.03.2018.
Не погодившись із прийнятим рішенням, 22.11.2019 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Свемон-Захід 1948» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить ухвалити постанову, якою частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 у справі №910/3924/18 в частині повернення Публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» з Державного бюджету України сплаченого платіжним дорученням №3018 від 14.03.2018 судового збору в розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн 00 коп.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом у рішенні помилково зазначено про повернення судового збору, що є порушенням норм процесуального права, а саме частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Водночас, в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що попри те, що він оскаржує рішення лише в частині повернення позивачу судового збору, існують усі передумови для застосування судом норм частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За твердженнями скаржника, при прийнятті рішення судом першої інстанції неправильно застосовано частину 4 статті 231 Господарського кодексу України при розрахунку штрафних санкцій.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Захід 1948» у справі №910/3924/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
19.12.2019 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому АТ «Укртрансгаз» просило суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду в частині повернення судового збору без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що норми статті 130 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір» свідчать про те, що суд, в тому числі і в рішенні, має право вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого ним при поданні позову. Відтак, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 прийнято відмову АТ «Укртрансгаз» від частини позовних вимог, суд обґрунтованого повернув позивачу на підставі статті 130 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 881,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 у справі №910/3924/18 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Захід 1948» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 у справі №910/3924/18 залишено без руху. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Свемон-Захід 1948», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу листом з описом вкладення. Водночас, суд у даній ухвалі стосовно посилань скаржника в апеляційній скарзі на те, що «…судом першої інстанції при ухваленні Рішення неправильно застосовано абз. 2 ч. 4 ст. 231 ГК України, згідно якого штрафні санкції визначені п. 10.3. Договору можуть обчислюватись лише від розміру вартості невиконаних робіт за певними етапами згідно Додатку №2, які однак сторонами Договору не визначені і матеріалами справи не підтверджені.» зазначив, що у випадку незгоди апелянта із розрахунком суми штрафних санкцій, останній повинен зазначити в апеляційній скарзі суму, з якою він не погоджується і сплатити судовий збір за оскарження рішення в частині нарахування суми штрафу відповідно до Закону України «Про судовий збір».
03.01.2020 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Захід 1948» через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано поштові квитанції та опис вкладення на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу у справі.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 №09.1-08/45/20 у зв'язку із перебуванням судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020 справу №910/3924/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Захід 1948» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 у справі №910/3924/18 колегією суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.02.2020.
У судове засідання, призначене на 11.02.2020, з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 11.02.2020 не з'явився.
11.02.2020 від адвоката Овчарука А.О. (підписанта апеляційної скарги) через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій він повідомив Північний апеляційний господарський суд про припинення представництва відповідача у даній справі. Водночас, повідомив суд про прийняту постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/3362/18 у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 про призначення апеляційної скарги до розгляду були направлені судом апеляційної інстанції на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Захід 1948», зазначену у матеріалах справи, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вул. Обсерватора, 6, приміщення 5, а також на адресу адвоката Овчарука А.О., яким було підписано апеляційну скаргу.
, 09.01.2020, направлена на юридичну адресу відповідача, ? « ?». , про зміну свого місцезнаходження суд не повідомляв.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Свемон-Захід 1948» належним чином повідомлялось судом про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги на рішення суду в даній справі, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Враховуючи вищевикладене, оскільки у відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
У судовому засіданні 11.02.2020 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення в частині повернення позивачу судового збору, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду в частині повернення позивачу судового збору не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як зазначено в описовій частині даної постанови, звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач просив суд: зобов'язати відповідача виконати в повному обсязі комплекс робіт по об'єкту «ВОЛЗ Тернопіль-Рогатин» (Будівельні роботи) (код ЄЗС ДК 021:2015-45000000-7) для Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» відповідно до Договору підряду № 1607000409 від 13.07.2016 та додаткових угод до нього на загальну суму 4 823 326,47 грн, а також просив стягнути з відповідача 1 227 858, 67 грн, з яких 881 645,34 грн пені, 346 213,33 грн штрафу.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем 26.07.2019 було подано заяву про відмову від позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати комплекс робіт (том 2, а.с. 117-118). В іншій частині позовні вимоги позивач просив задовольнити та стягнути з ТОВ «Свемон-Захід 1948» на користь АТ «Укртрансгаз» 877 845,42 грн пені та 337 632,85 грн штрафу. Також у даній заяві позивач просив повернути Акціонерному товариству «Укртрансгаз» з державного бюджету судовий збір, сплачений за вимогу немайнового характеру.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Згідно частин 1, 3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 (том 2, а.с. 126-128) прийнято відмову Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від частини позовних вимог у справі №910/3924/18, а саме в частині зобов'язання ТОВ «Свемон-Захід 1948» виконати в повному обсязі комплекс робіт по об'єкту «ВОЛЗ Тернопіль-Рогатин» (Будівельні роботи) (код ЄЗС ДК 021:2015- 45000000-7)» для позивача відповідно до договору підряду №1607000409 від 13.07.2016 та додаткових угод до нього на загальну суму 4 823 326,47 грн. Водночас, у даній ухвалі суд із посиланням на положення частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що питання повернення позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову за немайнові вимоги, буде вирішено при прийнятті рішення.
У пункті 4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 у справі №910/3924/18 вирішено повернути Публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» з Державного бюджету України сплачений платіжним дорученням №3018 від 14.03.2018 судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн 00 коп. (Оригінал платіжного доручення №3018 від 14.03.2018 міститься в матеріалах справи №910/3924/18).
Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, оскільки позивач відмовився від позову в частині немайнової вимоги і таку відмову було прийнято судом згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 30.07.2019, при цьому в ухвалі зазначено, що питання повернення позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову за немайнову вимогу, буде вирішено при прийнятті рішення, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, правомірно у відповідності до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», а також за наявності відповідного клопотання позивача про повернення судового збору, викладеного у заяві від 26.07.2019, дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого за заявлену ним вимогу немайнового характеру.
Судом встановлено, що при поданні позову у справі №910/3924/18 позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 20 179,88 грн, в тому числі за немайнову вимогу судовий збір сплачено у розмірі 1 762,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3018 від 14.03.2018.
Таким чином, враховуючи положення частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов обґрунтованого висновку про повернення з Державного бюджету на користь позивача судового збору в розмірі 881,00 грн, що становить 50 відсотків судового збору, сплаченого за заявлену ним вимогу немайнового характеру.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача щодо можливості у даному випадку повернення сплаченої суми судового збору позивачу виключно за ухвалою суду є безпідставними та спростовуються змістом вищевказаних положень частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Водночас, враховуючи те, що відповідачем рішення суду оскаржувалось лише в частині повернення позивачу судового збору в розмірі 881,00 грн (згідно прохальної частини апеляційної скарги), та судовий збір за подання такої апеляційної скарги, відповідачем, відповідно, не сплачувався, у суду апеляційної інстанції, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відсутні підстави для його перегляду по суті задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позивачу судового збору в сумі 881,00 грн. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду у відповідній частині.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Захід 1948» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 у справі №910/3924/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 у справі №910/3924/19 залишити без змін.
Матеріали справи №910/3924/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19.02.2020.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді Г.П. Коробенко
А.І. Тищенко