вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" лютого 2020 р. Справа№ 910/7954/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
при секретарі судового засідання : Романовій Ю.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року (дата підписання повного тексту 16.09.2019 року)
у справі № 910/7954/19 (суддя: Демидов В.О.)
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про сплату штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі 348 989,15 грн.,
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 348989,15 грн та судовий збір у розмірі 5 234,84 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 000747/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 року предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. На виконання умов договору, у жовтні - грудні 2018 року перевізником доставлено вугілля на Зелене поле Придніпровської залізниці (вантажоотримувач - ДТЕК Криворізька ТЕС) по накладних. Вантаж по вказаним накладним доставлено із запізненням, що стало підставою для нарахування позивачем штрафу у розмірі 348 989,15 грн.
Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов своїм рішенням від 09.09.2019 року (повний текст складено 16.09.2019 року) та присудив до стягнення з відповідача суму штрафу у розмірі 173 679,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення у даній справі в частині відмови у стягненні 175 310,10 грн та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 27.02.2019 року №910/9765/18, відповідно до якої суд підтвердив правомірність нарахування штрафу на загальну суму, яка підлягала сплаті за перевезення, а не тільки на суму, зазначену у 31 графі залізничної накладної як «провізна плата».
Так, за твердженням скаржника, оскільки сторонами була досягнута домовленість з приводу того, що до складу провізної плати включаються також і інші платежі, висновки місцевого господарського суду про те, що штраф за несвоєчасну доставку вантажів розраховується у певному відсотковому відношенні до провізної плати, яка згідно закріплених в додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, пояснень щодо заповнення накладної визначається залізницею в графі 31 відповідної накладної, є передчасним.
Таким чином, скаржник вказав, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 175310,10 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 року справу № 910/7954/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі № 910/7954/19 та призначив розгляд на 03.12.2019 року своєю ухвалою від 11.11.2019 року.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/7954/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Демидова А.М., Ткаченко Б.О.
На стадії прийняття апеляційної скарги до провадження суддею Демидовою А.М., було заявлено самовідвід у розгляді даної справи з метою недопущення сумнівів в неупередженості, які можуть виникнути в зв'язку з тим, що близька особа судді приймала участь у розгляді даної справи.
Північний апеляційний господарський суд заяву про самовідвід судді Демидової А.М., від розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі № 910/7954/19 - задовольнив, матеріали справи №910/7954/19 передав на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України своєю ухвалою від 03.12.2019 року.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019 року було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/7954/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі № 910/7954/19 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О., та призначив розгляд на 16.01.2020 року своєю ухвалою від 05.12.2019 року.
Північний апеляційний господарський відклав відклав розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі № 910/7954/19 на 04.02.2020 року своєю ухвалою від 16.01.2020 року.
Представники сторін у судове засідання 04.02.2020 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 року.
Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 16.02.2018 року між позивачем (замовник) та відповідачем (перевізник) було укладено договору № 00074/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі - договір), відповідно до умов якого предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Так, між сторонами фактично укладено договір перевезення вантажу, у зв'язку з чим виникли відносини, які підпадають під правове регулювання ст. 909 Цивільного кодексу України.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначає Закон України "Про залізничий транспорт".
Статтею 1 Закону України "Про залізничий транспорт" визначено, що залізниця - відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - АТ "Укрзалізниця"), утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначається Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року N 457 (далі - Статут).
Згідно із п. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця
зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до п. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно п. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до п. 23 розділу ІІІ Статуту дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.
Згідно з пунктами 1.1,1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України 24.11.2000 року № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст.ст. 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).
Відповідно до п.2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, у жовтні - грудні 2018 року відповідачем до станції призначення Зелене поле Придніпровської залізниці були прийняті до перевезення завантажені вагони, одержувачем яких визначений позивач, що підтверджується залізничними накладними № 40950388, № 40950370, 43595735, 43594324, 43594266, 43590348, 43586783, 45869351, 43585702, 43565415, 43559947, 43558774, 43546092, 43522184, 43512995, 43511997, 43509751, 43508795, 43504950, 43504935, 43500354, 48027635, 43496652, 43494830, 43493808, 43478791, 43476704, 43474527, 43460971, 43344159, 43336056, 43449198, 43446434, 43444355, 43437870, 43434943, 47325154, 47369921, 43498757, 41320441 (наявні в матеріалах справи).
Так, відповідно до означених залізничних накладних вагони, які прямували під до станції призначення Зелене поле Придніпровської залізниці Акціонерним товариством "Українська залізниця" доставлені після закінчення встановленого строку доставки, про що свідчать відповідні календарні штемпелі видачі вантажу на цих накладних.
Зі змісту наданих залізничних накладних, за якими Акціонерним товариством "Українська залізниця" допущено прострочення доставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу одержувачу - Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго".
Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми штрафу загальний розмір штрафу за прострочення термінів доставки вантажу за накладними становить 348989,15 грн, при цьому терміни прострочення доставки вказані з розрахунку більше двох, трьох та чотирьох днів, що відповідачем не заперечувалося.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги контррозрахунок відповідача, за яким здійснення нарахування штрафу проведено з урахуванням провізної плати, визначеної у графах 31 наданих суду накладних.
Відповідно до ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які зазначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів. Розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з: плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору; плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.
Відповідно до п. 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, розрахунки за перевезення вантажів, роботи і послуги, пов'язані з ними, щодо яких не встановлені державні регульовані тарифи, проводяться за вільними тарифами, які визначаються суб'єктами господарювання за згодою сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються за вільними тарифами, наведено в табл. 5 п. 32 розділу II цього Збірника.
Згідно Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 року № 138) у графі 31 накладної зазначається провізна плата, у графах 36, 37 - інші платежі на станції відправлення.
Таким чином, здійснюючи аналіз змісту наданих суду накладних вбачається, що сторонами обумовлено у графі 31 накладних суму провізної плати, а також містять у графах 36, 37 нарахування інших платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно із п. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
В розрізі даного спору, що виник між сторонами, суд приймає до уваги в контексті здійснення розрахунку нарахування штрафу за прострочення термінів доставки вантажу в якості визначення провізної плати саме розмір грошових коштів, які вказані у графах 31 наданих суду накладних.
Відповідачем у проведеному контррозрахунку також проведено розрахунок з урахуванням саме вказаних сум (графа 31 накладних). Включення під час проведення розрахунку штрафу нарахування інших витрат (графи 36, 37 накладних) є необґрунтованими. Сторонами за умовами п.п. 3.2. розділу 3 укладеного договору обумовлено, що провізна плата включає в себе як плату за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника, компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору, так і плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки. Вказане свідчить про те, що у розмір провізної плати у накладних вже включено вказані нарахування у зв'язку з чим суд виходить під час здійснення розрахунку саме із сум провізної плати, визначеної у графах 31.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги розрахунок відповідача згідно наданих суду накладних.
Так, в частині проведення розрахунку по накладній № 43509751 суд зазначає, що розмір штрафу за даною накладною становить 3795,60 грн (12652,00 * 30%), в іншій частині нарахування суд першої інстанції правомірно прийняв в якості належного та допустимого в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказу проведений відповідачем контррозрахунок.
Аналогічна позиція щодо обчислення суми штрафу, виходячи виключно із суми провізної плати, викладена у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 року при розгляді справи №910/10848/18.
Таким чином, розмір штрафу за прострочення терміну перевезення вантажу з боку відповідача становить 173679,10 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 175310,10 грн.
Щодо клопотання про зменшення розміру штрафу, заявленого у поданому відзиві на позовну заяву, колегія суддів відзначає наступне.
Обґрунтовуючи вищевказане клопотання відповідач, зокрема посилається на ступінь виконання боржником зобов'язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні.
При розгляді вищевказаного клопотання судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За положенням ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 року у справі №914/891/16).
Дослідивши надані відповідачем документи та доводи клопотання про зменшення суми штрафу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо залишення вищевказаного клопотання без задоволення.
Наведені відповідачем підстави для проведення зменшення нарахування штрафу, а саме скрутне фінансове становище, стратегічне значення відповідача як підприємства не можуть слугувати обґрунтованою безумовною підставою для зменшення штрафних нарахувань.
Скрутний фінансовий стан Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", не є виключною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на вищевикладені обставини, а також той факт, що тяжка економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер, та, в тому числі впливає і на показники діяльності Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" .
Так, судом першої інстанції було враховано ступінь виконання відповідачем зобов'язання та досліджено причини такого невиконання, водночас відповідачем, в розумінні ч. 1. ст. 233 Господарського кодексу України не доведено суду наявності підстав для зменшення стягнення штрафу, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду викладену у постанові від 27.02.2019 року №910/9765/18 є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Великою Палатою Верховного Суду з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі №910/7954/19 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/7954/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко
Дата складення повного тексту у 20.02.2020 року зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному.