Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №826/8192/17
адміністративне провадження №К/9901/3828/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/8192/17
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Платинум банк», про скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Григоровича П.О., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Літвіної Н.М., суддів: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви від 14 серпня 2017 року, просив скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича, викладене у формі наказу від 21.06.2017 № 235-Л «Про встановлення нікчемності правочину (договору) та внесення змін до переліку тимчасового обмеження операцій із виплати коштів за рахунками вкладників».
Свої вимоги обґрунтовував тим, що укладений між ним та ПАТ «Платінум Банк» договір застави майнових прав № 20160809-Г від 09.08.2016 не підпадає під ознаки, визначені в п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому підстави для прийняття відповідачем рішення про визнання цього правочину нікчемним - відсутні.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, позов задоволено.
Скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича, викладене у формі наказу від 21.06.2017 № 235-Л «Про встановлення нікчемності правочину (договору) та внесення змін до переліку тимчасового обмеження операцій із виплати коштів за рахунками вкладників».
Суди встановили, що між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 укладено депозитні договори за №№ ІВ.UAH.1526373.1459; ІВ.USD.1521948.1461; ІВ.UAН.1561490.1459; ІВ1332281.1394; ІВ.USD.1332420.1403; ІВ.USD.1567268.1461; ІВ.UAH.1567257.1459; ІВ.UAH.1601764.1459; ІВ.USD.1601772.1461; ІВ.USD.1372210.1403; ІВ.UAH.1372207.1394; ІВ.UAH.1632323.1459; ІВ.USD.1638627.1461; ІВ.UAH.1638620.1459; ІВ.UAH.1648321.1459; ІВ.UAH.1677852.11459; ІВ.USD.1677881.1461; ІВ.UAH.1690059.1459; ІВ.USD.1724573.1461; ІВ.USD.1761614.1461; ІВ.UAH.1784309.1459; ІВ.USD.1977466.1328.
На забезпечення виконання зобов'язань банку, що випливають із депозитних договорів, 9 серпня 2016 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 укладено договір застави майнових прав № 20160809-Г з подальшими змінами.
Предметом застави є належні банку майнові права (право вимоги) за кредитними договорами, що були укладені між ПАТ «Платинум Банк» та фізичними особами - боржниками, перелік яких наведено у додатку № 1 до договору застави майнових прав №20160809-Г.
Відповідно до умов п. 1.4. договору застави № 20160809-Г надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем його грошових зобов'язань, що виникли та/або виникнуть під час дії депозитних договорів, перелік яких наведений у додатку № 2 до цього договору. Застава виникає з моменту підписання цього договору.
Згідно з п. 3.1.3. договору застави у разі невиконання, часткового невиконання або несвоєчасного виконання заставодавцем зобов'язань за будь-яким з депозитних договорів, в тому числі виплати нарахованих процентів та/або штрафних санкцій, а також у випадках, передбачених цим договором, заставодержатель має право вжити передбачених законом та договором заходів щодо звернення стягнення на предмет застави.
Рішенням Національного банку України №14-ош/БТ від 10 січня 2017 року ПАТ «Платинум Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі зазначеного рішення, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11 січня 2017 року № 85 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Платинум банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 лютого 2017 року №743 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Платинум банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «Платинум Банк» строком на два роки з 24 лютого 2017 року по 23 лютого 2019 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платінум Банк» Ірклієнка Ю.П.
Під час процедури ліквідації банку Комісією по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, у складі, визначеному наказом Уповноваженої особи Фонду від 27 березня 2017 року №114-Л, проведено перевірку документів, пов'язаних з укладанням договору застави №20160809-Г від 9 серпня 2016 року.
З урахуванням пропозицій Комісії, викладених в Акті № 12 від 19 червня 2017 року, Наказом відповідача від 21 червня 2017 року № 235-Л «Про встановлення нікчемності правочину (договору) та внесення змін до переліку тимчасово обмежених операцій із виплати коштів за рахунками вкладників» встановлено нікчемність договору застави майнових прав № 20160809-Г від 9 серпня 2016 року з усіма змінами та доповненнями до нього з підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Про визнання договору застави майнових прав нікчемним ОСОБА_1 було направлено повідомлення № 10/5380-Л від 21 червня 2017 року.
Вважаючи зазначений наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що договір застави прямо не передбачає платіж чи передачу майна боржника, а є лише способом забезпечення зобов'язань, який надає право кредитору в разі настання прострочення виконання зобов'язань або інших порушень основного зобов'язання, вжити визначених законом та договором заходів для задоволення своїх вимог до боржника, а порядок задоволення вимог кредиторів банку, які є одночасно заставодержателями, передбачений нормами спеціального закону, а тому договір застави не підпадає під визначення, наведене у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки не є таким, що надає непередбачену законом перевагу одним кредиторам порівняно з іншими.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У поданому відзиві представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення, з'ясувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу чи рішення, оформленого повідомленням про нікчемність правочину, уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Дельта Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою Фонду, що здійснює повноваження органу управління банку.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року, №819/353/16 від 04 липня 2018 року, № 802/8351/16-а від 31 жовтня 2018 року.
Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, таке рішення не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб внаслідок його прийняття. Таким чином, права позивача у цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами цього банку як юридичної особи.
Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Крім того, у постанові від 06.06.2018 (справа №813/2776/16) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд не відшкодовує кошти за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу» та ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем), забезпеченого заставою зобов'язання, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Отже, звернення стягнення на предмет застави є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тобто, в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, він має право самостійно обирати спосіб задоволення своїх вимог, вимагати від боржника виконання відповідних зобов'язань або ж звернути стягнення на предмет застави.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що встановлена правова природа наказу від 21.06.2017 № 235-Л «Про встановлення нікчемності правочину (договору) та внесення змін до переліку тимчасового обмеження операцій із виплати коштів за рахунками вкладників» унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування, а тому зазначені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього наказу, яким встановлено нікчемність договору застави майнових прав № 20160809-Г від 9 серпня 2016 року, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року - скасувати, а провадження у справі №826/8192/17 - закрити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду