Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №560/4105/18
адміністративне провадження №К/9901/11442/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області про стягнення коштів, провадження в якій відкрите
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року ухвалену у складі головуючого судді Майстера П.М. і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року ухвалену у складі головуючого судді Смілянця Е.С., суддів Залімського І.Г., Сушка О.О.,
І. Обставини справи
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області, в якому просив:
- стягнути з відповідачів за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" заборгованість з виплати йому щомісячного грошового утримання за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2011 року включно в сумі 58926,71 грн. та компенсацію за порушення строків його виплати станом на жовтень 2014 року в розмірі 28422,56 грн., а всього 87349,27 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає про невиплату належних йому нарахованих сум довічного грошового утримання судді і грошової компенсації у зв'язку порушенням строків виплати.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. На виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року позивачу було здійснено перерахунок надбавки за вислугу років як складової заробітної плати за період з 01.01.06 по 31.12.11.
4. Згідно з довідкою від 02.12.14, виданої за підписом голови апеляційного суду Хмельницької області у зв'язку з перерахунком позивачу на виконання рішення суду надбавки за вислугу років як складової заробітної плати за період з 01.01.06 по 31.12.11, було зроблено перерахунок довічного грошового утримання судді за вказаний період, про що видано розрахунок.
5. Після неодноразових звернень до Апеляційного суду Хмельницької області Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області вказана сума позивачу не виплачена, що стало підставою для його звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
6. Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 06 лютого 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
7. Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції послався на відсутність підстав застосування положень статті 233 Кодексу законів про працю України і зазначив про обізнаність позивача про заборгованість з 14 жовтня 2014 року та звернення до суду тільки 04 грудня 2018 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення без наведення жодних поважних причин його пропуску.
8. Також суд першої інстанції відмітив, що ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року по справі №822/1645/16, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017 року, за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Хмельницької області про стягнення з відповідача заборгованості із щомісячного грошового утримання за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2011 року включно в сумі 58926,71 гривень та компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового утримання в сумі 28422,56 гривень, адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Хмельницької області про стягнення заборгованості залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
9. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 березня 2019 року залишив без змін ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року.
10. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд погодившись з висновками суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду, також зазначив про відсутність підстав для застосування положень частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки вказаний закон у даному випадку не регулює відносини щодо виплати судді саме щомісячного грошового утримання, його норми розповсюджуються виключно на правовідносини у сфері пенсійного забезпечення.
IІ. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
11. Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої і апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права просить скасувати оскаржені судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Також зазначає, що оскаржені рішення перешкоджають йому у доступі до суду за захистом порушеного права власності, встановленого законом, що також порушує принципи правової визначеності, права на справедливий суд та права на ефективний засіб юридичного захисту, гарантовані статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
12. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про помилковість висновків щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин положень частини 2 статті 233 КЗпПУ.
Водночас вказує, що навіть якщо належне йому до виплати щомісячне грошове утримання як працюючому судді не є заробітною платою, а соціальною виплатою, то застосуванню підлягають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ІІI. Джерела права і акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи і доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
14. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. За змістом частинами 1,2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Частиною 2 статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
17. Згідно з частиною 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
18. Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
19. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
21. Частина 1 статті 122 КАС України передбачає, що інші закони можуть встановлювати строки звернення до суду.
22. Статтею 233 КЗпП України надано право на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
23. Як убачається з матеріалів позовної заяви предметом спору в цій справі є стягнення щомісячного грошового утримання за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2011 року включно в сумі 58926,71 грн і компенсації за порушення строків його виплати станом на жовтень 2014 року в розмірі 28422,56 грн, а всього 87349,27 грн.
24. Тобто в спірних відносинах предметом спору є щомісячне грошове утримання, яке за своєю природою є соціальним забезпеченням, а не оплатою за виконану роботу в розумінні статті 94 Кодексу законів про працю України, а тому спір не охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці".
25. Таким чином, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що з огляду на предмет спору приписи частини 2 статті 233 КЗпП України, в цій справі не підлягають застосуванню.
26. Отже, посилання заявника касаційної скарги на частину 2 статті 233 КЗпП України є помилковими і не приймаються Судом.
27. При цьому Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не регулює відносини щодо виплати судді щомісячного грошового утримання, оскільки його норми розповсюджуються виключно на правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, з огляду на наступне.
28. Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів», який був чинний на час отримання позивачем щомісячного грошового утримання, стосовно розміру якого виник спір, судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
29. Для визначення застосовності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідно визначитися з природою цієї виплати.
30. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді.
31. Відмінність щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці полягає у тому, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (рішення Конституційного Суду України 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011).
32. Тобто щомісячне довічне грошове утримання в розумінні спірних відносин є різновидом соціальної виплати, яка нараховується державою за результатом багаторічної праці судді на посаді
33. Абзацом 2 пункту 2 Розділу V Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України N 3-1 від 25.01.2008 (в редакції чинній на час звернення позивача до суду) встановлено, що порядок виплати щомісячного довічного утримання у разі поновлення його виплати, за минулий час, за час перебування особи на повному державному утриманні, за час перебування в місцях обмеження або позбавлення волі, у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон, утримання надміру виплачених сум та відрахувань зі щомісячного довічного утримання здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
34. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не регулює спірні відносини є помилковим.
35. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
36. Тобто за змістом вказаної статті нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
37. При цьому строк звернення до суду з адміністративним позовом не застосовується лише до вимог щодо нарахованих сум, в цій же справі питання щодо нарахування позивачу спірних сум щомісячного грошового утримання судами попередніх інстанцій не з'ясовувалося і відповідні докази такого нарахування не досліджувалися.
38. Встановлення вказаних обставин необхідне для визначення підстав щодо можливості застосування норм статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема в частині строку звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.
39. Також суд уважає за необхідне зазначити про безпідставність посилання судів попередніх на інстанцій на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року по справі №822/1645/16, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017 року, оскільки в цій справі відповідачем був визначений Апеляційний суд Хмельницької області.
40. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
41. За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
42. Оскільки судами першої і апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
43. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
44. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
45. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року скасувати.
46. Справу направити для продовження розгляду до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська