Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №822/909/17
касаційне провадження №К/9901/34411/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Рибачука А.І., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.04.2017 (головуючий суддя: Блонський В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя: Гонтарук В.М., судді: Граб Л.С., Біла Л.М.) у справі №822/909/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області), в якому просив:
визнати лист ГУ ДФС у Хмельницькій області №3673/10/22-01-04-73 від 20.03.2017 щодо повернення поданої заяви (рапорту) з додатками про нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги протиправним, та таким, що не відповідає вимогам Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі за (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850);
визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Хмельницькій області щодо неподання до ДФС України у 15-ти денний строк, з дня реєстрації заяви (рапорту), висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами, які додані до заяви ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача повторно прийняти подані ОСОБА_1 документи та надіслати до ДФС Україна висновок щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності у 200-ти кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон №565-ХІІ) та Порядку №850.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу у органах податкової міліції. Після звільнення зі служби позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС. Таким чином позивач наполягає, що він набув право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у порядку та на умовах, визначених Законом №565-ХІІ та Порядком №850. Законодавець передбачив, що право осіб на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-ХІІ).
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.04.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за позивачем, як колишнім працівником податкової поліції, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №565-ХІІ.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Закон №565-ХІІ втратив чинність, а тому відсутні підстави готувати висновок про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 16.07.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах податкової міліції у ГУ ДФС в Хмельницькій області та 01.03.2016 був звільнений зі служби за станом здоров'я.
Після звільнення зі служби позивач пройшов обстеження, за результатами якого йому було встановлено вперше ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків служби в ОВС, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці МСЕК від 24.02.2016 серії АВ №0687508.
02.03.2017 позивач звернувся до ГУ ДФС у Хмельницькій області із заявою (рапортом) про призначення та виплату йому грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.
Листом від 20.03.2017 №573/10/22-01-04-73 ГУ ДФС у Хмельницькій області повідомило позивача про відсутність правових підстав для підготовки та направлення до компетентного органу з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідного висновку, оскільки Закон №565-ХІІ втратив чинність, а дія Порядку №850 не поширюється на працівників податкової міліції.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 356.1 статті 356 Податкового кодексу України визначено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Частиною шостою статті 23 Закону №565-ХІІ передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
07.11.2015 втратив чинність Закон №565-ХІІ та набрав чинності №580-VIІI.
Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, передбачені в Законі №565-ХІІ гарантії соціального та правового захисту для працівників міліції продовжують поширювати свою дію на працівників податкової міліції та реалізуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Тому, за колишніми працівниками податкової міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-ХІІ.
На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №850, яким врегулював питання пов'язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пунктом 8 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Згідно з пунктом 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, зміст наведених норм свідчить, що відповідач отримавши від позивача заяву (рапорт), з доданими до неї документами, про виплату грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності був зобов'язаний скласти та подати до компетентного органу висновок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги.
При цьому, вирішення питань щодо наявності чи відсутності підстав для виплати позивачу грошової допомоги не належить до компетенції відповідача, а тому надання ГУ ДФС у Хмельницькій області спірної відмови свідчить про перевищення останнім визначених законодавцем повноважень.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 по справі №822/911/17 та від 11.12.2019 у справі №822/2690/17.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 у справі №822/909/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. І. Рибачук
В. М. Шарапа