20 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 915/1904/19
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду
суддя-доповідач О. О. Мамалуй
розглянувши матеріали касаційної скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019р.
у складі колегії суддів: Г. І. Діброва- головуючий, Н. М. Принцевська, А. І. Ярош
та на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24.09.2019р.
суддя: Е. М. Олейняш
за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра"
до
1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке";
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг"
про визнання договору поруки №1/07-18/ТТСп2 від 24.07.2018р. припиненим
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019р. та на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24.09.2019р. у справі №915/1904/19.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам ст. ст. 288, 290 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено 27.11.2019р.
Як вбачається з конверту, в якому надіслано касаційну скаргу, скарга подана 08.01.2020р., тобто з пропуском двадцятиденного строку.
В прохальній частині касаційної скарги скаржник не ставить питання про поновлення строку на касаційне оскарження, але по її тексту зазначає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції отримано ним 04.12.2019р.
Скаржник зазначає, що касаційну скаргу подає за межами двадцятиденного строку на касаційне оскарження у зв'язку з тим, що він, як товариство, яке працює у сфері агропромислового комплексу, і в зимовий період, у зв'язку з відсутністю сільськогосподарських робіт, відпустило у відпустку значну кількість працівників, а тому копію оскаржуваної постанови ним було передано адвокату на електрону адресу лише 03.01.2020р. з проханням подати касаційну скаргу.
Враховуючи час на підготовку та вихідні і святкові дні у період з 04.01.2020р. по 07.01.2020р., касаційну скаргу подано до суду 08.01.2020р.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що зазначені підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнанні судом поважними, оскільки з моменту отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 04.12.2019р. скаржник мав об'єктивну можливість подати касаційну скаргу вчасно.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених ст. 288 Господарського процесуального кодексу України та те, що скаржник не порушує питання про поновлення цього строку, Верховний Суд вважає за необхідне застосувати до скарги норми ч. 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України та залишити касаційну скаргу без руху з наданням скаржнику строку для усунення зазначених у ній недоліків.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Скаржником до касаційної скарги не додано доказів на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, проте заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке нічим не обгрунтоване.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та відстрочення сплати судового збору з огляду на недоведеність наявності передбачених в ст. 8 Закону України "Про судовий збір" умов.
Згідно з пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020р. встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн.
За ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Частиною 5 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги.
Верховний Суд вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення зазначених вище недоліків, а саме для надання суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав його пропуску та надання документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
Керуючись ст. ст. 174, 233, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019р. та на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24.09.2019р. у справі №915/1904/19 залишити без руху.
3. Надати сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Довіра" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Попередити сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра" про те, що неусунення недоліків скарги протягом установленого строку є підставою для її повернення скаржнику або для відмови у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду О. О. Мамалуй