Справа № 285/4504/19
провадження у справі №2/0285/159/20
19 лютого 2020 року м. Новоград-Волинський
Новоград - Волинський міськрайонний суду Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б., за участі секретаря судового засідання Медяної І.В., та осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув,
відповідача: не прибула,
розглянувши заочно в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У грудні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25.02.2013 року в сумі 26074,98 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що всупереч умов укладеної між публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» (далі - Банк/позивач) та ОСОБА_1 генеральної угоди від 25.02.2013 року (далі - Кредитний договір), остання своїх зобов'язань по Кредитному договору належним чином не виконувала. У зв'язку з чим, станом на 12.11.2019 року, у ОСОБА_1 перед Банком виникла заборгованість по кредиту, що складає 26074,98 грн., яку остання не погашає у добровільному порядку, що змусило банк звернутись до суду із вказаним позовом.
Представник позивача у судове засідання не прибув, подав письмову заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути без його присутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не прибула повторно, про час і місце судового розгляду була повідомлена вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомила, відзив проти позову та клопотань про розгляд справи за її відсутності та/або про відкладення розгляду справи не подавала.
За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено генеральну угоду по реструктуризації заборгованості б/н від 25.02.2013 року, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 7157,02 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим строком повернення кредитних коштів 28.02.2015 року.
Відповідно до умов Кредитного договору, відповідач зобов'язувалась повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки за користування кредитними коштами.
Однак, в порушення умов Кредитного договору відповідач своїх договірних зобов'язань належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 12.11.2019 року у ОСОБА_1 перед Банком виникла заборгованість на загальну суму 26074,98 гривень, у тому числі: заборгованість за кредитом - 6493,70 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 6938,31., заборгованість по пені - 12642,97 грн.
Зазначені обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, які містяться в матеріалах справи (а.с.5-39).
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Судом встановлено, що 25.02.2013 року сторони уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до правил надання продукту кредитних карт, відповідно до підпункту 1.1.1. та пункту 2 якої сторони узгодили зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту; Банк надає позичальнику строковий кредит в розмірі 7 157 грн. 02 коп. на строк 24 місяці з кінцевим строком погашення кредиту в повному обсязі - 28.02.2015 року (п. 1.1.3. Генеральної угоди).
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий у строк до 28.02.2015 року.
Відтак, у межах строку кредитування до 28.02.2015 року відповідач мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року № 444/9519/12.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами за користування кредитом після спливу строку дії кредитного договору - за період з 1.03.2015 по 12.11.2019 року необхідно відмовити.
У частині позовних вимог про стягнення пені необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Генеральною угодою, підписаною між банком та відповідачем, не передбачено нарахування пені за неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань.
Разом з тим, нарахування пені за неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань передбачено п. 1.1.5.25. Умов та правил надання банківських послуг, які долучені до позову, однак вказані Умови позичальником не підписані.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк, які додані до позовної заяви, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у виді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Саме такі висновки щодо застосування вищенаведених правових норм висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року (справа № 342/180/17), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом першої інстанції.
Отже позовні вимог банку в частині стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки сторони у Генеральній угоді не обумовили відповідальність у виді пені за порушення термінів виконання грошових зобов'язань, а Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанк, які долучені до позову, не містять підпису позичальника.
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом за період з 25.02.2013 року по 28.02.2015 року підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається із матеріалів справи, факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується Генеральною угодою (яка є чинною). Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання Кредитного договору ЦК України та уклали цей договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.
Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши кредит, а остання, в свою чергу, не повернула своєчасно кредитні кошти, не сплатила відсотки за їх використання й станом на день звернення банку до суду з позовом, існує заборгованість за Кредитним договором. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, заборгованості по процентами за користування кредитом за період з 25.02.2013 року по 28.02.2015 року є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню. У іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України Цивільного процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 549-552, 610-612, 625, 627-629, 1054-1056-1 Цивільного кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро) заборгованість за кредитним договором № б/н від 25. Лютого 2013 року на загальну суму 7915 (сім тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 62 копійок, у тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 6493,70 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 1421,92 грн. та судові витрати в розмірі 583 (п'ятсот вісімдесят три) гривні 16 копійок яку перерахувати на р/р № UA 083052990000029092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299.
У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.03.2015 року по 12.11.2019 року та заборгованості по пені в розмірі 12 642,97 грн. - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляці йного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подають учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.
Суддя Т.Б. Сташків