Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500
279/2652/17
20.02.2020 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2
та сторін кримінального провадження : прокурора ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника потерпілих ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Коростені кримінальне провадження № 12017060060000651по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень Житомирської області, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
у вчиненні злочинів, передбачених ст.122 ч.1, 125 ч.1, 126 ч.1 КК України, -
ОСОБА_8 , 20.04.2017 року близько 12 години перебуваючи на суміжній присадибній земельній ділянці, розташованої між будинками №7А та АДРЕСА_2 , на грунті існуючих неприязних відносин, дерев'яною палицею умисно наніс два удари по правій руці ОСОБА_4 чим заподіяв тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому головки п'ятої п'ясної кістки, яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров"я.
В той же день, час та місці ОСОБА_8 на грунті існуючих неприязних відносин, під час конфлікту умисно наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_5 , спричинивши останньому фізичний біль, а також наніс декілька ударів дерев'яною палицею по голові, руках, ногах та по спині ОСОБА_6 , заподіявши тілесні ушкодження у вигляді тотального синця по всій тильній поверхні лівого п'ястя з переходом на основні фаланги та на променево-зап'ясний суглоб, садна по зовнішньому краю тильної поверхні, синця по задній поверхні нижньої частини лівого стегна з переходом в підколінну ямку, синця в проекції правої нирки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Діями, які виразились в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_4 , тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров"я потерпілої, ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ст.122 ч.1 КК України.
Діями, які виразились в умисному завданні удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ст.126 ч.1 КК України.
Діями, які виразились в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ст.125 ч.1 КК України.
Такі встановлені судом обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вини у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.126, ч.1 ст.125 КК України не визнав і показав, що в 2014 році сім'я ОСОБА_10 самовільно захопила земельну ділянку, яка на праві власності належить його дружині. 20.04.2017 року він вирішив перенести паркан. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вдома не було, був лише їх син ОСОБА_13 . За допомогою перенесення паркану він звернувся до своїх знайомих. Під час цих дій прибіг ОСОБА_13 , який почав з ним сваритись, він його не бив, спочатку стримував, а потім коли вже прибігли ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відштовхнув ОСОБА_16 і той впав. ОСОБА_17 та ОСОБА_18 він також тілесних ушкоджень не наносив. Навпаки, ОСОБА_15 намагався вдарити його металевою трубою, а ОСОБА_14 знаходилась позаду свого чоловіка і палкою також намагалась нанести йому удар. Можливо вона таким чином сама заподіяла тілесні ушкодження своєму чоловікові. Вважає, що перелом руки ОСОБА_14 отримала коли намагалась нанести йому удар дерев'яною палкою і сама вдарилась о палку, якою він захищався від її удару. При цій події йому було завдано тілесні ушкодження внаслідок чого він 7 днів провів у лікарні. З відповідною заявою звернувся до поліції, де було порушено кримінальне провадження в якому його визнано потерпілим, слідство триває. Просив виправдати за пред'явленим обвинуваченням.
Цивільний позов потерпілих про відшкодування завданої злочином моральної та матеріальної шкоди не визнав.
Потерпіла ОСОБА_4 показала, що 20.04.2017 року разом з чоловіком їздили прибирати кладовище. Їй зателефонував син, який повідомив, що ОСОБА_19 розібрав паркан. Вони відразу ж повернулись додому, почалась сварка, в ході якої ОСОБА_19 наніс удар її сину в ніс. У сина з носа пішла кров, він впав на землю. Вона намагалась захистити сина, оскільки він є інвалідом 2 групи, однак ОСОБА_19 схопив її за коси і товкав обличчям в землю. В цей час підбіг її чоловік, який тримав в руках товкачку і намагався їх захистити. ОСОБА_19 вихопив товкачку з рук чоловіка і почав нею наносити удари їй та чоловікові. Особисто їй нанесенням ударів по руці цією товкачкою зламав праву руку. Чоловікові наносив удари по голові, спині, ниркам. Внаслідок заподіяних ушкоджень її син та чоловік перебували на лікуванні в травматологічному відділенні Коростенської ЦМЛ, а їй було накладено гіпс на праву руку.
Потерпілий ОСОБА_5 показав, що його батьки 20.04.2017 року поїхали прибирати кладовище. Він залишився вдома і через деякий час побачив, як ОСОБА_19 з незнайомими хлопцями розбирає паркан. Відразу ж зателефонував батькам і повідомив про це. Коли приїхала мама, то він разом з нею підійшли до ОСОБА_19 . Останній наніс йому кулаком удар в ніс, від якого він впав і більше нічого не пам'ятає. Після цієї події разом з батьком перебував в лікарні.
Потерпілий ОСОБА_6 показав, що 20.04.2017 року їздили прибирати кладовище. Зателефонував син, який повідомив, що ОСОБА_19 розбирає паркан. Приїхали додому, жінка разом з їх знайомою ОСОБА_20 пішли на город, а він закривав автомобіль. Почув крики, тому також попрямував на город , захопивши по дорозі дерев'яну товкачку щоб відігнати ОСОБА_19 з їх городу, оскільки останній значно фізично сильнійший за нього. Він ударів даною товкачкою ОСОБА_19 не наносив, лише розмахував нею. В цей час ОСОБА_19 вихопив у нього з рук цю товкачку і почав наносити нею удари по голові, спині, нозі, ниркам. На декілька секунд від отриманого удару по голові він втратив свідомість. Хтось з жінок викликав «швидку» та поліцію. Внаслідок отриманих ушкоджень він разом з сином перебував на лікуванні в Коростенській ЦМЛ.
Свідок ОСОБА_21 показала, що 20.04.2017 року до неї приїхали ОСОБА_22 та її чоловік ОСОБА_23 , які привезли дріль, яку брали для робіт на кладовищі. Вона також саме збиралась йти на кладовище і ОСОБА_10 запропонували її підвезти на автомобілі. Вона погодилась і коли вони вже рухались біля магазину «Мелодія» ОСОБА_24 зателефонував син, який повідомив, що ОСОБА_19 розбирає паркан. ОСОБА_23 відразу ж розвернувся і попрямував додому, оскільки їхня дитина є інвалідом. Вона залишилась з ними. Коли приїхали до домоволодіння ОСОБА_10 , відразу ж пішли на город, де вона побачила, що ОСОБА_19 розгородив паркан, який стояв на городі, і почав його городити по новому в іншому місці. Спочатку до нього підійшов ОСОБА_25 , якому ОСОБА_19 відразу ж наніс удар кулаком в ніс. У ОСОБА_26 пішла кров і він впав на землю. В цей час до ОСОБА_19 підбігла ОСОБА_27 , яку він схопив за коси і почав притуляти до землі, кажучи, що « зараз наїсися землі, якщо тобі мало». На допомогу прибіг ОСОБА_23 , з товкачкою в руках. ОСОБА_19 товкачку з рук вихопив і почав нею бити ОСОБА_23 , наносячи удари по голові, спині. Особисто відносно неї ОСОБА_19 також вчиняв протиправні дії за що його рішенням Апеляційного суду Житомирської області було притягнуто до відповідальності.
Свідок ОСОБА_28 показала, що чула сварку між сусідами ОСОБА_10 та ОСОБА_19 . В той день вона поїхала до лікарні, через деякий час туди приїхали ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та їх син ОСОБА_13 . У ОСОБА_24 був перелом руки і їй накладали гіпс, у ОСОБА_23 та ОСОБА_16 бачила на обличчі та тілі синці. В ході розмови стало відомо, що тілесні ушкодження наніс ОСОБА_29 коли вона намагалась розборонити бійку між останнім та чоловіком. В подальшому вона була понятою при проведенні слідчого експерименту, де вже детально потерпілі розповідали про обставини заподіяння їм тілесних ушкоджень. На її думку конфлікт стався між сторонами із-за колодязя.
Свідок ОСОБА_30 показала, що про бійку між обвинуваченим та потерпілими і заподіяння останнім тілесних ушкоджень дізналась від ОСОБА_11 та її чоловіка ОСОБА_23 . Конфлікт між сторонами існує із-за земельної ділянки, якою раніше користувались ОСОБА_10 . Потім вони віддали будинок племінниці, яка уклала шлюб з ОСОБА_29 , після чого почались конфлікти.
Сторона захисту в судовому засіданні клопотала про доповнення судового слідства шляхом допиту свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , як очевидців події, яка мала місце між сторонами кримінального провадження .
Свідок ОСОБА_34 показав, що в квітні місяці точної дати та року він не пам'ятає, на прохання ОСОБА_19 допомогав останньому у встановленні паркану. Після того, як паркан було переміщено з сусіднього двору вийшли чоловік, дві жінки та хлопець. У чоловіка в руках була товкачка, а жінка тримала держак від лопати. Останні висловлювались на адресу ОСОБА_19 нецензурною лайкою та йшли в напрямку домоволодіння ОСОБА_19 . Останній вийшов їм на зустріч, почали тягатись між собою, ОСОБА_35 намагався забрати товкачку у чоловіка, блокувався від ударів, які йому наносились, потім забрав палку у жінки. Після цього чоловік пішов, взяв на городі металеву трубу, якою намагався вдарити ОСОБА_19 . ОСОБА_19 цю трубу також забрав. Він не бачив щоб ОСОБА_19 наносив комусь із цих осіб удари. Він з присутніми там хлопцями, на прохання ОСОБА_19 , у конфлікт не втручався. Коли ОСОБА_35 намагався відштовхнути від себе цих людей хлопець впав на землю. Конфлікт тривав хвилин 10, потім через хвилин 15 чи 20 приїхали працівники поліції, які відбирали пояснення у ОСОБА_19 , у нього особисто пояснень не відбирали. Потім приїхала «швидка», яка забрала ОСОБА_19 до лікарні. Вказав, що до ОСОБА_19 він прийшов разом з ОСОБА_36 , з яким звідти і пішов. Також зазначив, що із-за розташування на території домоволодіння сараю короткий проміжок часу не бачив, що відбувалось між сторонами, видимих тілесних ушкоджень також не бачив на учасниках.
Свідок ОСОБА_37 показав, що на прохання ОСОБА_38 переставляв паркан за місцем проживання останнього. Коли саме це було він вже точної дати та час не пам'ятає. Прийшли вони четвером: він, ОСОБА_35 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 . Коли вже переставили паркан та сіли відпочивати побачили, що з сусіднього домоволодіння вийшов чоловік з палкою -товкачкою. За ним вийшов син та жінка, яка тримала в руках держак від лопати. Спочатку між цими людьми та ОСОБА_41 була словесна перепалка, а потім була бійка. Чоловік почав бити ОСОБА_42 . ОСОБА_35 намагався забрати у цих людей палки, блокувався від ударів.Спочатку він забрав палицю у чоловіка, потім у жінки, пізніше ще забрав трубу. Син цих людей стояв біля хвіртки, не втручався, здається кидав цеглини. Ніхто з учасників конфлікту не падав. Коли приїхали працівники поліції він ще був у ОСОБА_42 , а коли приїздила «швидка» він не бачив, оскільки вже пішов звідти.
Свідок ОСОБА_43 показав, що подія мала місце три роки тому, отже дати він вже не пам'ятає. Того дня ОСОБА_29 попросив допомогти в перестановці паркану. В другій половині дня ОСОБА_35 приїхав за ним. Коли поставили паркан вибігли троє людей, які почали бити ОСОБА_42 . Потім з'явилась ще одна жінка. Спочатку його били руками, потім трубою та палкою. ОСОБА_35 захищався від ударів, закриваючи руками голову. Він в конфлікт не втручався, знаходився з хлопцями на лавці в метрах 15 від місця події. Вказав, що спочатку вийшов ОСОБА_13 , який першим побіг на ОСОБА_42 , потім жінка з чоловіком. Між сторонами відбувався також словесний конфлікт, однак, про що говорилось у словесній перепалці він не пам'ятає. Звідки взялась труба не знає, можливо вона знаходилась на городі. Цю трубу тримав старший чоловік. Коли відбувалась бійка то неможливо було зрозуміти хто кого і куди бив. Він бачив, що ОСОБА_35 декілька разів відштовхнув від себе ОСОБА_16 . Даний конфлікт тривав хвилин 10. Після даного конфлікту він бачив у ОСОБА_42 синці на голові та на спині гематому з правої сторони на 3 ребрі розміром близько 8х15 см. Ні поліцію, ні "швидку" вони не викликали, можливо вказані служби викликали сусіди. Коли приїхала поліція у нього запитали його дані після чого ОСОБА_35 відвіз його додому. Хлопці залишались у ОСОБА_42 .
На запитання сторін кримінального провадження деталізувати дії кожного з учасників свідки сторони захисту не змогли.
Суд ставить під сумнів правдивість показань даних свідків, оскільки їх показання мають розбіжності з показаннями, як інших учасників щодо обставин події, так і між їхніми показаннями. Зокрема, свідок ОСОБА_32 показав, що до помешкання ОСОБА_42 прийшли четвером, приїзду "швидкої " він не бачив, оскільки пішов звідти. При цьому свідок ОСОБА_44 вказав на те, що до ОСОБА_42 прийшов разом з ОСОБА_36 та з ним же і пішов звідти. При цьому даний свідок вказує, що бачив приїзд карети швидкої допомоги. Отже, крім вищезазначеного показання свідків сторони захисту не узгоджуються також між собою. Свідки ОСОБА_32 та ОСОБА_44 вказували на те, що бачили майже весь конфлікт, знаходились поряд, при цьому один вказував на те, що ніхто з учасників бійки не падав, а інший показав, що бачив як ОСОБА_35 відштовхнув хлопця і той впав на землю. При цьому свідок ОСОБА_32 вказував на те, що хлопець стояв біля своїх воріт і в конфлікт не втручався, а ОСОБА_44 зазначав, що хлопець в момент штовханини знаходився поряд з усіма і коли його випадково зачепив ОСОБА_35 впав на землю.
Переглядом відеозапису слідчого експеременту за участю свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_45 , ОСОБА_33 слідує, що їх показання дещо не співпадають з показаннями, які давались в судовому засіданні, зокрема щодо відстані з якої вони наглядали за подією, місця знаходження їх та учасників, знарядь, які використовувались учасниками, їх кількості.
З пояснень судово-медичного експерта ОСОБА_46 слідує, що показання сторін кримінального провадження та свідків при проведенні слідчих експериментів не спростовують його висновки №83 та №85 щодо отриманих потерпілими тілесних ушкоджень та ступінь їх тяжкості. При цьому вказав, що заподіяння тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим ОСОБА_10 внаслідок падіння є малоймовірним. Також малоймовірним є отримання тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_10 при обставинах, зазначених обвинуваченим, оскільки якщо за доводами останнього ОСОБА_10 тримала в руках палицю, то вона закривала п'яту п'ясну кістку і в такий спосіб не змогла б отримати перелом.
Письмовими доказами, які підтверджують винність обвинуваченого є: витяги з ЄРДР зі змісту яких слідує, що відомості про вчинення злочину було внесено на підставі заяв потерпілих, зокрема ОСОБА_4 20.04.2017 року з правовою кваліфікацією дій за ст.122 ч.1 КК України, ОСОБА_5 20.04.2017 року з правовою кваліфікацією дій за ст.126 ч.1 КК України, ОСОБА_6 20.04.2017 року з правовою кваліфікацією дій за ст.125 ч.1 КК України; протоколи прийняття заяв від потерпілих про вчинене кримінальне правопорушення зі змісту яких слідує про час, місце вчинення неправомірних дій обвинуваченим та очевидців даної події; рапортами уповноваженої особи Коростенського ВП, які зареєстровані 20.04.2017 року в журналі заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення за №2838, №2839, №2840 зміст яких містить інформацію про надходження повідомлення від лікаря травмпункту Коростенської ЦМЛ про надання медичної допомоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; висновки судово-медичної експертизи №83 від 28.04.2017 року та №154 від 27.06.2017 року якими встановлено наявність у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому головки п'ятої п'ясної кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я , синця по зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень та утворились від дії тупих твердих предметів, можливо в термін і при обставинах викладених в постанові і обстежуваною; висновок судово-медичної експертизи № 84 від 11.05.2017 року зміст дослідницької частини якої містить дані щодо госпіталізаціїї в травматологічне відділення ОСОБА_5 з діагнозом: ЗЧМТ , струс головного мозку отриманих внаслідок травми, яка мала місце 20.04.2017 року; висновки судово-медичної експертизи №85 від 11.05.2017 року та №153 від 27.06.2017 року яким встановлено наявність у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у вигляді тотального синця по всій тильній поверхні лівого п'ястя з переходом на основні фаланги та на променево -зап'ясний суглоб по зовнішньому краю тильної поверхні, синця по задній поверхні нижньої частини лівого стегна з переходом в підколінну ямку; синця в проекції правої нирки, які утворились від дії тупих твердих предметів, можливо в термін і при обставинах зазначених обстежуваним і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; дані слідчих експериментів проведених за участю ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 10.05.2017 року в ході яких останні продемонстрували механізм нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим; дані слідчого експерименту за участю ОСОБА_21 в ході якого остання продемонструвала нанесення в її присутності обвинуваченим ударів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , протокол тимчасового вилучення у ОСОБА_8 двох дерев'яних та однієї металевої палиці; постанова про приєднання до кримінального провадження речових доказів, а саме вказаних 2 дерев'яних та 1 металевої палиць.
При з'ясуванні судом у сторін кримінального провадження щодо наявності у останніх зауважень з приводу належності та допустимості поданих та досліджених письмових доказів сторона захисту зазначила, що таких зауважень не має.
В судових дебатах захисник ОСОБА_9 просив визнати довідки травмпункту №1958, 1961 недопустимим доказом, оскільки вони були отримані та надані судово-медичному експерту у невідомий спосіб. Оскільки вказані довідки відповідно до вимог КПК України не отримувались, тому висновки експерта за №№83, 154, 85, 153 є недопустимими доказами.
Одночасно вказав, що слідчим було порушено вимоги ст.290 КПК України, оскільки відсутня розписка про відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження, що тягне за собою недопустимісь всіх зібраних у кримінальному провадженні доказів і є підставою для виправдання ОСОБА_8 за пред'явленим обвинуваченням, яке не доводиться належними, допустимими та достатніми доказами і не вказує на умисні протиправні дії останнього.
Доводи захисника ОСОБА_9 не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального законодавства.
Так, згідно ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 86 КПК України)
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів ( ч.2 ст.84 КПК України).
Згідно ст.92 та ст.93 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках на потерпілого. Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Злочини, які інкримінуються ОСОБА_8 відносяться до приватного обвинувачення, отже потерпілі наділені правом на збирання та подання доказів на підтвердження своєї заяви.
З висновків судово-медичного експерта, які захисник просив визнати недопустимими доказами слідує, що експерт обстежував та опитував особисто потерпілих у яких виявив тілесні ушкодження, встановив їх тяжкість, локалізацію та механізм заподіяння. Довідки травмпункту були представлені потерпілими експерту особисто, при цьому законодавець не обмежує права особи на отримання таких довідок.
При цьому експерт не позбавлений права направити обстежуваного на проходження рентгенологічного дослідження або використати при проведенні дослідження наявні у обстежуваної особи результати наявних досліджень.
Якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК України.
Отже, оскільки висновки експерта складені безпосередньо з особистим обстеженням потерпілих, які вказували на час, місце та обставини отримання ними тілесних ушкоджень, були відкриті стороні захисту, тому підстав для визнання вказаних висновків недопустимими доказами не має.
Такий висновок суду узгоджується з висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 754/14281/17 (провадження № 51-218кмо19, постанова від 27.01.2020 року), яка зазначила, що відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 КПК України, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом.
Заява захисника щодо проведення одночасно слідчого експерименту з усіма потерпілими та свідком є неприйнятною.
Так, слідчий експеримент згідно із ст. 240 КПК України проводиться шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Частина 6 названої статті передбачає, що про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
З протоколів проведення слідчих експериментів слідує, що вони проведені в різний час, тому підстави для визнання їх недопустимими доказами відсутні.
Доводи щодо не виконання стороною обвинувачення вимог ст.290 КПК України прокурор спростував, вказавши, що 10.07.2017 року ОСОБА_8 було надано доступ до матеріалів кримінального провадження, про що складено відповідний протокол в якому наявний підпис останнього.
Також факт відкриття обвинуваченому ОСОБА_8 10.07.2017 року матеріалів кримінального провадження стверджується реєстром матеріалів досудового розслідування, який додано до обвинувального акту, в якому відображено проведення в ході досудового розслідування процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Захисник почав здійснювати захист ОСОБА_8 зі стадії судового слідства, однак не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, які перебували як у судовому провадженні, так і процесуального прокурора, або заявити клопотання про витребування у прокурора на підтвердження дотримання вимог ст.290 КПК України відповідного документа.
Отже, отримані та досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні вищевказані докази є допустимими та належними.
Факт протиправного застосування фізичного насильства ОСОБА_8 відносно потерпілих знайшов своє підтвердження.
Натомість факт заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 підтвердження не знайшов.
В судовому засіданні, як стороною обвинувачення, так і стороною захисту зазначено, що кримінальне провадження по факту заподіяння ОСОБА_19 тілесних ушкоджень закрито, оскільки у останнього таких виялено не було.
Доводи сторони захисту про те, що конфлікт між обвинуваченим та потерпілими стався внаслідок неправомірних дій останніх щодо користування земельною ділянкою, яка належить дружині обвинуваченого не виправдовують дій останнього, оскільки спори з наведеного питання підлягають вирішенню в іншому правовому полі.
Обираючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, а також обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання.
Як особа, обвинувачений ОСОБА_8 працездатного віку, за місцем проживання характеризується посередньо, на спеціалізованих обліках не перебуває, раніше не судимий.
Обставин, що пом"якшують покарання не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Вчинені злочини, згідно ст.12 КК України, відносяться до невеликої та середньої тяжкості.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, відсутність пом"якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе обрати ОСОБА_8 покарання в межах санкцій статтей, які передбачають відповідальність за вчинені злочини.
Виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, тому наявні підстави для застосування ст.75 КК України, п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових злочинів.
У відповідності до вимог ч.1 п.2 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення нею злочину невеликої тяжкості.
Частина 5 ст.74 КК України вказує на те, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 цього Кодексу.
У зв'язу з тим, що діяння відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які мали місце 20.04.2017 року та кваліфіковані за ст.125 ч.1, 126 ч.1 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості, тому згідно ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_8 може бути звільнений від покарання на підставі ст.49 КК України, у зв"язку із закінчення строків давності .
Невизнання своєї вини обвинуваченим не перешкоджає суду застосувати положення частини 5 ст.74 КК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 не обирався.
Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.
В кримінальному провадженні потерпілими заявлено цивільний позов про вішкодування матеріальних збитків та моральної шкоди заподіяної злочином.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільно-процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 1 статті 129 КПК України передбачено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Підстави, умови, обсяг і спосіб відшкодування шкоди визначається згідно з нормами цивільного законодавства, які регулюють відповідальність за заподіяну майнову шкоду.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Стаття 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або ушкодженням здоров"я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Отже, враховуючи те, що моральними стражданнями супроводжується будь-яке протиправне діяння, тому суд не ставить під сумнів факт перенесення моральних страждань потерпілими, з врахуванням втрат немайнового характеру, які вони зазнали внаслідок протиправної поведінки обвинуваченого, а також тяжкістю отриманих тілесних ушкоджень, що призвели до життєвих змін та потребували додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.
З врахуванням вищенаведеного, розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_4 суд оцінює в розмірі 5000 гривень, потерпілому ОСОБА_5 в розмірі 1000 гривень, ОСОБА_6 в розмірі 3000 гривень, що буде розумним для відшкодування заподіяного виду шкоди.
Розмір матеріальної шкоди, яка спричинена витратами на лікування та обстеження потерпілих ОСОБА_47 та ОСОБА_6 підтверджена наявними в справі документами, що є підставою для задоволення поданого ними позову в цій частині в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.122 ч.1, ст.126 ч.1, 125 ч.1 КК України і призначити покарання за ст.125 ч.1 КК України у виді штрафу в розмірі 850 гривень, що становить 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ч.1 п.2 ст.49 КК України та ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв"язку із закінчення строків давності.
- за ст.126 ч.1 КК України у виді штрафу в розмірі 680 гривень, що становить 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ч.1 п.2 ст.49 КК України та ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв"язку із закінчення строків давності.
- за ст.122 ч.1 КК України у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік, якщо він протягом зазначеного строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Зобов'язати ОСОБА_8 , відповідно до ст.76 КК України, періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи .
Запобіжний захід ОСОБА_8 не обирався.
Цивільні позови потерпілих задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 5000 гривень заподіяної моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 1000 гривень заподіяної моральної шкоди та 1340 гривень 28 копійок заподіяної матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 3000 гривень заподіяної моральної шкоди та 600 гривень заподіяної матеріальної шкоди.
Процесуальні витрати в кримінальному проваджені відсутні.
Речові докази : дві дерев'яні палиці та одну металеву палицю повернути за належністю.
Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, не пізніше наступного дня після ухвалення - надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
Суддя: