Справа № 161/131/20
Провадження № 2/163/219/20
19 лютого 2020 року місто Любомль
Суддя Любомльського районного суду Волинської області Гайдук А.Л., вивчивши позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримане грошове забезпечення,
У позовній заяві начальник Луцького прикордонного загону просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 5 302,48 гривень заборгованості за отримане грошове забезпечення за період з 16 серпня по 31 серпня 2019 року.
Вимоги обґрунтовано тим, що з 26.07.2017 року по 04.09.2019 року відповідач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) та у цей період перебував на речовому і всіх інших видах забезпечення вказаного органу охорони державного кордону України. Наказом від 19.08.2019 року його відсторонено від займаної посади з 16.08.2019 року строком на 2 місяці, а наказом від 02.09.2019 року звільнено з військової служби на підставі п.п. «д» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із службовою невідповідністю. Наказом від 04.09.2019 року відповідача виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення. Крім цього, ухвалами Личаківського районного суду м.Львова від 16.08.2019 року відповідача було відсторонено від займаної ним посади і обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У зв'язку із застосуванням до відповідача такого запобіжного заходу, виплата йому грошового забезпечення припиняється з дня фактичного взяття під варту, однак цю виплату він отримав як за повністю відпрацьований місяць. Сума безпідставно виплаченого відповідачу грошового забезпечення з 16.08.2019 року по 31.08.2019 року становить 5302,48 гривень, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 повернута не була.
Вивченням матеріалів позову суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до наказу начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління ДПС України від 26.07.2017 року № 166-ос, з ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України строком на 3 роки з 26.07.2017 року по 25.07.2020 року.
Предметом спірних правовідносин за позовом є відшкодування відповідачем безпідставно отриманого грошового забезпечення, яке йому було виплачене на підставі Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.01.2019 року № 1-ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України з січня 2019 року по грудень 2019 року», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби.
Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Положеннями КАС України визначено повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
За змістом п.2 ч.1 ст.19 КАС України спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
У п.17 ч.1 ст.4 КАС України закріплено, що публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
За змістом ст.6 Закону України від 03.04.2003 року № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України", Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення із загальною чисельністю 53 000 осіб, у тому числі 45000 військовослужбовців.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.2 Закону України № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу (ч.6 ст.2 Закону України № 2232-XII).
Отже, зазначеними нормами прямо передбачено, що військова служба є публічною службою, а згідно матеріалів позову відповідач ОСОБА_1 проходив військову службу у складі Державної прикордонної служби України на контрактній основі.
Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З метою утвердження правової визначеності Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 року у справі №818/1688/16 висловила правову позицію про те, що спори, пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби - підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, пред'явлення відповідного позову про стягнення збитків відбувається після її звільнення з служби.
До аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.01.2020 року під час розгляду справи № 161/16181/19.
Отже, характер позовних вимог і їх обґрунтування в сукупності із вищенаведеними нормами законодавства та правовим висновком свідчать про те, що спір у даній справі фактично виник між особою, яка проходила військову службу, та суб'єктом владних повноважень, а отже, є публічно-правовим.
У зв'язку із цим цей спір, як публічно-правовий, повинен вирішуватися не в порядку цивільного судочинства, а за нормами КАС України.
Згідно із п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, встановлено процесуальні підстави для відмови у відкритті провадження за позовом.
Керуючись ст.ст.186, 260 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримане грошове забезпечення.
Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку адміністративного судочинства до Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її складення суддею.
На ухвалу протягом 15 днів з дня її складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Суддя А.Л. Гайдук