19 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/103/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
встановив:
ТОВ "ВАСКО-ІМПОРТ" звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 25.10.2019 р. № UA508000/2019/000092/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови митного органу в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508120/2019/00092 від 25.10.2019 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.07.2012 року між ТОВ "ВАСКО- ІМПОРТ" (далі - позивач) та фірмою “OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD” був укладений Генеральний договір № 1 на поставку продукції (далі - контракт). На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів продавець здійснив поставку на адресу покупця відповідного товару. Під час декларування товарів, позивач заявив митну вартість, яку визначив самостійно за основним методом. На підтвердження митної вартості позивач надав пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. 25.10.2019 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості на рівні 1,8800 USD за кг/нетто, на загальну суму 18228,48 USD та 25.10.2019 року оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації. Вважає, оскаржуване рішення протиправним.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що декларантом до митного органу було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товару відповідно Генерального договору від 02.07.2012 року № 1, укладеного між позивачем та компанією “OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD”. За результатами оцінки ризику митної декларації спрацювала система АСАУР. Встановлено розбіжність у документах, які були подані позивачем для митного оформлення.
Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що документи надані для підтвердження митної вартості не містять усіх необхідних даних та не усі відомості та розрахунки підтвердженні. Отже декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару та не подано усіх необхідних документів.
Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Однак, надані документи для підтвердження рівня митної вартості товару, не дали можливості остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, у зв'язку із чим митну вартість було визначено за резервним методом. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення є обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Ухвалою суду від 17.01.2020 р. у справі відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідач не забезпечив участь свого представника у судовому засіданні, заяв не надходило.
Із урахуванням викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 02.07.2012 року між ТОВ "ВАСКО-ІМПОРТ" та фірмою “OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD” був укладений Генеральний договір № 1, відповідно до якого продавець зобов'язується на умовах Інкотермс-2010: FOB Мерсин (Туреччина) продати, а покупець оплатити та прийняти "Товар" - будівельні матеріали, в номенклатурі, кількості і ціні згідно супровідних документів.
В жовтні місяці 2019 р. відповідно до умов контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від фірми “OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD” товар - будівельні матеріали, а саме скловату розміщену на дерев'яних палетах, відповідно до Інвойсу EFI2019000000044 від 11.10.2019 року на загальну суму 6738,62 доларів США.
З метою декларування вказаного товару позивачем 25.10.2019 р. було подано митну декларацію № UA508120/2019/4406, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товару, яка склала 169838,79 грн (графа 12 ВМД), на підтвердження якої позивачем надано повний пакет документів, передбачений ст. 53 МК України.
25.10.2019 р. відповідачем прийнято рішення № UА508000/2019/000092/2, яким скориговано митну вартість товару на рівні 1,8800 USD за кг/нетто, на загальну суму 18228,48 USD та 25.10.2019 р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508120/2019/00092, з якими позивач не погоджується, оскільки вважає, що вказані документи прийняті з порушенням вимог ст. ст. 53 - 55 МК України.
На підтвердження митної вартості товарів позивач додатково подав ВМД сторони відправника товару, цінову пропозицію та інші.
Не зважаючи на повний перелік основних та додаткових документів, наданих позивачем для визначення митної вартості товару відповідно до вимог законодавства 25.10.2019 р. відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508120/2019/00092.
З огляду на вказане, відповідачем зроблено висновок, що документи надані позивачем для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує наступні приписи діючого законодавства.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Так, відповідно до оскаржуваного рішення, підставою для коригування митної вартості стало те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару та не подано усіх документів, а саме: договір (угода, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам...; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти; виписки про якісні та кількісні характеристики та інші.
Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що митну вартість після коригування визначено за резервним методом на підставі інформації наявної у митного органу. Попередні методи (основний) не застосовуються через неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу.
Проаналізувавши підстави на які посилається Митний орган щодо коригування митної вартості, суд встановив, що оскаржуване рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору” - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 808/9123/15.
Позиція митного органу щодо не підтвердження цінової складової митної вартості у цій справі не доведена, у зв'язку із чим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови підлягають скасуванню.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4204,00 грн підлягають стягненню з відповідачаі на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідно до положень статті 139 КАС України.
Питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн наразі розгляду не підлягає оскільки позивачем не надано доказів їх понесення.
Керуючись статтями 242 - 246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.10.2019 року №UA508000/2019/000092/2 прийняте Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ".
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508120/2019/00092 від 25.10.2019 року.
Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43335608, м. Херсон, вул. Гололя, 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" (ЄДРПОУ 3815142, 73003, м. Херсон, пров. Портовий, буд. 1) судовий збір в сумі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов
кат. 108020200