Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 лютого 2020 р. № 520/11278/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чудних С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,
представника позивача - Коваленко Л.Д.,
представника відповідача - Виноградова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 11.03.2019 № 1694 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 );
- визнати незаконними дії Головного управління ДФС у Харківській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки.
В обґрунтування позову зазначено, що наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 11.03.2019 № 1694 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платнику податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є незаконними та такими, що порушують права позивача.
Ухвалою суду від 25.10.2019 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою суду від 23.12.2019 дану справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.02.2020 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що оскаржуваний наказ винесений на підставі та у межах діючого законодавства України, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку із чим і дії контролюючого органу щодо проведення перевірки є законними.
Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області.
Судом встановлено, що наказом № 1694 від 11.03.2019 заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).
Так, в наказі відповідача № 1694 від 11.03.2019 зазначено, що перевірку призначено відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75, п.п, 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1. ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України у зв'язку із ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.
Таким чином, підставою для прийняття вказаного наказу стало ненадання відповіді на запит Головного управління ДФС у Харківській області від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16.
Судом встановлено, що 24.01.2019 Головним управління ДФС у Харківській області направлено на адресу позивача запит № 1794/ФОП/20-40-13-06-16 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), проте як вбачається із конверту вказаний запит повернуто на адресу відповідача із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Так, з метою з'ясування обставин направлення запиту та отримання його копії ФОП ОСОБА_1 07.03.2019 направлено відповідачу запит на отримання публічної інформації, а саме: у відповідності до ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", позивач просив надати листи з конвертами та/або їх копії, докази вручення та направлення, які направлялись на адресу ФОП ОСОБА_1 (виконавці, які направляли лист - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ).
13 березня 2019 року Головним управління ДФС у Харківській області листом № 149/ЗПІ/20-40-13-06-13 надано позивачу запитувані документи (копію листа від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16, копію конверта на 1 аркуші, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення).
Судом встановлено, що 25 березня 2019 року ФОП ОСОБА_1 після отримання листа контролюючого органу № 149/ЗПІ/20-40-13-06-13 із запитом про надання інформації від 24.01.2019, з урахуванням строків встановлених п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, надано Головному управлінню ДФС у Харківській області відповідь на запит.
Таким чином, не погоджуючись із винесенням спірного наказу № 1694 від 11.03.2019 Головного управління ДФС у Харківській області про призначення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та із діями по проведенню перевірки, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Пунктами 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
З наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Сторонами у справі не заперечувався факт того, що запит контролюючого органу позивачем було отримано 13.03.2019 та на нього було надано відповідь 25.03.2019.
Також суд зазначає, що суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.
У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.
Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
З огляду на те, що фактичною підставою для прийняття спірного наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача податковий орган визначив ненадання пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, тоді як така відповідь була надана позивачем у визначений законодавством строк, а відповідач не навів обґрунтування щодо недоліків пояснень позивача та їх документального підтвердження, наданих у відповідь на запит, а отже підстав для видачі наказу про проведення такої перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у податкового органу не було.
Разом з тим, правовий аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.
Крім того, незважаючи на положення пункту 79.3 статті 79 Податкового кодексу України про необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з положенням підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 цього Кодексу.
Таким чином, лише дотримання умови та порядку прийняття контролюючим органом рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Вищенаведене правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27.01.2015 № 21-425а14 в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарантінвест-55" до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, в Постанові КАС/ВС від 24.01.2019 по справі №813/1012/18 Верховний Суд зазначив, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.п.78.1.4 Податкового кодексу України). Вимоги до запиту встановлені п.п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, а саме: такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанції щодо незаконності спірного наказу, оскільки виданий до закінчення 15-денного строку наданого Товариству.
В даному випадку запит № 1794/ФОП/20-40-13-06-16 про надання інформації повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою щодо невручення Фізичній особі-підприємцю Феськову Олександру Михайловичу, таким чином наказ від 11.03.2019 № 1694 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки винесений до закінчення 15-денного строку наданого Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для надання відповіді, фактично обмеживши право позивача для надання такої відповіді та письмових пояснень.
Суд вважає необґрунтованим посилання представника відповідача на те, що позивач уникав від отримання запиту, оскільки контролюючий орган зобов'язаний дотримуватись визначених законом строків для прийняття наказу та підстав для проведення такої перевірки.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 11.03.2019 № 1694 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) було видано за відсутності законних підстав на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, які зазначено в пп. 78.1.1, пп. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.
Враховуючи, що судом визнано незаконним наказ від 11.03.2019 № 1694 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_1 , то і дії Головного управління ДФС у Харківській області в частині проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є також незаконним та протиправними.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 11.03.2019 № 1694 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).
Визнати незаконними дії Головного управління ДФС у Харківській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2020 року.
Суддя С.О.Чудних